Чергова брехня посла Ізраїлю
Чи може посол Ізраїлю Джель Ліон хоч день прожити без брехні?
Всі українські ЗМІ цитують посла Ізраїлю в Україні Джоеля Ліона: «80 років тому почалося знищення євреїв на Буковині. У Чернівцях разом із послом Німеччини в Україні Анка Фельдгузен Посольство Німеччини в Києві / Deutsche Botschaft Kiew ми розмістили «Поріг пам’яті» перед колишнім стадіоном Маккабі, звідки євреїв депортували до Трансністрії».
Брехня перша: Вивезення чернівецьких євреїв зі стадіону Маккабі відбувалася в червні 1942 року, а отже 79 років тому. Насправді ж жахливе знищення чернівецьких євреїв в липні 1941 року розпочалося в самому центрі нашого міста, на Театральній площі, в Палаці румунської національної культури (теперішній Будинок офіцерів). Роль голови Товариства для румунської культури і літератури Буковини доктора Нандриша, який писав до окупаційної влади меморандуми з вимогою звільнити наш край і наше місто від євреїв сьогодні всіляко замовчується, хоча ще в виданій півстоліття тому "History of Jews in Bukowina" про це писалося так: "Dr. Nandris was also president of the “Societatea pentru Cultura si Literatura” (Society for Culture and Literature) which took an active part in the deportation of the Jews by sending communiqués and memorandum to the authorities demanding the elimination of the “Jewish element” in Bukovina". В липні 1941 року саме з цього палацу румунської національної культури, прикрашеного румунським трикольором та німецькою свастикою (документальне фото Віллі Прагера) пішли на смерть 400 перших жертв чернівецького Голокосту. В пам'ять про них годилося б розмістити "Поріг пам'яті" саме на сходах до цього палацу. Але ні, набагато краще обтяжити моральною виною за цей злочин румунських фашистів ні в чому не винну українську культурну установу - Культурно-мистецький центр імені Івана Миколайчука.
Брехня друга: на пришрубованій послом Ізраелю Джоелем Ліоном до сходів Культурно-мистецького центру імені Івана Миколайчука мідній дошці викарбувано: "З цього місця (стадіон єврейського спортивного товариства "Маккабі") і т. д." Але Культурний центр міститься далеко поза територією колишнього стадіону "Маккабі", і це виразно видно при порівнянні довоєнної і сучасної карт Чернівців! З таким же успіхом пан посол міг би прикрутити свою табличку на мусульманській мечеті, чи навіть на приміщенні колишнього заводу "Легмаш", які розташовані набагато ближче до стадіону "Маккабі", ніж Культурний центр.
Але румунів чи мусульман Джоель Ліон воліє не турбувати, у нього цапами відбувайлами на всі випадки життя є безборонні українці та їхні установи. Тому всі відвідувачі Культурно-мистецького центру імені Івана Миколайчука довіку будуть читати, що саме звідси депортовували євреїв в червні 1942 року, плекаючи в собі комплекс вини за скоєні румунською державною владою злочини Голокосту. І лише такі старі люди, як я, казатимуть: "Не може цього бути! Адже будинок Культурного центру будувався на моїх очах в 1960-х роках, а стадіон Маккабі був геть далеко від цього місця!"
Але питання, як таке може діятися в українській державі, я задаю не лише послові Ізраїля Джоелю Ліону, який вже давно вже веде себе в Україні з крайньою безцеремонністю.
Володимир СТАРИК
Всі українські ЗМІ цитують посла Ізраїлю в Україні Джоеля Ліона: «80 років тому почалося знищення євреїв на Буковині. У Чернівцях разом із послом Німеччини в Україні Анка Фельдгузен Посольство Німеччини в Києві / Deutsche Botschaft Kiew ми розмістили «Поріг пам’яті» перед колишнім стадіоном Маккабі, звідки євреїв депортували до Трансністрії».
Брехня перша: Вивезення чернівецьких євреїв зі стадіону Маккабі відбувалася в червні 1942 року, а отже 79 років тому. Насправді ж жахливе знищення чернівецьких євреїв в липні 1941 року розпочалося в самому центрі нашого міста, на Театральній площі, в Палаці румунської національної культури (теперішній Будинок офіцерів). Роль голови Товариства для румунської культури і літератури Буковини доктора Нандриша, який писав до окупаційної влади меморандуми з вимогою звільнити наш край і наше місто від євреїв сьогодні всіляко замовчується, хоча ще в виданій півстоліття тому "History of Jews in Bukowina" про це писалося так: "Dr. Nandris was also president of the “Societatea pentru Cultura si Literatura” (Society for Culture and Literature) which took an active part in the deportation of the Jews by sending communiqués and memorandum to the authorities demanding the elimination of the “Jewish element” in Bukovina". В липні 1941 року саме з цього палацу румунської національної культури, прикрашеного румунським трикольором та німецькою свастикою (документальне фото Віллі Прагера) пішли на смерть 400 перших жертв чернівецького Голокосту. В пам'ять про них годилося б розмістити "Поріг пам'яті" саме на сходах до цього палацу. Але ні, набагато краще обтяжити моральною виною за цей злочин румунських фашистів ні в чому не винну українську культурну установу - Культурно-мистецький центр імені Івана Миколайчука.
Брехня друга: на пришрубованій послом Ізраелю Джоелем Ліоном до сходів Культурно-мистецького центру імені Івана Миколайчука мідній дошці викарбувано: "З цього місця (стадіон єврейського спортивного товариства "Маккабі") і т. д." Але Культурний центр міститься далеко поза територією колишнього стадіону "Маккабі", і це виразно видно при порівнянні довоєнної і сучасної карт Чернівців! З таким же успіхом пан посол міг би прикрутити свою табличку на мусульманській мечеті, чи навіть на приміщенні колишнього заводу "Легмаш", які розташовані набагато ближче до стадіону "Маккабі", ніж Культурний центр.
Але румунів чи мусульман Джоель Ліон воліє не турбувати, у нього цапами відбувайлами на всі випадки життя є безборонні українці та їхні установи. Тому всі відвідувачі Культурно-мистецького центру імені Івана Миколайчука довіку будуть читати, що саме звідси депортовували євреїв в червні 1942 року, плекаючи в собі комплекс вини за скоєні румунською державною владою злочини Голокосту. І лише такі старі люди, як я, казатимуть: "Не може цього бути! Адже будинок Культурного центру будувався на моїх очах в 1960-х роках, а стадіон Маккабі був геть далеко від цього місця!"
Але питання, як таке може діятися в українській державі, я задаю не лише послові Ізраїля Джоелю Ліону, який вже давно вже веде себе в Україні з крайньою безцеремонністю.
Володимир СТАРИК
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
