Це вам не чужі "квартали"!

Навіть заради цієї капели юних бандуристів з Чернігова варто було б учора злетітися у зал столичного мистецького центру "Арсенал" усім теле- радіо- інтернетним медіа, вітчизняним і зарубіжним, у Києві сущим. Така весняна могуть співу, таке лицарське "рокотання, ридання бандури" зробили б честь усім прайм-таймам, усім марнотним марафонам, усім найкращим концерним майданчикам стольного града, якби... Якби ті, хто формує нашу інформаційну, мистецьку, духовну політику, даруйте за збите словосполучення, жили Україною. А так при чужих "кварталах" маємо й досі панівні рецидиви сценічного мотлоху. Натомість на такі значущі події наші "патріотичні" за формою і гендлярські за змістом медіа більмом зирять. Як і століття тому: "А справжня муза неомузена".

Жебисте знали: ці славні джури, прибувши до Києва з прифронтового Чернігова, дали вчора справді великий почин святу всеторжества бандури, яке організаторка, Національна спілка кобзарів України приурочила, зокрема, до свого 40-річчя та до 75-ліття рідного керманича, народного артиста України Володимира Єсипка.
Під дах "Арсеналу" з'їхалася і зійшлася така кобзарсько-бандуристська мистецька сила, якої не випадало чути-відчути хтозна й відколи. "Гомери України" на всі музичні смаки.

Але оцей юний спів, пригорнувшись до душі, сколихнув її на чисту сльозу. Слухав капелу юних чернігівців і мимоволі рефренилося Тичинине:
"Ми всі в тривогах панахид.
Наш вид натхненно-мелодійний,
Як твій, о земле-мати, вид".

... Уже після концерту, ввімкнувши телефон, почитав: саме тоді, коли ця українська юнь тішила київський зал дзвонним співом, московська вражина сторозтерзувала їхнє місто дронами.

Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ