Читаючи сьогоднішню звістку від Луки
Ні-ні, не переймайтеся: Лука – це таки апостол Лука, а не той сусід – диктатор, що в тюрмі з опозицією «конституційний акт» витворяє…
Адже сьогодні неділя у храмах Божих подає добру звістку (грецькою мовою – євангеліє) від апостола Луки про рибалок на Генісаретському озері. Це найбільше озеро Галілеї, яке ще звуть морем. Воно має протяжність берегової лінії до 60 кілометрів (залежно від пори року) і саме з нього витікає річка Йордан, в якій хрестився Ісус.
Сам же Ісус, як відомо, був галілеянином і часто проповідував у рідній Галілеї, хоча згодом і змушений був визнати, що нема пророка у своїй Вітчизні. Ну, ми також це бачимо, коли двох українських президентів якраз українці і пообливали брудом за московськими методичками. Нічого нового і тут українці з давніми галілеянами дуже схожі…
І ось коли Ісус «проповідував по школах Галилейських» (цитую за перекладом П.Куліша, Левицького та Пулюя), біля озера Генисаретського зібралось багато людей, бажаючих послухати Його. Щоб краще було чути, Він зайшов у човен, що виявився Симонів, і попросив відплисти трохи від берега, щоб людям краще було бачити й чути, адже знаємо, що звук над водою краще розходиться. Коли ж закінчив проповідувати, сказав Симонові, щоб той відчалив на глибину ( а в найглибшому місці сьогодні це 48 метрів) і закинути сіті, які рибалки якраз полоскали після ночі безплідної риболовлі. Симон каже, що ми ж цілу ніч трудились і нічого не піймали, та натякає – мовляв, ми ж рибалки з роду, а ти син теслі – що ти можеш розумітися на рибаловлі?! Але з поваги до наставника – послухався. Бо ж щойно Ісус зцілив його тещу від пропасниці (так-так, апостоли були одружені, то тільки з 4 століття після Христа стали становити єпископів безженних). Послухався недаремно – риби було стільки серед білого дня, що сіті стали рватися і Симон закликав на допомогу Якова та Івана, синів Заведеєвих (Заводій – це так по- нашому!). Риби стільки напташили, що човни потопали. І тоді Симон, він же Петро, злякався, «припав до колін Ісусових,кажучи: Йди від мене, бо я чоловік грішний, Господи. Страх бо обняв його і всіх із ним од улову риби, що вловили».
Як це знайоме всім нам, коли боїмося не просто чогось нового, а боїмося перемінити своє життя, боїмося позитивних змін, звикшись із сьогоднішнім навіть невдовб’ям.
Ці троє рибалок – галілеян пішли за вчителем. А Христос починає активно ламати іудейські забобони, що стали релігією – зціляє у суботу, дозволяє ученикам рвати колосся і їсти зерно… Сектанти – фарисеї жахаються, а Ісус викриває їх забобони і проповідує Новий Заповіт, бо «ніхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж ні, то й нову роздере, й старій не личить латка з нового. І ніхто не наливає вина нового в бурдюки старі…». Та новий порядок не могли сприйняти іудеї, які вже наближають Його розп’яття… Та ще й від чужого – від галілеянина! Краще розбійник Варавва, бо він по крові свій – ніж цей проповідник із ворожої, окупованої іудеями Галілеї! Але то буде згодом - сьогодні ж Ісус радіє великому улову риби і першим апостолам, що пішли ловити душі людей від плутанини тьми іудейської.
Василь ЧЕПУРНИЙ. Із книги "Писано в домі під горіхом"
Адже сьогодні неділя у храмах Божих подає добру звістку (грецькою мовою – євангеліє) від апостола Луки про рибалок на Генісаретському озері. Це найбільше озеро Галілеї, яке ще звуть морем. Воно має протяжність берегової лінії до 60 кілометрів (залежно від пори року) і саме з нього витікає річка Йордан, в якій хрестився Ісус.
Сам же Ісус, як відомо, був галілеянином і часто проповідував у рідній Галілеї, хоча згодом і змушений був визнати, що нема пророка у своїй Вітчизні. Ну, ми також це бачимо, коли двох українських президентів якраз українці і пообливали брудом за московськими методичками. Нічого нового і тут українці з давніми галілеянами дуже схожі…
І ось коли Ісус «проповідував по школах Галилейських» (цитую за перекладом П.Куліша, Левицького та Пулюя), біля озера Генисаретського зібралось багато людей, бажаючих послухати Його. Щоб краще було чути, Він зайшов у човен, що виявився Симонів, і попросив відплисти трохи від берега, щоб людям краще було бачити й чути, адже знаємо, що звук над водою краще розходиться. Коли ж закінчив проповідувати, сказав Симонові, щоб той відчалив на глибину ( а в найглибшому місці сьогодні це 48 метрів) і закинути сіті, які рибалки якраз полоскали після ночі безплідної риболовлі. Симон каже, що ми ж цілу ніч трудились і нічого не піймали, та натякає – мовляв, ми ж рибалки з роду, а ти син теслі – що ти можеш розумітися на рибаловлі?! Але з поваги до наставника – послухався. Бо ж щойно Ісус зцілив його тещу від пропасниці (так-так, апостоли були одружені, то тільки з 4 століття після Христа стали становити єпископів безженних). Послухався недаремно – риби було стільки серед білого дня, що сіті стали рватися і Симон закликав на допомогу Якова та Івана, синів Заведеєвих (Заводій – це так по- нашому!). Риби стільки напташили, що човни потопали. І тоді Симон, він же Петро, злякався, «припав до колін Ісусових,кажучи: Йди від мене, бо я чоловік грішний, Господи. Страх бо обняв його і всіх із ним од улову риби, що вловили».
Як це знайоме всім нам, коли боїмося не просто чогось нового, а боїмося перемінити своє життя, боїмося позитивних змін, звикшись із сьогоднішнім навіть невдовб’ям.
Ці троє рибалок – галілеян пішли за вчителем. А Христос починає активно ламати іудейські забобони, що стали релігією – зціляє у суботу, дозволяє ученикам рвати колосся і їсти зерно… Сектанти – фарисеї жахаються, а Ісус викриває їх забобони і проповідує Новий Заповіт, бо «ніхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж ні, то й нову роздере, й старій не личить латка з нового. І ніхто не наливає вина нового в бурдюки старі…». Та новий порядок не могли сприйняти іудеї, які вже наближають Його розп’яття… Та ще й від чужого – від галілеянина! Краще розбійник Варавва, бо він по крові свій – ніж цей проповідник із ворожої, окупованої іудеями Галілеї! Але то буде згодом - сьогодні ж Ісус радіє великому улову риби і першим апостолам, що пішли ловити душі людей від плутанини тьми іудейської.
Василь ЧЕПУРНИЙ. Із книги "Писано в домі під горіхом"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |