Бородата експансія "руського міра"
Ось коли критикуєш районного керівника за щось непатріотичне, часто кажуть – мовляв, він – господарник, йому не треба лізти у політику.
Добре, покажіть успіхи господарника, наприклад, Вячеслава Кауфмана у Новгород- Сіверському районі чи його наступника Руслана Веремієнка! Господарські успіхи. Ні, не в ПМК імені його батька Марка Кауфмана і його власності – бо освоювати державні кошти, щедро виділені за часів президентства Кучми – то великого вміння не треба, а ось щось таке в господарстві району позитивне. Ну, наприклад, відкриття заводу якогось чи фабрички. Я вже не кажу про багатостраждальну крейду, яка да-а-авно чекає господаря, щоб пустити її в діло, а щось хоч невелике покажіть. Скажімо, підтримати хоча би п’ятьох фермерів же можна силою районної влади і вмінням голови РДА – господарника? Чи й це господарникам типу Кауфмана не під силу?
Але ні – ось фермера Володимира Дзюбу вони з Р.Веремієнком підтримали – принаймні, фото спільні розміщували, в гості їздили. І що ж маємо?
Ще у 2014 році киянин Володимир Дзюба приїхав у прикордонний з Росією Новгород- Сіверський район «піднімати» його – мовляв, хоче створити успішне фермерське господарство. Що він оголосив себе послідовником російського мільйонера – відлюдника Германа Стєрлігова – районні владці уваги не звертали. Їм же не треба політикою займатися, правда ж? А якими були тоді наші спецслужби – годі й говорити…
Хто такий Герман Стерлігов? Прихильник російської патріархальщини, петровського «Домострою» у прямому смислі слова. Сказано, шо баба повинна в усьому мужику коритися – так і бить. Ходити баби повинні у спідницях до п’ят, у хустках по брови – ну, ходять же мусульманки у хіджабах, чого б і російським жінкам такими не буть? Тим паче, що ще у ХIХ столітті російські селяни дивувалися, коли слов’янофіли вбиралися у російський, як вони гадали, національний одяг. І селяни казали: «Зачем-то барин в персидский халат вобрался!»… Нема у них свого, національного, все – позичене, привласнене. Від китайських пельменів до фінської лазні, а одяг – суміш марійсько- ерзянсько-чудьсько- і бозна чого.
Але, власне, хай би ходили хто в чому хоче. Проте Герман Стерлігов не визнає кордонів України і Білорусі, пропагує єдину Русь – звісно, вона має бути російськомовна з бабами у сарафанах… Єдина слов’янська держава йому мариться – недарма є почесним громадянином терористичного російського утворення «ДНР».
Спочатку Дзюба оголосив про свої наміри реалізувати в російському прикордонні доволі амбітний проект, який полягає у вирощуванні на місцевих землях сільськогосподарського призначення екологічно чистих зернових культур та побудові у межах окремих сільських громад “населених пунктів нового зразка” із розвиненою інфраструктурою (церквами, пекарнями, млинами тощо).
Чи давав він при цьому хабарі районному та сільському керівництву – мені не відомо. Але відомо, що просто так любов’ю до пришельців з химерними планами місцеве начальство не палає, правда ж, Вячеславе Марковичу?
Отож послідовник Стєрлігова практично на кордоні отримує майже 40 гектарів української землі на підставних осіб, а ще 20 просто захоплює. Це село Ясна Поляна Бучківської сільради. Може і назва села привабила прихильника російської ідеї – прям Лєв Толстой…
У селі на той час люди проживали лише у двох будинках та В.Дзюба подбав, щоб воно стало ще більш відлюднішим – обгородив частоколом, порозвішував неграмотні заборони, але й навіть заборонив користуватися дамбою, через яку пролягає єдина автодорога. Озеро також прихопив, заборонивши місцевим до нього наближатися – рибу він там розводив. Під час конфлікту з місцевою мешканкою зламав їй пальці – районна поліція, схоже, покриває руськомірця, оскільки надіслала відписку на скаргу потерпілої.
Володимир Дзюба планував розселити на прикордонні таких як сам бородатих росіян. Певно, завадила війна і відокремлення українське від всього токсичного російського. Наразі, кажуть, що послідовник Стєрлігова сіє пшеницю та гречку, у Москві продає хліб по 200 гривень за буханку, самогон по 1 000 гривень за півлітровку, мед по 700 гривень за літр, що купує його у селян. Під маркою екологічно чистих продуктів дурить москвичів – та й нехай. Але ж тут, в Україні, поширює бредові ідеї свого російського фюрера, нав’язує нам орієнтацію на ту ж таки Москву.
А що ж зробив Вячеслав Кауфман, уже будучи головою районної ради, для виправлення ситуації, яку сам і помагав створювати? А нічого. Господарники ж у політику не повинні вмішуватися, правда? Як і в те, що у районі «білі плями» для українського інформаційного простору, що російська пропаганда тут вільно гуляє…
Василь ЧЕПУРНИЙ
Добре, покажіть успіхи господарника, наприклад, Вячеслава Кауфмана у Новгород- Сіверському районі чи його наступника Руслана Веремієнка! Господарські успіхи. Ні, не в ПМК імені його батька Марка Кауфмана і його власності – бо освоювати державні кошти, щедро виділені за часів президентства Кучми – то великого вміння не треба, а ось щось таке в господарстві району позитивне. Ну, наприклад, відкриття заводу якогось чи фабрички. Я вже не кажу про багатостраждальну крейду, яка да-а-авно чекає господаря, щоб пустити її в діло, а щось хоч невелике покажіть. Скажімо, підтримати хоча би п’ятьох фермерів же можна силою районної влади і вмінням голови РДА – господарника? Чи й це господарникам типу Кауфмана не під силу?
Але ні – ось фермера Володимира Дзюбу вони з Р.Веремієнком підтримали – принаймні, фото спільні розміщували, в гості їздили. І що ж маємо?
Ще у 2014 році киянин Володимир Дзюба приїхав у прикордонний з Росією Новгород- Сіверський район «піднімати» його – мовляв, хоче створити успішне фермерське господарство. Що він оголосив себе послідовником російського мільйонера – відлюдника Германа Стєрлігова – районні владці уваги не звертали. Їм же не треба політикою займатися, правда ж? А якими були тоді наші спецслужби – годі й говорити…
Хто такий Герман Стерлігов? Прихильник російської патріархальщини, петровського «Домострою» у прямому смислі слова. Сказано, шо баба повинна в усьому мужику коритися – так і бить. Ходити баби повинні у спідницях до п’ят, у хустках по брови – ну, ходять же мусульманки у хіджабах, чого б і російським жінкам такими не буть? Тим паче, що ще у ХIХ столітті російські селяни дивувалися, коли слов’янофіли вбиралися у російський, як вони гадали, національний одяг. І селяни казали: «Зачем-то барин в персидский халат вобрался!»… Нема у них свого, національного, все – позичене, привласнене. Від китайських пельменів до фінської лазні, а одяг – суміш марійсько- ерзянсько-чудьсько- і бозна чого.
Але, власне, хай би ходили хто в чому хоче. Проте Герман Стерлігов не визнає кордонів України і Білорусі, пропагує єдину Русь – звісно, вона має бути російськомовна з бабами у сарафанах… Єдина слов’янська держава йому мариться – недарма є почесним громадянином терористичного російського утворення «ДНР».
Спочатку Дзюба оголосив про свої наміри реалізувати в російському прикордонні доволі амбітний проект, який полягає у вирощуванні на місцевих землях сільськогосподарського призначення екологічно чистих зернових культур та побудові у межах окремих сільських громад “населених пунктів нового зразка” із розвиненою інфраструктурою (церквами, пекарнями, млинами тощо).
Чи давав він при цьому хабарі районному та сільському керівництву – мені не відомо. Але відомо, що просто так любов’ю до пришельців з химерними планами місцеве начальство не палає, правда ж, Вячеславе Марковичу?
Отож послідовник Стєрлігова практично на кордоні отримує майже 40 гектарів української землі на підставних осіб, а ще 20 просто захоплює. Це село Ясна Поляна Бучківської сільради. Може і назва села привабила прихильника російської ідеї – прям Лєв Толстой…
У селі на той час люди проживали лише у двох будинках та В.Дзюба подбав, щоб воно стало ще більш відлюднішим – обгородив частоколом, порозвішував неграмотні заборони, але й навіть заборонив користуватися дамбою, через яку пролягає єдина автодорога. Озеро також прихопив, заборонивши місцевим до нього наближатися – рибу він там розводив. Під час конфлікту з місцевою мешканкою зламав їй пальці – районна поліція, схоже, покриває руськомірця, оскільки надіслала відписку на скаргу потерпілої.
Володимир Дзюба планував розселити на прикордонні таких як сам бородатих росіян. Певно, завадила війна і відокремлення українське від всього токсичного російського. Наразі, кажуть, що послідовник Стєрлігова сіє пшеницю та гречку, у Москві продає хліб по 200 гривень за буханку, самогон по 1 000 гривень за півлітровку, мед по 700 гривень за літр, що купує його у селян. Під маркою екологічно чистих продуктів дурить москвичів – та й нехай. Але ж тут, в Україні, поширює бредові ідеї свого російського фюрера, нав’язує нам орієнтацію на ту ж таки Москву.
А що ж зробив Вячеслав Кауфман, уже будучи головою районної ради, для виправлення ситуації, яку сам і помагав створювати? А нічого. Господарники ж у політику не повинні вмішуватися, правда? Як і в те, що у районі «білі плями» для українського інформаційного простору, що російська пропаганда тут вільно гуляє…
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |