Чому Коломойський вигадав замах на Міндіча?

Навіщо Коломойський вигадав замах на Міндіча?

Схоже, Ігор Валерійович придумав собі новий жанр — судово-кримінальні фанфіки. Вийшов у зал, поправив тюремну робу й урочисто оголосив: «На Міндіча в Ізраїлі був замах, кілера взяли, постраждала домробітниця, переплутав будинок…»

Звучить як синопсис серіалу, але є одна дрібниця: Ізраїль про це нічого не знає. Посольство України: “У нас нема жодної інформації”. Поліція Ізраїлю: “Нам нічого не відомо про такий замах”.

Тобто вся історія тримається на одному джерелі — людина, яку судять за мільярдні схеми, раптом згадала про кілера, домробітницю й “переплутаний будинок”. Без номера справи, без лікарні, без офіційного релізу. Лише свідчення ображеного олігарха, якому дуже треба, щоб ми повірили: “Дивіться, Тимурчик — не просто фігурант “Мідаса”, він ще й жертва страшних сил”.

Навіщо цей спектакль?
Все просто: Коломойський публічно підморгує Міндічу. Мовляв: “Бачиш, я вже розповів усьому світу, що тебе хотіли вбити. Тепер ти мені винен — як земля колгоспу. Не забудь, хто виводив, хто прикривав, хто мовчав”.

Замах без кулі, жертва без медичної довідки, кілер без протоколу — зате зручний сигнал партнеру по схемах: «Не забудь, Тимуре: якщо потонемо — то разом. А поки що я за тебе навіть замах вигадав».

У цій історії найбільше шкода навіть не міфічну домробітницю, а нас із вами. Бо нам вкотре показують, як люди з мільйонними заставами й десятками офшорів ліплять собі легенди просто в залі суду — і розраховують, що ми це з’їмо без запитань.

Тільки є нюанс.
Коли ізраїльська поліція каже: “Нам нічого не відомо”, а посольство мовчки розводить руками — то “замах на Міндіча” виглядає не як кримінальна драма, а як відчайдушна спроба Коломойського нагадати: борги в цій історії — не тільки фінансові.

Володимир ЦИБУЛЬКО