Чи треба в Україні смертна кара?
Понад десять років тому в Україні було скасовано смертну кару. У такий спосіб тодішній президент Леонід Кучма хотів задобрити європейську спільноту. Саме тому жорстокий злочинець Анатолій Онопрієнко, який убив п’ятдесят двох людей, у тому числі багатьох дітей, до цього часу знаходиться у в’язниці.
На відміну від України, у Сполучених Штатах смертна кара існує в сорока штатах із п’ятдесяти. Більшість американців не вірить у те, що природжений (серійний, маніакальний) убивець може змінити свою натуру. Засуджений до смертної кари у США має право обрати вид власної страти — електричний стілець, повішення, розстріл або шприц із отрутою. Незважаючи на протести організації «Міжнародна амністія», американські суди виносять смертні вироки навіть15-річним підліткам.
Аргументи за життя і смерть
Противники смертної кари стверджують, що Лев Толстой, Альбер Камю, Андрій Сахаров та інші видатні особи виступали проти смертної кари. Точка зору цих авторитетів с приймається за критерій правоти. Однак противники смертної кари забувають, що для багатьох відомих діячів страта злочинця залишається проявом соціальної справедливості.
Зокрема, прихильником смертної кари був засновник християнського протестантизму Мартін Лютер. У 1525 році набожний Лютер закликав владу страчувати селян, які підпалювали та громили маєтки німецьких баронів і князів. Український поет Тарас Шевченко мріяв про те, щоб царя привели до ката. Мрія поета здійснилась: у 1918 році більшовики розстріляли царя Миколу Другого. До прихильників смертної кари належав і російський письменник Олександр Солженіцин. Він хвалив прем’єр-міністра Росії Петра Столипіна за введення військово-польових судів. На початку XX століття ці суди винесли десятки смертних вироків.
...Гроші на маніяків
Для того, щоб стратити Онопрієнка, потрібні виконавець вироку, пістолет, куля, труна і місце на кладовищі. А для того, щоб охороняти, одягати і годувати цього природженого вбивцю, необхідні величезні фінансові витрати. Вже п’ятнадцять років він харчується і утримується за рахунок податків, які сплачують громадяни України. Серед них — родичі його численних жертв.
Ще довго українцям доведеться годувати та обслуговувати Онопрієнка. Можливо, він досягне рекорду нацистського ідеолога Рудольфа Гессе, який просидів у тюрмі Шпандау понад сорок років. Коли Гессе виповнилося дев’яносто три роки, він повісився в камері.
Довід противників смертної кари, який з’явився з легкої руки французького філософа Альбера Камю, про те, що у засудженого до смерті завжди є шанс усвідомити вину й розкаятися, не витримує критики. Адже саме Камю у своїй книзі «Міф про Сізіфа» осмислено доводив, що існує тип людини, не здатної усвідомлювати будь-яку особисту вину. Хіба не таку людину вивів цей філософ у повісті «Сторонній»? Герой повісті Мерсо вбив незнайомця, але він не відчуває докорів сумління і не бажає сповідатися перед священиком. Більше того: Мерсо хоче зійти на ешафот, покласти голову під гільйотину, і найвищим блаженством для нього, як він вважає, буде презирство і ненависть натовпу.
Якщо противники смертної кари переконані, що природжений убивця має жити, то чому вони не беруть на себе відповідальності на його подальші вчинки? Вони не роблять цього тому, що відповідальність передбачає якісь гарантії виправлення поведінки. Але природжених убивць не змінює пізнання. Вони генетично приречені на повторення тих самих дій.
Віктор БАРАНОВ,
журналіст, правозахисник,
смт Парафіївка, Ічнянський район
Скорочено. Повністю надруковано в газеті "Сіверщина" за 23 лютого.
На відміну від України, у Сполучених Штатах смертна кара існує в сорока штатах із п’ятдесяти. Більшість американців не вірить у те, що природжений (серійний, маніакальний) убивець може змінити свою натуру. Засуджений до смертної кари у США має право обрати вид власної страти — електричний стілець, повішення, розстріл або шприц із отрутою. Незважаючи на протести організації «Міжнародна амністія», американські суди виносять смертні вироки навіть15-річним підліткам.
Аргументи за життя і смерть
Противники смертної кари стверджують, що Лев Толстой, Альбер Камю, Андрій Сахаров та інші видатні особи виступали проти смертної кари. Точка зору цих авторитетів с приймається за критерій правоти. Однак противники смертної кари забувають, що для багатьох відомих діячів страта злочинця залишається проявом соціальної справедливості.
Зокрема, прихильником смертної кари був засновник християнського протестантизму Мартін Лютер. У 1525 році набожний Лютер закликав владу страчувати селян, які підпалювали та громили маєтки німецьких баронів і князів. Український поет Тарас Шевченко мріяв про те, щоб царя привели до ката. Мрія поета здійснилась: у 1918 році більшовики розстріляли царя Миколу Другого. До прихильників смертної кари належав і російський письменник Олександр Солженіцин. Він хвалив прем’єр-міністра Росії Петра Столипіна за введення військово-польових судів. На початку XX століття ці суди винесли десятки смертних вироків.
...Гроші на маніяків
Для того, щоб стратити Онопрієнка, потрібні виконавець вироку, пістолет, куля, труна і місце на кладовищі. А для того, щоб охороняти, одягати і годувати цього природженого вбивцю, необхідні величезні фінансові витрати. Вже п’ятнадцять років він харчується і утримується за рахунок податків, які сплачують громадяни України. Серед них — родичі його численних жертв.
Ще довго українцям доведеться годувати та обслуговувати Онопрієнка. Можливо, він досягне рекорду нацистського ідеолога Рудольфа Гессе, який просидів у тюрмі Шпандау понад сорок років. Коли Гессе виповнилося дев’яносто три роки, він повісився в камері.
Довід противників смертної кари, який з’явився з легкої руки французького філософа Альбера Камю, про те, що у засудженого до смерті завжди є шанс усвідомити вину й розкаятися, не витримує критики. Адже саме Камю у своїй книзі «Міф про Сізіфа» осмислено доводив, що існує тип людини, не здатної усвідомлювати будь-яку особисту вину. Хіба не таку людину вивів цей філософ у повісті «Сторонній»? Герой повісті Мерсо вбив незнайомця, але він не відчуває докорів сумління і не бажає сповідатися перед священиком. Більше того: Мерсо хоче зійти на ешафот, покласти голову під гільйотину, і найвищим блаженством для нього, як він вважає, буде презирство і ненависть натовпу.
Якщо противники смертної кари переконані, що природжений убивця має жити, то чому вони не беруть на себе відповідальності на його подальші вчинки? Вони не роблять цього тому, що відповідальність передбачає якісь гарантії виправлення поведінки. Але природжених убивць не змінює пізнання. Вони генетично приречені на повторення тих самих дій.
Віктор БАРАНОВ,
журналіст, правозахисник,
смт Парафіївка, Ічнянський район
Скорочено. Повністю надруковано в газеті "Сіверщина" за 23 лютого.
Читайте також |
Коментарі (5) |
| |