...Бо обрали до влади чужих!
Я завжди знав - рано чи пізно, але обов'язково виявиться, що король голий. Сьогодні це побачило вже дуже багато людей, а завтра побачить вся Україна. Це як фундаментальна істина українців, яку засвоїв у дитинстві ще від мами :“Брехнею світ обійдеш та назад не вернешся”.
А коли я повернувся з ув'язнення до рідного дому, то через декілька днів поїхав до бабуні, яку дуже любив. А це був 1972 рік - час повальних арештів російською окупаційною владою, звичайно, руками українських колаборантів, української інтелігенції. Люди вірили оббріхуванню у колаборантській пресі найсвітліших синів і дочок України і готові були були на куски мене розірвати, коли я намагався десь у якійсь черзі пояснити, що відбувається, чи просто заперечити, що ніякі вони не прислужники західної буржуазії, чи якісь агенти.
Ми обнялися, бабуня прослізилася та й питає:” А що там, онучку у світі робиться?” Та беруть наших хлопців”, - відповідаю і розказую кого забрали. А вона й каже: ” Та поки ж їх братимуть?Поляки брали, перші совєти брали, німці брали, другі совєти брали і знову беруть наших дітей.” Для неї всі були дітьми, бо мала на той час час 97 років. Я й питаю її:” Чого ж бабуню, люди не вірять нам, чого ж брехні вірять”,- і відповіла вона мені, що так завжди було, завжди люди вірять брехні більше, ніж правді й промовила ту ж моральну мудрість українців, якої навчала мене мама, додавши до неї три слова: “ Брехнею світ обійдеш, та назад не вернешся ще й душу погубиш навіки”
Тепер подумаймо, кого обрали українці за владу. Чи є у них душа.Чи значить щось для них український народ, його моральні імперативи, що тримали українців попри всі голодомори і репресії, загарбницькі війни та інші біди. Раніше я передбачав, що ніякої української душі, найменшої поваги до українського народу немає у жодного кварталівця, судячи з їх кварталівських насмішок над українцями, нашою мовою, нашими святощами, а сьогодні після публікацій журналістів — розслідувачів Bellingcat, після цинічної розправи над українськими розвідниками, я стверджую, що ці люди- Зеленський та Єрмак переповнені брехнею і страхом перед Росією та зневагою до українців.
Коли я слухав Бурбу, коли дізнавався, які операції вони планували і здійснювали, гордість за наших хлопців — розвідників заливала мене вщерть. Це ж наша мати- Україна породила своїх вірних синів і дочок, що ризикуючи життям, працюють у тилу ворога заради усіх нас. І їх звільняти та ще й переслідувати?! Я не хочу робити різні припущення чому було злито операцію по затриманню вагнерівців, але звільняти із Збройних Сил та ще й переслідувати наших Героїв можуть тільки вороги і негідники.
Що ж нам робити? Знати що король голий, а коли прийде час обирати нового Президента, нову ВР, не забувати що король голий і добре думати перед тим, як опустити б'юлетень. Обирати по справах, а не обіцянках чергового брехуна від коломойського, чи якось іншого такого самого. Чужого і по духу, і по крові, для яких ми тільки засіб для збагачення.
А щоб навчитися думати і не попасти у брехливе павутиння, навчімося плекати у собі наші одвічні українські цінності та випікати у собі колоніальну скверну , насаджену нам вогнем і мечем упродовж століть поневолення, Інструментів для цього є досить. Щоб не казала сьогодні знову чиясь бабуся:"Поки вони братимуть наших хлопців?!"
Микола КУЛЬЧИНСЬКИЙ
А коли я повернувся з ув'язнення до рідного дому, то через декілька днів поїхав до бабуні, яку дуже любив. А це був 1972 рік - час повальних арештів російською окупаційною владою, звичайно, руками українських колаборантів, української інтелігенції. Люди вірили оббріхуванню у колаборантській пресі найсвітліших синів і дочок України і готові були були на куски мене розірвати, коли я намагався десь у якійсь черзі пояснити, що відбувається, чи просто заперечити, що ніякі вони не прислужники західної буржуазії, чи якісь агенти.
Ми обнялися, бабуня прослізилася та й питає:” А що там, онучку у світі робиться?” Та беруть наших хлопців”, - відповідаю і розказую кого забрали. А вона й каже: ” Та поки ж їх братимуть?Поляки брали, перші совєти брали, німці брали, другі совєти брали і знову беруть наших дітей.” Для неї всі були дітьми, бо мала на той час час 97 років. Я й питаю її:” Чого ж бабуню, люди не вірять нам, чого ж брехні вірять”,- і відповіла вона мені, що так завжди було, завжди люди вірять брехні більше, ніж правді й промовила ту ж моральну мудрість українців, якої навчала мене мама, додавши до неї три слова: “ Брехнею світ обійдеш, та назад не вернешся ще й душу погубиш навіки”
Тепер подумаймо, кого обрали українці за владу. Чи є у них душа.Чи значить щось для них український народ, його моральні імперативи, що тримали українців попри всі голодомори і репресії, загарбницькі війни та інші біди. Раніше я передбачав, що ніякої української душі, найменшої поваги до українського народу немає у жодного кварталівця, судячи з їх кварталівських насмішок над українцями, нашою мовою, нашими святощами, а сьогодні після публікацій журналістів — розслідувачів Bellingcat, після цинічної розправи над українськими розвідниками, я стверджую, що ці люди- Зеленський та Єрмак переповнені брехнею і страхом перед Росією та зневагою до українців.
Коли я слухав Бурбу, коли дізнавався, які операції вони планували і здійснювали, гордість за наших хлопців — розвідників заливала мене вщерть. Це ж наша мати- Україна породила своїх вірних синів і дочок, що ризикуючи життям, працюють у тилу ворога заради усіх нас. І їх звільняти та ще й переслідувати?! Я не хочу робити різні припущення чому було злито операцію по затриманню вагнерівців, але звільняти із Збройних Сил та ще й переслідувати наших Героїв можуть тільки вороги і негідники.
Що ж нам робити? Знати що король голий, а коли прийде час обирати нового Президента, нову ВР, не забувати що король голий і добре думати перед тим, як опустити б'юлетень. Обирати по справах, а не обіцянках чергового брехуна від коломойського, чи якось іншого такого самого. Чужого і по духу, і по крові, для яких ми тільки засіб для збагачення.
А щоб навчитися думати і не попасти у брехливе павутиння, навчімося плекати у собі наші одвічні українські цінності та випікати у собі колоніальну скверну , насаджену нам вогнем і мечем упродовж століть поневолення, Інструментів для цього є досить. Щоб не казала сьогодні знову чиясь бабуся:"Поки вони братимуть наших хлопців?!"
Микола КУЛЬЧИНСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
