Чарівне зілля: приворотень

Приворотень звичайний

Латинська назва: Alchelia vulgaris. Народні назви: Божа сльоза, орле око, рисинник, вовча лапа, міжперсник, баранник, зірочник. Родина трояндових. Низенька рослина до 40 см з характерними, на довгих ніжках, жорсткими листочками, вкритими волосками. Лист семи-десятилопатевий, нагадує слід якоїсь хижої тварини. Характерною ознакою рослини є те, що посередині отого лапатого листочка, майже до полудня зблискує буйна, рутв’яноясно-срібляста крапелька роси. Та зовсім не роси, а біологічно активної речовини, яка надзвичайно цілюща. Як вона утворюється — не розгадано й досі. Але тато були впевнені: саме ось ці краплі спивають орли та соколи для гостроти зору. Тому й самі раз на рік забивалися до Чорної Гурівської діброви, не блигомий світ, щоб піпеточкою назбирати манюній темного скла каламарчик цієї роси й для своїх гаснучих очей.

Здавна хутірське знахарство обожнювало цю рослину, приписуючи їй дивовижні цілющі властивості. Може, тому, що помітили: дев’ять довгих років приворотень накопичує сили, щоб зацвісти. Тому тато його величали ще й дев’ятисильцем.

Бронхіт хронічний, ларингіт. 1 ст.л. приворотня з коренем на 1 ст.л. моху ісландського (на лісових деревах з північного боку, сріблястий) залити 0,5 л окропу. Настояти вкутаним дві години. Пити гарячим, ковточками, з медом. Це денна частка. Настій запобігає подальшим ускладненням, зокрема запаленню легень.

Відновлення сили по тяжких недугах. Хутірське лікарство радить пригорщ трави, кореня приворотня залити 0,5 л крутого окропу. Додати корінчик родовика (5-10 г). Вкутати. Настояти дві години. Пити з медом. 1 літр — денна частка. Додаток: тато вважали, що добре відновлює сили сосновий пилок навпіл з медом, кленовий сік, бульбочки зозулинця, свіжий лист подорожника, молодило (очиток малий), заяча конюшина дрібнолиста та всі лісові їстівні ягоди.

Виразкове запалення товстої кишки. Взяти дві ст.л. кореневища приворотня на півтори склянки води. Варити на слабкім вогні до 5 хв. Настояти. Процідити. Вживати по півсклянки три-чотири рази на день. Три тижні, тиждень перерви і повторити.

Нетравлення шлунка, здуття кишечника, млява перистальтика кишок. Окрім лікувальних чинників, настій із приворотня збуджує апетит, покращує виділення шлункового соку, сприяє засвоєнню їжі. Можна застосовувати, як у попереднім приписі, за 30 хв. перед їдою напар із кореня-трави, так і настій на чистому виноградному вині: 50 г рослини на 1 літр кагору. Тричі на день по 50 мл до їди.

Послаблення. Приворотень — дуже сильний скріплювальний засіб. Беруть порівну коріння приворотню, квітучих гілочок чорнобильнику та коренів алтеї. 4 ст.л. на 1 л окропу. Злегка підкип’ятити, настояти дві години вкутаним. Пити теплим по 50-70 мл 5-6 разів на день. Див. розділ «Родовик». Тато радили при «швидкій Насті», окрім родовика, заячу крівцю, деревій, гілочки дуба. Останні можна просто жувати, якщо лихо спіткало в дорозі.

Безпліддя, зниження діяльності яєчників, надмірні місячні, білі. 10 г коріння приворотня на 100 мл окропу. Настояти дві години. Вживати по чверті склянки 4 рази на день. Міцним напаром 25 г кореня на склянку окропу робити підмивання, спринцювання.

Доповнення: українське знахарство радить при безплідді взяти по ст.л. квітів липи, зібраних на початку цвітіння і на молодику, волоття гадючника, квіти червоної (краще дикої, що аж бурячкова головками) конюшини, залити 1 л окропу. Настояти дві години вкутаним. Пити по склянці двічі на день за 30 хв. до їди. Або ж: півкілограма меду, 100 г насіння кропу, по 50 г насіння анісу, селери та кропиви дводомної (жалкої). Старанно перемолоти, розмішати. Настояти тиждень у темряві й теплі і вживати по 3 ст. ложки за раз до їди. При непрохідності маткових труб 1 ст.л. насіння подорожника залити 100 мл окропу, кип’ятити 5 хв. на слабкому вогні. Настояти годину. Пити по дві ст.л. 3-4 рази на день до їди. Зберігати в холодильнику, бо швидко закисає. А вживати козяче-овече молоко. Їсти плоди шипшини, помідори, моркву, горіхи, кавуни, дині, гарбузи, бобові, часник, петрушку, абрикоси. Особливо цінний приворотень при опіках. Якщо на вашому тілі лишилися по нещастю рубці, то сільські бабусі ще й досі радять робити щедрі примочки саме з приворотня. Він добре заживляє рани, не лишаючи й знаку. Дуже швидко гоїть садна. Адже рослина ця знеболювальна, ранозаживлююча, до того ж в’яжуча, сечогінна й молокогінна.

Саме коли не вистачає в породіллі молока, крім звичайного засобу — кропу, що варять на молоці, сметані, сільські бабусі радять пити приворотень. Радять відунки його вживати й тим дівчаткам, у яких нерозвинені груденята. Дуже допомагає. І в кого лущиться голова. Приворотень дає чудовий, під хну, колір волосся. Зміцнює його. Робить шкіру з ірховим (оксамитовим відлиском, ніжною на дотик. Можливо, саме через використання здебільш у жіночих справах рослина і зветься приворотнем. У середньовіччі це була трава алхіміків, саме звідси й назва її латинська — алхемілла.

Давньоруські волхви вважали, що листя приворотня — слід таємничого Бога Симаргла, крилатого небесного пса, що люттю проганяє Бога зими Зюзю з наших рінь земних. Тому рослина й належить до Перунового кола. Ось тому корінь рослини носили на шиї всі: і смерд, і князь. Десятипромінний охоронний знак-лист вирубувався на одвірках, ґлавнях, лутках, на повозах, на ладдях. Подекуди на старих хатах, тато його вичолили на причілковім вікні, зустрічається й досі. Цей знак прикрашав леза мечів. Така зброя вражала степового ворога люто й нещадно. Вважалося, що трава розбиває найміцніші кайдани. А діви давньоруські підмішували це зело, зібране вночі на першім молодику, тим, хто припав до серця. На все життя привертаючи любчика. Безперечно, ще віддавна знало жіноцтво й косметичні приваби цієї рослини.

Волхви ж додавали оту сріблясту росинку, що накопичується посередині ребристого листочка, яку збирали до схід сонця, в суру довголіття, поліпшували зір, пам’ять, множили задьор.

А давньоруською мовою рослина називалася камчуга. Саме так волхви старокиївської держави іменували подагру, яку успішно лікували цією рослиною. Як? Прадавня наука винищена провідниками абрамістичної релігії.

Ыван ПРОСЯНИК,
травознай з Чернігівщини