Чернігівщина: без звичного протистояння двох гілок влади
Здається, лише нещодавно перешуміла історія із загибеллю одного народного депутата та виборами опісля, аж і на другому виборчому окрузі — схожа історія.
У першому випадку йдеться про Валерія Давиденка, а в другому, звісно, про Антона Полякова. Обидва народні депутати пішли з життя в розквіті сил. Тож на Чернігівщині мало хто вірить у самогубство першого й самоотруєння другого.
Тим часом на 206-му окрузі, від якого народним депутатом було обрано Антона Полякова, уже починаються політичні завихрення. Так, голова партії «Рідний дім», міський голова Чернігова Владислав Атрошенко заявив, що його політична сила висуватиме «адекватного кандидата». Швидка реакція В. Атрошенка зрозуміла — для нього це практично рідний округ. Як через те, що половина Чернігова входить до нього, так і тому, що він сам двічі перемагав саме на цьому окрузі, балотуючись до Верховної Ради. Та й для нарощування м’язів його новій політичній силі потрібні свої народні депутати.
Власне, «Рідний дім» із суто регіональної політсили має амбіції стати силою всеукраїнською, адже ще влітку Владислав Атрошенко та лідер «УДАРу» Віталій Кличко підписали меморандум про співпрацю, і в місті з’явилася відкрита приймальня «УДАРу» та білборди з нагадуванням про цю вже призабуту партію. Очевидно, що у відповідь якісь бонуси від співпраці отримає й «Рідний дім».
Проте, що стосується виборів по 206-му округу, то це ще велике питання, чи вони відбудуться взагалі. Є тенденція дотягнути вибори по округу до загальноукраїнських. Принаймні активності потенційних кандидатів на окрузі ще не помічено — навіть Олег Ляшко, який вважає Чернігівщину своєю й представників партії якого багато в місцевих органах влади, якщо й фіксується десь в області, то за межами 206-го округу, куди, крім частини Чернігова, входять села та містечка колишніх Чернігівського і Ріпкинського районів.
Стосовно активності політичних сил в області загалом, то вона традиційно в міжсезоння виборів наближається до нуля. Хіба що спорадично на сесії міської ради Чернігова зробить якусь заяву представниця «Європейської солідарності» Марина Рейко та в Бахмачі проти міського голови виступить свободівець Володимир Брюховецький. Інші політичні сили не подають ознак життя. Та ще завдяки черговій сесії обласної ради промайне інформація про партію «Наш край» — її пов’язували із загиблим Валерієм Давиденком, а нинішньому очільнику депутатської фракції Юрію Музиці вдається тільки тримати її на плаву самим фактом існування.
Навіть у Ніжині, де не було вчасно увімкнено опалення через банкрутство ТОВ «Ніжинтепломережі», а міську раду очолює колишній парламентарій, представник партії «За майбутнє!» Олександр Кодола, не виникло політичне оживлення. Мітинг проти «Чернігівгазу» минув мало не стихійно, й наразі жодна політсила не сформулювала своїх вимог.
У стадії замерзання й конфлікт у Прилуцькій міській раді — там вибори секретаря ради перетворилися на політичний детектив із залученням судів. Конфлікт ішов по лінії міської голови Ольги Попенко та депутата Артема Рожка. Перша представляє «Батьківщину», а другий — «Рідний дім». Конфлікт вилився в унікальну ситуацію для всієї України — Прилуки досі живуть без бюджету і, виявляється, так теж можна. Міський голова Ольга Попенко звернулася до Верховної Ради з пропозицією провести перевибори некерованої міської ради, але вже кілька місяців про це ні слуху, ні духу. Тим часом Артем Рожко набирає політичні бали — зокрема й завдяки своєму меценатству задля зведення каплички у військовому містечку. Храм цей — український і лише другий у місті. Усі решта — російської церкви, яку підтримує місцева «Батьківщина» і щедро спонсорує народний депутат Валерій Дубіль, який родом з Прилук. Тому зведення саме української каплички — це не тільки підтримка української церкви, це ще й демонстрація перед прилуцькими виборцями своєї інакшості.
Схоже, політичні сили краю перебувають у певній прострації, не знаючи за які теми вхопитися. Трохи зацікавились поверненням так званих колгоспних лісів у власність громад, але після хитромудрого рішення віддати їх на інвентаризацію (читай — на продовження наявного стану речей), жодна політсила не озвалася. Тим часом ліси так і залишилися у користуванні комунального обласного підприємства, хіба що трохи збільшаться відрахування до бюджетів громад.
Актуальною темою могло б стати масове закриття сільських шкіл, і деякі депутати навіть брали участь у мітингу дроздівських селян улітку під облдержадміністрацією. Але так і не досягли жодного результату, а партії вмовкли — думаю, через нездатність сформулювати своє ставлення до цього неоднозначного питання.
Натомість перші кроки нових очільників обласної ради та адміністрації Олени Дмитренко та В’ячеслава Чауса йдуть в унісон і сесії відбуваються без звичного протистояння двох гілок влади. Чи втримається такий лад у разі загострення політичної боротьби в підході до нових виборів — питання, відповідь на яке може дати тільки час.
Василь ЧЕПУРНИЙ, "Голос України"
У першому випадку йдеться про Валерія Давиденка, а в другому, звісно, про Антона Полякова. Обидва народні депутати пішли з життя в розквіті сил. Тож на Чернігівщині мало хто вірить у самогубство першого й самоотруєння другого.
Тим часом на 206-му окрузі, від якого народним депутатом було обрано Антона Полякова, уже починаються політичні завихрення. Так, голова партії «Рідний дім», міський голова Чернігова Владислав Атрошенко заявив, що його політична сила висуватиме «адекватного кандидата». Швидка реакція В. Атрошенка зрозуміла — для нього це практично рідний округ. Як через те, що половина Чернігова входить до нього, так і тому, що він сам двічі перемагав саме на цьому окрузі, балотуючись до Верховної Ради. Та й для нарощування м’язів його новій політичній силі потрібні свої народні депутати.
Власне, «Рідний дім» із суто регіональної політсили має амбіції стати силою всеукраїнською, адже ще влітку Владислав Атрошенко та лідер «УДАРу» Віталій Кличко підписали меморандум про співпрацю, і в місті з’явилася відкрита приймальня «УДАРу» та білборди з нагадуванням про цю вже призабуту партію. Очевидно, що у відповідь якісь бонуси від співпраці отримає й «Рідний дім».
Проте, що стосується виборів по 206-му округу, то це ще велике питання, чи вони відбудуться взагалі. Є тенденція дотягнути вибори по округу до загальноукраїнських. Принаймні активності потенційних кандидатів на окрузі ще не помічено — навіть Олег Ляшко, який вважає Чернігівщину своєю й представників партії якого багато в місцевих органах влади, якщо й фіксується десь в області, то за межами 206-го округу, куди, крім частини Чернігова, входять села та містечка колишніх Чернігівського і Ріпкинського районів.
Стосовно активності політичних сил в області загалом, то вона традиційно в міжсезоння виборів наближається до нуля. Хіба що спорадично на сесії міської ради Чернігова зробить якусь заяву представниця «Європейської солідарності» Марина Рейко та в Бахмачі проти міського голови виступить свободівець Володимир Брюховецький. Інші політичні сили не подають ознак життя. Та ще завдяки черговій сесії обласної ради промайне інформація про партію «Наш край» — її пов’язували із загиблим Валерієм Давиденком, а нинішньому очільнику депутатської фракції Юрію Музиці вдається тільки тримати її на плаву самим фактом існування.
Навіть у Ніжині, де не було вчасно увімкнено опалення через банкрутство ТОВ «Ніжинтепломережі», а міську раду очолює колишній парламентарій, представник партії «За майбутнє!» Олександр Кодола, не виникло політичне оживлення. Мітинг проти «Чернігівгазу» минув мало не стихійно, й наразі жодна політсила не сформулювала своїх вимог.
У стадії замерзання й конфлікт у Прилуцькій міській раді — там вибори секретаря ради перетворилися на політичний детектив із залученням судів. Конфлікт ішов по лінії міської голови Ольги Попенко та депутата Артема Рожка. Перша представляє «Батьківщину», а другий — «Рідний дім». Конфлікт вилився в унікальну ситуацію для всієї України — Прилуки досі живуть без бюджету і, виявляється, так теж можна. Міський голова Ольга Попенко звернулася до Верховної Ради з пропозицією провести перевибори некерованої міської ради, але вже кілька місяців про це ні слуху, ні духу. Тим часом Артем Рожко набирає політичні бали — зокрема й завдяки своєму меценатству задля зведення каплички у військовому містечку. Храм цей — український і лише другий у місті. Усі решта — російської церкви, яку підтримує місцева «Батьківщина» і щедро спонсорує народний депутат Валерій Дубіль, який родом з Прилук. Тому зведення саме української каплички — це не тільки підтримка української церкви, це ще й демонстрація перед прилуцькими виборцями своєї інакшості.
Схоже, політичні сили краю перебувають у певній прострації, не знаючи за які теми вхопитися. Трохи зацікавились поверненням так званих колгоспних лісів у власність громад, але після хитромудрого рішення віддати їх на інвентаризацію (читай — на продовження наявного стану речей), жодна політсила не озвалася. Тим часом ліси так і залишилися у користуванні комунального обласного підприємства, хіба що трохи збільшаться відрахування до бюджетів громад.
Актуальною темою могло б стати масове закриття сільських шкіл, і деякі депутати навіть брали участь у мітингу дроздівських селян улітку під облдержадміністрацією. Але так і не досягли жодного результату, а партії вмовкли — думаю, через нездатність сформулювати своє ставлення до цього неоднозначного питання.
Натомість перші кроки нових очільників обласної ради та адміністрації Олени Дмитренко та В’ячеслава Чауса йдуть в унісон і сесії відбуваються без звичного протистояння двох гілок влади. Чи втримається такий лад у разі загострення політичної боротьби в підході до нових виборів — питання, відповідь на яке може дати тільки час.
Василь ЧЕПУРНИЙ, "Голос України"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |