Бій за Лисянського
Ну ось, шановні друзі, нашу з Вами діяльність нарешті помітили "за порєбріком"! Над болотами "русскаго міра" рознеслося протяжне скавчання ватних інтернет-ресурсів: мовляв, "на Українє" намагаються поцупити "славу російського флоту" - "малороса" та "учасника завоювання Фінляндії" (!) Юрія Лисянського!
Не дуже злагодженому хору підспівує теперішній замінник нещасного та скандально відомого О.Бузини, такий собі "київський історик", міцно прописаний як послідовний антиукраїнець на сторінках "Миротворця", Олександр Карєвін. Наведу цитату зі скороченнями мовою "оригіналу":
"В комментарии «ПолитНавигатору» киевский историк Александр Каревин развенчал мифы украинской пропаганды. «Попытка подчеркнуть как бы «национальное» происхождение Лисянского выглядит несколько курьёзно. Во-первых, никакой он не «украинец» – в то время такой национальности даже в теории не существовало. Малорусы (вместе с великорусами и белорусами) составляли одну русскую нацию. Во-вторых, Лисянский – русский офицер, участник двух русско-шведских и одной англо-русской войны, между прочим, один из завоевателей Финляндии. В-третьих, с малой родиной (а родился он в Нежине) Лисянского связывают только детские годы жизни. Даже выйдя в отставку, он поселился не в Малороссии, а неподалеку от Санкт-Петербурга. И путевые записки свои он вёл на русском литературном языке. И с родным братом по-русски переписывался. Что же касается его участия в первой русской кругосветной экспедиции, то, конечно, роль он сыграл значительную. Только это торжество русского флота. Флота того государства, которому современная Украина устами своего президента несколько последних лет старательно говорила «остаточне прощавай!». А раз «прощавай», то следует попрощаться и с Лисянским, и со многими другими выдающимися деятелями малорусского происхождения», – убежден историк"
Коментувати цей "текст", вважаємо, особливого сенсу немає. Байку про "малорусов", "вєлікорусов" та "єдіную русскую нацию" їжте самі, не обляпайтеся! Зауважимо тільки, що Юрій Лисянський - уродженець козацько-священничої родини з полкового міста Ніжина, був і залишається видатним сином Української землі.
Так, він, маючи українське походження, був офіцером російського імператорського флоту (так само, як і його побратим та керівник навколосвітньої подорожі 1803-1806 років, естляндський німець барон Адам Іоганн фон Крузенштерн, якого російська історіографія величає "Іваном Фйодоровічєм"). Цей факт тільки підкреслює те, що Росія імперської доби не має нічого, що було б створене руками її титульної нації. Московська імперія не була здатна створити нічого власного, а тільки привласнювала досягнення поневолених народів, вичавлюючи з них усі свіжі сили. Юрій Лисянський повторив гірку долю багатьох українців, що були на службі імперії: після завершення навколосвітньої подорожі гордого українця фактично зацькувало керівництво Адміралтейства, примусивши достроково вийти у відставку.
Навіть книгу своїх мандрівних нотаток Лисянському довелося видавати за власний рахунок, оскільки її протягом 6 років (!) не пропускала російська цензура. В одній з рецензій цинічно писалося так: "книга г. Лісянского напісана язиком старой баби, в котором нєвозможно разобраться по правілам россійского нарєчія". У місті Петербурзі, столиці колишньої Російської імперії, збудованій, до речі, руками і на кістках українських козаків, до цього часу немає жодної (!) меморіальної дошки, жодного пам"ятника "гордості русского флота" Юрію Лисянському (окрім надгробного)... У серпні 2018 року, коли ми розпочали процес повернення Юрія Лисянського в Україну, "раптово" (а чи раптово?) згоріли рештки його садиби у селі Кобріно під Гатчиною...
Отже, шановні друзі, готуймося до протистояння: наша суто дослідницька діяльність потрапляє на вістря ідеологічної боротьби. Чекаймо появи низки пропагандистських публікацій про "славу російського флота" "малороса" Юрія Лисянського. Нашою відповіддю повинно стати достойне відзначення 250-річчя нашого видатного земляка у 2023 році, створення в Ніжині меморіального музею та видання книги про життя та діяльність нашого видатного земляка!
Олександр МОРОЗОВ
Не дуже злагодженому хору підспівує теперішній замінник нещасного та скандально відомого О.Бузини, такий собі "київський історик", міцно прописаний як послідовний антиукраїнець на сторінках "Миротворця", Олександр Карєвін. Наведу цитату зі скороченнями мовою "оригіналу":
"В комментарии «ПолитНавигатору» киевский историк Александр Каревин развенчал мифы украинской пропаганды. «Попытка подчеркнуть как бы «национальное» происхождение Лисянского выглядит несколько курьёзно. Во-первых, никакой он не «украинец» – в то время такой национальности даже в теории не существовало. Малорусы (вместе с великорусами и белорусами) составляли одну русскую нацию. Во-вторых, Лисянский – русский офицер, участник двух русско-шведских и одной англо-русской войны, между прочим, один из завоевателей Финляндии. В-третьих, с малой родиной (а родился он в Нежине) Лисянского связывают только детские годы жизни. Даже выйдя в отставку, он поселился не в Малороссии, а неподалеку от Санкт-Петербурга. И путевые записки свои он вёл на русском литературном языке. И с родным братом по-русски переписывался. Что же касается его участия в первой русской кругосветной экспедиции, то, конечно, роль он сыграл значительную. Только это торжество русского флота. Флота того государства, которому современная Украина устами своего президента несколько последних лет старательно говорила «остаточне прощавай!». А раз «прощавай», то следует попрощаться и с Лисянским, и со многими другими выдающимися деятелями малорусского происхождения», – убежден историк"
Коментувати цей "текст", вважаємо, особливого сенсу немає. Байку про "малорусов", "вєлікорусов" та "єдіную русскую нацию" їжте самі, не обляпайтеся! Зауважимо тільки, що Юрій Лисянський - уродженець козацько-священничої родини з полкового міста Ніжина, був і залишається видатним сином Української землі.
Так, він, маючи українське походження, був офіцером російського імператорського флоту (так само, як і його побратим та керівник навколосвітньої подорожі 1803-1806 років, естляндський німець барон Адам Іоганн фон Крузенштерн, якого російська історіографія величає "Іваном Фйодоровічєм"). Цей факт тільки підкреслює те, що Росія імперської доби не має нічого, що було б створене руками її титульної нації. Московська імперія не була здатна створити нічого власного, а тільки привласнювала досягнення поневолених народів, вичавлюючи з них усі свіжі сили. Юрій Лисянський повторив гірку долю багатьох українців, що були на службі імперії: після завершення навколосвітньої подорожі гордого українця фактично зацькувало керівництво Адміралтейства, примусивши достроково вийти у відставку.
Навіть книгу своїх мандрівних нотаток Лисянському довелося видавати за власний рахунок, оскільки її протягом 6 років (!) не пропускала російська цензура. В одній з рецензій цинічно писалося так: "книга г. Лісянского напісана язиком старой баби, в котором нєвозможно разобраться по правілам россійского нарєчія". У місті Петербурзі, столиці колишньої Російської імперії, збудованій, до речі, руками і на кістках українських козаків, до цього часу немає жодної (!) меморіальної дошки, жодного пам"ятника "гордості русского флота" Юрію Лисянському (окрім надгробного)... У серпні 2018 року, коли ми розпочали процес повернення Юрія Лисянського в Україну, "раптово" (а чи раптово?) згоріли рештки його садиби у селі Кобріно під Гатчиною...
Отже, шановні друзі, готуймося до протистояння: наша суто дослідницька діяльність потрапляє на вістря ідеологічної боротьби. Чекаймо появи низки пропагандистських публікацій про "славу російського флота" "малороса" Юрія Лисянського. Нашою відповіддю повинно стати достойне відзначення 250-річчя нашого видатного земляка у 2023 році, створення в Ніжині меморіального музею та видання книги про життя та діяльність нашого видатного земляка!
Олександр МОРОЗОВ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
