Головна › Новини › ЕКОНОМІКА
Чому льон не цвіте синьо- синьо?
01-Вер-16 1402 0.0 0
В Україні залишилося лише три області, в яких аграрії вирощують льон волокнистий(льон-довгунець). Зумовлено це тим, що для посіву, обробітку та збирання цієї культури потрібна спецтехніка, якої у переважної більшості господарств вже не залишилося. Але не тільки ці причини не дають нам можливості помилуватися голубим цвітом льону на українських полях.
Льон-довгунець вирощують лише на Сумщині (Глухів), Житомирщині (Новоград-Волинський) та Чернігівщині (Городнянський р-н). Щодо посівів льону на Чернігівщині, то цьогоріч в Городнянському районі вони сягають 320 га. Вирощений врожай знаходиться в межах одного фермерського господарства та збиратиметься трьома комбайнами. Втім, перебирати льон доведеться вручну, для цього фермер вже підбирає собі сезонних працівників.

Фермерське господарство вирощує декілька видів льону: добре зарекомендований «Агата» та новий «Гладіатор». Обидва види льону згодом будуть транспортовані до Харківського канатного заводу. Чернігівські аграрії могли б культивувати й тканинні сорти, але нині сільгосппідприємства роблять ставку саме на ці культури.

Чому ж льону стало так мало? Льону, насіння якого є ліками, олія - їжею, а волокно може ставати одягом? Віднедавна привабливим стало вирощувати льон олійний, який в зв’язку з потеплінням клімату став поширюватися з півдня в північніші області. Але і з ним виявилося не так просто. Аграрії пояснюють кризу льонової галузі, зокрема, експортним митом на насіння льону та рижію. І нещодавно асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» виступила за відміну цього мита, закликавши Верховну Раду України підтримати відповідний законопроект..
Довідка.

Льон і лляна олія залишаються трендом у світі завдяки своїм унікальним цілющим властивостям. Наприклад, у Німеччині в хлібопекарській галузі застосовують близько 60 тис. тонн насіння льону на рік (це майже 1 кг на людину). У Канаді насіння льону — це вже не окрема харчова складова, а повноцінний продукт харчування: спеціальна Національна програма рекомендує включати до 12% насіння льону в хлібобулочні вироби. А у США рекомендується споживати не менше трьох порцій цільного зерна на день, що відповідає трьом столовим ложкам. Наприклад, у вигляді ситних хлібців чи в розмеленому вигляді як пр І хоча якраз експортування насіння льону є перспективним у світлі зростання його популярності в світі, в Україні і вирощування, і експорт призупинили свій розвиток на позначці 50-60 / 25-30 тис. тонн на рік відповідно, що в 10 разів менше, ніж у Росії чи Казахстані та в 20 разів менше, ніж у Канаді.

Мито в розмірі 10 відсотків на експорт насіння соняшника, льону та рижію мало на меті стимулювати переробку цих культур і експорт олії. Але в «Українському клубі аграрного бізнесу» вважають, що мито не має смислу, адже на світових ринках основним є насіння льону, а не олія. Так минулого року об’єм світової торгівлі насінням льону склав 868 мільйонів доларів, тоді як для олії цей показник становив лише 121 мільйон.
Авторитетно.

«Основною метою введення цього мита було стимулювання переробки олійних культур в Україні і експорт продукції з доданою вартістю, але у випадку з насінням це привело лише до штучного стримування виробництва. Олійний льон в Україні є нішевою культурою з обмеженим попитом і низькими об’ємами, тому єдиним шляхом для збільшення його виробництва є нарощування експорту, а мито цьому заважає», - говорить експерт ринків рослинництва Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Віталій Кордиш.

Ірина Костюшко, власниця агрокомпанії «Зоря» на Житомирщині, яка вже три роки займається вирощуванням олійного льону, також вважає, що мито — лише перепона для розвитку нішевої галузі. «По-перше, культура нішева, і її виробництво не масове. А щоб воно стало масовим, необхідна державна підтримка, якої льонарі, на жаль, не відчувають», — говорить Ірина Костюшко. За її словами, поштовх галузі могло б дати скасування мита. На її думку, той факт, що насіння льону потрапило в одну номенклатурну групу разом з соняшником, робить його не конкурентоспроможним щодо Росії та Казахстану, які нарощують обсяги виробництва і експорт.

В Україні внутрішнє споживання льону і його переробка на промислових підприємствах незначні. Не популяризується здорове харчування, обов’язковим елементом якого є льон. Олієжирові комбінати також не займаються переробкою насіння льону. «Для здійснення переробки такого насіння треба сформувати відповідні запаси сировини для забезпечення безперервної роботи технологічних ліній. Плюс ринок збуту, а тут – протидія з покупцями з ЄС, які хочуть здійснювати переробку маслонасіння самостійно», – каже Мішель Терещенко, який створив у 2008 році компанію «Лінеен оф Десна» у місті Глухів (Сумська обл.), спеціалізацією якої стало вирощування луб’яних культур (льону і конопель).

«На внутрішньому ринку немає конкуренції між експортерами й великими переробниками, об’єднаними в Асоціації «Укроліяпром», бо для них наявні обсяги льону мізерні. Хоча вони ініціювали введення вивізного (експортного) мита на льон і рижій, що діє з 1999 року до цього дня. І наступили на граблі - льону сіють мало, а рижій взагалі перестали вирощувати», - переконаний керівник ніжинського підприємства «Сяйво» Микола Шкурко.
.
«Оператори ринку впевнені, що після скасування мита зросте попит, а відтак і пропозиція, - продовжує Микола Пантелійович. - Оскільки буде можливість збільшити агровиробництво, завантажити як переробні потужності, так і наростити експорт. Нині Україні вкрай важливо зберегти статус експортера льону. У нас під боком величезний європейський ринок збуту льону, а перед ведуть Канада, Росія, Казахстан. В України є величезна перевага – можливість оперативно постачати невеликі партії. Адже з Канади потрібно замовляти ціле судно, що потребує багато обігових коштів, тому це робить нас привабливим партнером. Це вирішує і проблему зберігання сировини. Тож Україна має не тільки перспективи, а й переваги, тому може відвоювати значну частину дорогого ринку Європи».

У Верховній Раді України нині перебуває на розгляді законопроект №4737 «Про внесення змін до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» у частині скасування вивізного (експортного) мита на насіння льону, подрібненого або не подрібненого, та рижію».
Від Генерального директора Асоціації «Укроліяпром» С.П.Капшука надійшов лист до Комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради України «з проханням не допустити внесення змін».
«Викладене в даному листі не містить аргументації, перекручує дійсність, вводить в оману державні органи і громадськість» - переконані прихильники відміни мита.
Так теза, що «наявність вивізного (експортного) мита не є тим фактором, який стримує виробництво та експорт деяких видів олійних культур» не має економічного підґрунтя, бо, як відомо, мито суттєво збільшує собівартість реалізації на експорт. Експортер змушений понижувати ціну закупівлі у виробника аби витримати конкуренцію.
Аргументи на користь скасування, мита як перепони для зростання льоновиробництва, було наведено ще 2014 року в науково-дослідній роботі Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України під назвою «Підготовка пропозицій щодо підвищення конкурентоспроможності льону олійного та рижію на вітчизняному аграрному ринку, обґрунтування скасування експортного мита на насіння льону олійного й рижію в Україні на основі аналізу ринку олійних культур України». Переконливий солідний документ, з яким варто ознайомитися депутатам для прийняття рішення.
Інша теза пана Капшука про те, що «експортне мито на насіння льону та рижію не забороняє їх експорт, а лише вирівнює умови як для внутрішньої переробки, так і для поставки на експорт» також неправдива.

Вивізне мито вводилося в 1999 році з подачі Асоціації «Укроліяпром» в інтересах своїх членів з метою створення переваг для переробників соняшнику і одного переробника льону та рижію, що стало мотивацією для залучення інвестицій для збільшення виключно переробки соняшнику. Ці потужності зараз вдвічі перевищують валовий збір соняшнику, посівні площі якого досягли критичної межі і становлять загрозу екологічному балансу внаслідок порушення сівозмін.
Автор законопроекту №4737 народний депутат України Валерій Карпунцов посилається при цьому на дані бюлетня Українського науково - дослідницького інституту олій та жирів Національної академії аграрних наук України "Олійно-жирова галузь України", який свідчить, що відсутність вивізного мита на насіння ріпаку і сої не є перепоною для стрімкого нарощування їх переробки, водночас за наявності такого мита на льон і рижій переробку їх на підприємствах Асоціації «Укроліяпром» зменшено до мінімуму на льон і не провадиться для рижію.

Тому такий «залізний» аргумент пана Капшука як те, що «торгувати олією» вигідніше, бо «тим більша додана вартість формується у держави, тим більше надходжень до бюджету» на повірку не відповідає державним статистичним даним.

Дані стосовно великих переробних підприємств, членів Асоціації «Укроліяпром», показують, що вони застосовують 100% давальницьку схему переробки і демонструють низькоприбуткову, а то й збиткову діяльність. Якби перероблений соняшник було експортовано, то бюджет отримав би тільки за останні два роки в 42 рази більше надходжень!

Довідка.
Досвід зарубіжних країн свідчить, що гарантуванням надходжень до бюджету від переробки олійних є введення вивізного мита на необроблені продукти переробки. Так, наприклад, в Аргентинській Республіці запроваджено вивізне мито на провідну олійну культуру - сою і продукти її переробки в розмірі: соєві боби- 30%, нерафінована соєва олія - 27%, соєвий шрот - 27% від митної вартості. За кордоном стимулюють експорт кінцевих продуктів з високою доданою вартістю переробки. Підприємства Асоціації «Укроліяпром» навпаки демонструють зниження випуску готової продукції – фасованої рафінованої дезодорованої олії, майонезу, маргарину на внутрішньому ринку і майже повну відсутність їх експорту. Такі дані подано Українським науково-дослідницьким інститутом олій та жирів Національної академії аграрних наук України.

У країнах Європи щорічно попит на насіння льону сягає близько 600-700 тис. т, з яких основну частину займає продукція з Канади та Росії. З огляду на географічну відстань вигідним є саме експорт українського льону, що має більше конкурентних переваг. Тому цей традиційний ринок є далі перспективним для вітчизняних експортерів.
Проте, дехто в Україні не хоче вільної торгівлі з ЄС. Такий висновок випливає з Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у частині збережених вивізних (експортних) мит.
Так, Додаток І-С Угоди передбачає поступове зменшення ставки вивізного мита на льон з 10 до 0%, починаючи з цього року протягом наступних десяти (!) років (на 0,9% щороку). Отже, покращання ситуації у льонарстві слід очікувати через 5-10 років. Нагадаємо, таке зниження стосується експорту лише до ЄС. Щодо решти світу діє 10% ставка.
Отже, переробники льону, а це здебільшого члени асоціації «Укроліяпром», і далі гарантовано будуть забезпечені додатковою прибутковістю, щоправда не зреалізованою, а експорт льону не витримуватиме конкуренції. Економічних обґрунтувань таких односторонніх переваг Мінекономрозвитку не надає.

За словами керівника центру стратегічних досліджень АПК Сумського національного аграрного університету Олександра Маслака, олійний льон є культурою, альтернативною яровому рапсу по розміщенню в сівозміні, а по споживанню може замінити соняшник. Прийде час, коли справжні господарі своєї землі будуть перейматися її родючістю, збагаченню для майбутнього.
Льон можна вирощувати в різних регіонах України, він є значно кращим попередником.
До того ж, льон має просту технологію вирощування, майже не потребує застосування інсектицидів. Це є також підставою для того, щоб він знайшов гідне місце в здоровому харчуванні.
На тлі стрімкого зростання виробництва льону в Канаді, Росії, Казахстані, де собівартість нижча, та вивізного мита немає, цінові ножиці, а саме падіння світової ціни на льон на 30%, роблять проблематичною присутність України на ринку льону.

Довідка.
Нині Україна перебуває лише на початковій стадії економічного розвитку з низьким рівнем суспільного виробництва, а проблема її економічного розвитку полягає, в основному, у відсутності цілеспрямованої довгострокової стратегії, яка б базувалася на виваженій концепції захисту, становленні та розвитку вітчизняного ринку товарів, в тому числі насіння льону. Обнадійливий план реформ «3+5» в аграрній галузі запропонував Міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Кутовий. Мова йде про три пріоритети і п’ять напрямків, серед яких «Органічне землеробство та нішеві культури.

Зростання вирощування насіння льону та його експорту суттєво гальмує вивізне мито в 10% але розширення ринку льону в Україні гальмується не лише його дією, а й деструктуризацією суб’єктів ринку та відсутністю державних програм, спрямованих на розвиток галузі. У цьому питанні надзвичайно корисним може бути досвід Канади – всесвітнього лідера з виробництва та експорту льону.
Створення асоціацій, подібних до канадських, урядові програми, спрямовані на популяризацію льону та підтримку виробників, систематична дослідницька й аналітична робота задля поліпшення якості та прогнозування ринку в сукупності з відміною вивізного мита створять передумови для потужного виходу на міжнародну арену такого українського товару як насіння льону.

У зв’язку з розглядом у Верховній Раді України згадуваного законопроекту про скасування вивізного мита на насіння льону та рижію, з’явилася нагода зрушити з місця справу об’єднання операторів ринку льону і разом досягти цієї мети. Нині формується ініціативна група, по створенню такого об’єднання.

Микола Шкурко, який минулого року відсвяткував своє 60-річчя і продовжує керувати підприємством та паралельно вести кілька громадських проектів, кожен ранок починає з ложки розмеленого насіння льону. На здоров’я не скаржиться. Натомість бажає, щоб у державі булла прийнята Національна программа здорового харчування, яка включатиме і льон.

Василь ЧЕПУРНИЙ



Теги:льон, Микола Шкурко, Мито, городня, клуб аграрного бізнесу, Глухів


Читайте також



Коментарі (0)
avatar