Чернігів - кістка в горлі для російських окупантів
Головні питання зараз – відбудеться незабаром повномасштабний російський наступ чи ні, і якщо відбудеться – то коли й де буде нанесено головний удар та якими будуть цілі й завдання супротивника.
До вашої уваги - прогноз Вольфа (Валерія Воронова), добросовісно записаний мною. Як він каже: «як би робив я на місці Путіна».
Цілі противника - примусити Україну в результаті дій збройних сил РФ прийняти так звану формулу Штайнмайєра або ж «Мінськ-2» в тому вигляді, в якому Москва хоче її нам нав’язати.
Для цього необхідно провести глибоке вклинення в територію України, в найкоротші терміни і з мінімальними втратами. Як це не парадоксально звучить, найкраще за все це зробити ударом через важкопрохідні лісові масиви по двох напрямках, що сходяться, з глибоким охопленням Києва. Не для того, щоб реально захопити Київ, а для того, щоб поставити українські політичні "еліти" перед загрозою втрати столиці.
На правому березі Дніпра - з території Білорусі, використовуючи дві дороги: одна в напрямку Овруч – Коростень (зовнішнє кільце охоплення), друга в напрямку на Малин, Радомишль, Брусилів (внутрішнє кільце).
На лівому березі Дніпра - також з території Білорусі, дорогою Городня – Киселівка – Чернігів, із завданням швидко взяти Чернігів. Другий напрям - дорогою на Ріпки, по трасі з обходом Чернігова з заходу, з подальшим просуванням, наскільки це буде можливо, в напрямку Броварів. Ціль: оточити Чернігів і заслонами перекривши дороги з Гончаровська, Десни і Остра, запобігти перекиданню 1-ї танкової та підрозділів, що дислокуються в Десні.
Така тактика дасть противнику можливість не вв’язуватись у виснажливі бої в міській забудові (за винятком, можливо, Чернігова, який розташований так, що його складно обійти).
Тут можна заперечити, що проводити великі маси військ по вузьких дефіле через лісові масиви вкрай небезпечно. Але давайте повернемося приблизно на 80 років тому. Вдалося ж Вермахту у травні 1940 року провести колосальні військові з’єднання через лісові Ардени (французький генштаб вважав тоді, що це неможливо) і частково через нейтральну Бельгію. Чому подібне сьогодні неможливо зробити через Білорусь? Бельгія – Білорусія, перші три літери збігаються, ось вам і улюблений Путіним символізм.
Відстань від білоруської Новорудні до Коростеня по прямій приблизно 80 км. Так, більша частина шляху проходить через вузькі лісові дефіле, де невеличкі засадні групи навіть без техніки, маючи легке протитанкове озброєння, могли б завдати противнику серйозних втрат і зупинити його просування. А тепер уявіть собі: групи спецназу, наприклад, якої-небудь 45 бригади ВДВ РФ, чи 5-ї бригади спецназу Збройних Сил Білорусії, починають просочуватись через дірявий білорусько-український державний кордон і «секретами» брати під контроль лісовий масив на всій ділянці майбутнього просування колон російських військ, від кордону і аж до Коростеня.
Російські ППО і авіація забезпечать «парасольку» над цим районом, і в результаті перекидання українських військ трасою Новоград-Волинський – Коростень та Житомир-Коростень унеможливлюється.
При такому розкладі після перетину державного кордону російські військові колони можуть бути в районі Коростеня вже за дві години. Приблизно через 3-4 години трасою з боку білоруської Олександрівки вони будуть в районі Малина, Радомишля, перерізавши трасу Житомир-Київ. Трохи складніше їм буде на лівому березі Дніпра - тому що там як кістка в горлі стоїть Чернігів, який важко обійти.
Зрозуміло, що незадовго до початку розгортання розвідувально-диверсійних груп противника відбудеться провокація – Casus belli. Приблизно за день до початку операції будуть нанесені ракетні удари по українських системах ППО, пунктах управління тощо. Можливо, і скоріш за все – а можливо, і ні – почнуться якісь бої на Сході, які, скоріше за все, будуть носити демонстративний характер і матимуть за мету прикувати увагу і скувати наші війська на тому напрямку.
При такому розкладі сама операція з моменту початку наступу може зайняти дві-три доби.
Як поведеться українська влада, тим більше нинішня, ми не знаємо. Але, скоріше за все, запросить перемир’я. А це означає, що території, у які встигне вклинитись російська армія, надовго залишаться під контролем росіян. Боюся, що за цей короткий час наші союзники адекватно зреагувати не встигнуть.
Що можна протиставити цьому сценарію?
Однозначним сигналом, що вторгнення (війна) на 100% відбудеться, буде масове переведення людьми з оточення Путіна коштів з рахунків в американських, британських, канадських тощо банках на рахунки, наприклад, китайських та інших країн банків, де їм не буде загрожувати арешт. З цього моменту ми будемо знати, що відлік пішов на дні, а можливо, і на години. Плюс зосередження великих військових з’єднань противника безпосередньо біля наших кордонів приховати буде неможливо. Тобто, приблизну дату проведення Росією наступальної операції ми будемо знати. І зможемо вирахувати, коли прийде час ТАЄМНО заводити у лісові масиви групи, насичені легкою протитанковою зброєю для створення засідок, а також групи спецназу – своєрідні єгерські команди, які не дадуть можливості групам спецназу противника взяти під контроль лісовий масив. Врешті-решт, ми маємо 2 полки спецназу і 5 окремих розвідбатів, плюс багато груп ДУК ПС, УДА і деякі підрозділи Київської ТрО почуваються в лісі, як удома.
Тоді у противника виникне дилема: або скасовувати операцію (чи змінювати її план), або продиратись крізь вузькі дефіле великими колонами, нариватися на засади дрібних маневрених груп, діючих за принципом «вдарив і втік», втрачаючи час і темп. А успіх цієї операції противника насамперед і залежить від темпу.
Це дасть можливість Україні розгорнути війська на вигідних рубежах.
Не претендую на істину в останній інстанції, просто виклав свою версію.
Олена БІЛОЗЕРСЬКА
До вашої уваги - прогноз Вольфа (Валерія Воронова), добросовісно записаний мною. Як він каже: «як би робив я на місці Путіна».
Цілі противника - примусити Україну в результаті дій збройних сил РФ прийняти так звану формулу Штайнмайєра або ж «Мінськ-2» в тому вигляді, в якому Москва хоче її нам нав’язати.
Для цього необхідно провести глибоке вклинення в територію України, в найкоротші терміни і з мінімальними втратами. Як це не парадоксально звучить, найкраще за все це зробити ударом через важкопрохідні лісові масиви по двох напрямках, що сходяться, з глибоким охопленням Києва. Не для того, щоб реально захопити Київ, а для того, щоб поставити українські політичні "еліти" перед загрозою втрати столиці.
На правому березі Дніпра - з території Білорусі, використовуючи дві дороги: одна в напрямку Овруч – Коростень (зовнішнє кільце охоплення), друга в напрямку на Малин, Радомишль, Брусилів (внутрішнє кільце).
На лівому березі Дніпра - також з території Білорусі, дорогою Городня – Киселівка – Чернігів, із завданням швидко взяти Чернігів. Другий напрям - дорогою на Ріпки, по трасі з обходом Чернігова з заходу, з подальшим просуванням, наскільки це буде можливо, в напрямку Броварів. Ціль: оточити Чернігів і заслонами перекривши дороги з Гончаровська, Десни і Остра, запобігти перекиданню 1-ї танкової та підрозділів, що дислокуються в Десні.
Така тактика дасть противнику можливість не вв’язуватись у виснажливі бої в міській забудові (за винятком, можливо, Чернігова, який розташований так, що його складно обійти).
Тут можна заперечити, що проводити великі маси військ по вузьких дефіле через лісові масиви вкрай небезпечно. Але давайте повернемося приблизно на 80 років тому. Вдалося ж Вермахту у травні 1940 року провести колосальні військові з’єднання через лісові Ардени (французький генштаб вважав тоді, що це неможливо) і частково через нейтральну Бельгію. Чому подібне сьогодні неможливо зробити через Білорусь? Бельгія – Білорусія, перші три літери збігаються, ось вам і улюблений Путіним символізм.
Відстань від білоруської Новорудні до Коростеня по прямій приблизно 80 км. Так, більша частина шляху проходить через вузькі лісові дефіле, де невеличкі засадні групи навіть без техніки, маючи легке протитанкове озброєння, могли б завдати противнику серйозних втрат і зупинити його просування. А тепер уявіть собі: групи спецназу, наприклад, якої-небудь 45 бригади ВДВ РФ, чи 5-ї бригади спецназу Збройних Сил Білорусії, починають просочуватись через дірявий білорусько-український державний кордон і «секретами» брати під контроль лісовий масив на всій ділянці майбутнього просування колон російських військ, від кордону і аж до Коростеня.
Російські ППО і авіація забезпечать «парасольку» над цим районом, і в результаті перекидання українських військ трасою Новоград-Волинський – Коростень та Житомир-Коростень унеможливлюється.
При такому розкладі після перетину державного кордону російські військові колони можуть бути в районі Коростеня вже за дві години. Приблизно через 3-4 години трасою з боку білоруської Олександрівки вони будуть в районі Малина, Радомишля, перерізавши трасу Житомир-Київ. Трохи складніше їм буде на лівому березі Дніпра - тому що там як кістка в горлі стоїть Чернігів, який важко обійти.
Зрозуміло, що незадовго до початку розгортання розвідувально-диверсійних груп противника відбудеться провокація – Casus belli. Приблизно за день до початку операції будуть нанесені ракетні удари по українських системах ППО, пунктах управління тощо. Можливо, і скоріш за все – а можливо, і ні – почнуться якісь бої на Сході, які, скоріше за все, будуть носити демонстративний характер і матимуть за мету прикувати увагу і скувати наші війська на тому напрямку.
При такому розкладі сама операція з моменту початку наступу може зайняти дві-три доби.
Як поведеться українська влада, тим більше нинішня, ми не знаємо. Але, скоріше за все, запросить перемир’я. А це означає, що території, у які встигне вклинитись російська армія, надовго залишаться під контролем росіян. Боюся, що за цей короткий час наші союзники адекватно зреагувати не встигнуть.
Що можна протиставити цьому сценарію?
Однозначним сигналом, що вторгнення (війна) на 100% відбудеться, буде масове переведення людьми з оточення Путіна коштів з рахунків в американських, британських, канадських тощо банках на рахунки, наприклад, китайських та інших країн банків, де їм не буде загрожувати арешт. З цього моменту ми будемо знати, що відлік пішов на дні, а можливо, і на години. Плюс зосередження великих військових з’єднань противника безпосередньо біля наших кордонів приховати буде неможливо. Тобто, приблизну дату проведення Росією наступальної операції ми будемо знати. І зможемо вирахувати, коли прийде час ТАЄМНО заводити у лісові масиви групи, насичені легкою протитанковою зброєю для створення засідок, а також групи спецназу – своєрідні єгерські команди, які не дадуть можливості групам спецназу противника взяти під контроль лісовий масив. Врешті-решт, ми маємо 2 полки спецназу і 5 окремих розвідбатів, плюс багато груп ДУК ПС, УДА і деякі підрозділи Київської ТрО почуваються в лісі, як удома.
Тоді у противника виникне дилема: або скасовувати операцію (чи змінювати її план), або продиратись крізь вузькі дефіле великими колонами, нариватися на засади дрібних маневрених груп, діючих за принципом «вдарив і втік», втрачаючи час і темп. А успіх цієї операції противника насамперед і залежить від темпу.
Це дасть можливість Україні розгорнути війська на вигідних рубежах.
Не претендую на істину в останній інстанції, просто виклав свою версію.
Олена БІЛОЗЕРСЬКА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |