День українського кіно в Шестовиці

Шестовиця давно чекала на цю подію. Адже від 1973 року в пам’яті шестовичан міцно закарбувалися дні, коли в селі Леонід Биков знімав свій фільм «В бой идут одни «старики».
Від 1974 року фільм переглянули десятки мільйонів глядачів, кінокартина отримала чимало нагород кінофестивалів і Державну премію імені Т.Г. Шевченка. Сьогодні «В бой идут одни «старики» входить до десятка кращих фільмів кіностудії ім. О.П. Довженка, які з любов’ю та повагою до кінорежисера дивитимуться наступні покоління українців.

Для мешканців Чернігівського району присвята фільму військовим льотчикам від кінорежисера Леоніда Бикова має прямий стосунок. У селах Количівка, Москалі, Мохнатин, Полуботки в 1943 – 1944 рр. теж стояли льотні частини. Краєзнавець із Москалів Юрій Дахно надав фото тих часів, де на світлинах хлопці з села — разом із льотчиками. У селі Юр’ївка похований капітан Олександр Бондар — льотчик, Герой Радянського Союзу. Серед тринадцяти земляків-Героїв Радянського Союзу — п’ять льотчиків. У селі Деснянка вулиця носить ім’я земляка — льотчика Василя Ніцая, а Митрофан Мироненко із села Вознесенське та Іван Снєгирьов із Мньова повторили подвиг льотчика Миколи Гастелло: у складі екіпажів направили свій бойовий літак на скупчення ворожої техніки. Багато й інших славетних земляків-льотчиків і тих, хто забезпечував справність бойових літаків, билися на фронтах Другої світової війни.

У рік 25-річчя Незалежності України ми спромоглися все об’єднати та провести свято одного фільму в Шестовицькій громаді. Відгукнувся на пропозицію краєзнавців і мешканців села та приїхав до Шестовиці народний артист України, виконавець однієї з головних ролей фільму Володимир Талашко. Духовий оркестр Чернігівського філармонійного центру (керівник — Анатолій Ткачук) під час відкриття меморіальної дошки на честь Маестро виконав «Смуглянку».

Володимир Талашко після інтерв’ю на обласному телебаченні вшанував пам’ять воїнів-земляків із села Киїнка, біля села Шестовиця з учасниками заходу згадав полеглих у вересні 1941 року воїнів 5-ої армії. А далі — зустрічі, квіти, слова подяки за ролі, спогади про Бикова, фото з мешканцями села і розповіді про часи зйомки фільму в селі, емоційний виступ…
Наостанок, повертаючись до Києва, заїхали в Козелець до славетного собору Різдва Богородиці. Вражень і емоцій було дуже багато.

Поява меморіальної дошки в селі — це новий етап у пошуковій роботі місцевих краєзнавців. Маємо пропозиції для Шестовиці щодо реалізації деяких проектів. Отже, «Будем жить!»

Андрій КУРДАНОВ
Фото Олександра Кіпріянова