День 66.Персик

Сьогодні замість тисячі слів - фото Персика. Він не втрачає пильності і, коли поряд з'являється собака, миттєво злітає на дерево.

А коли небезпека минає - дозволяє собі впасти на травичку, потягнутися і підставити пузико сонечку.
Будьмо як Персик - зберігаємо пильність і не забуваємо насолоджуватися життям).

Мені нездоровиться, тож я провела день у такій же позі, тільки ще з телефоном у лапці. Вранці побувала онлайн на сніданку з письмовими практиками у Поліни Березюк - давно мріяла, але то грошей не було, то ще щось заважало. Глибока зустріч вийшла і ресурсна, навіть дозволила собі помріяти у кінці. Ставлення до мрій зараз змінилося: раніше це було щось, що обов'язково має справдитися, інакше все пропало... А тепер - просто вправа: ну добре, давайте уявимо, що є іще якесь життя, окрім війни.

Увечері з арт-терапевтами запасалися ресурсом. Шукали його біля себе і в собі. Ми всі для себе - найдорожчі сонечки. Тож не забувайте робити для себе з любов'ю те, що ви з такою самою любов'ю робите для інших. Бо любов - це сила. А сила потрібна, щоб триматися і перемогти.

Тетяна КУЗИК