Безвіз у нас уже був…
Що вчора було не так? У день free visa regime.
Президент ніби й потролив Московію - устами Лєрмонтова «Прощай, немитая Россія…».. Та й попити кави у Відні чи з'їсти сосиску у Фрайбурзі - заманливо. Спасибі за пропозицію.
Але який був той наш шлях у free visa regime? Невже від Майдану до Брюсселя?
Коли заснували моє село Голінку на межі Київського та Чернигівського воєводства - 1637 року - з-під Конотопу до Кракова кордонів ніяких не було. Був free visa regime.
У часи Івана Мазепи українські товари мали два морських порти: Ригу й Кеніґсберґ. Кордони були, але наше жито, наша селітра, наша городина йшла в Європу з мінімальним митом, а персонально для козаків - free visa regime.
Після 1782 року навіть станові козаки втратили право на free visa regime. І вже не мали його дотепер разом з усіма посполитими. (З невеличким "вікном" на 1941-1944 роки - німці зробили шось на кшталт "робочих мандрівок Європою". Історія ніби й невесела, але більшість українців побачило Європу саме тоді).
Але під час совєцької окупації сталося шось цілком неймовірне. Українці втратили право на вільне пересування навіть ПО ВЛАСНІЙ ТЕРИТОРІЇ. Навіть просто сходити до ... міста. Іди в сільраду ПО ВІЗУ!
Агов, співвітчизники! Агов, кріпаки й кріпачки, діти совєцьких кріпаків!
Ану згадаймо: коли ми отримали безвіз усередині СССР?
Стидно сказать...
Святійший патріарх Філарет отримав совєцький документ у підлітковому віці за хабар - чи то за 500 чи 5000 руб. на лапу в сільраді.
Мій дід Штефан Мартинюк отримав паспорт і free visa regime in the USSR аж усередині 1970-их. Мабуть, уже без хабаря.
Своєму сину, а моєму батьку, він зробив той паспорт за хабар - шоб поїхав вчитися у Харків. Інакше ніяк.
А взагалі НІХТО з моїх прадідів не мав совєцьких документів, хоч останній - Грицько Носенко - помер 1968 року, уже послє пальота Юри Гагаріна у космос.
Так, наші предки в окупованій катсапами Україні жили як худоба, без документів. А коли наших батьків допитували в НКВД-МГБ-КГБ, то до 1972 року в графі "ПАСПОРТ" робили такий запис:
"Проживал вне паспортированной МЕСТНОСТИ".
Чуєте? Так вони називали окуповану Україну. Так вони називали МЄСТНОСТЬ, де проживали 75% українців. І де вони забороняли нам ВІЛЬНО пересуватися.
Кати і людоїди.
Ми не лише звільнилися від проклятого СССР. Ми відкрили ще "закриті" вами міста - Дніпро, Севастополь, Миколаїв, Суми і багато інших.
Так, у Відні ми може тепер усі разом поп'ємо кави - "калхознікі" й "люді із паспортірованной мєстності". Але цей шлях до кав'ярні ми вам не забудем.
Ваші українці
Ростислав МАРТИНЮК
На фото: кримінальна справа на "кулака" Феоктиста Мокляка з записом у графі "Паспорт": "проживал вне паспортированной местности"
Президент ніби й потролив Московію - устами Лєрмонтова «Прощай, немитая Россія…».. Та й попити кави у Відні чи з'їсти сосиску у Фрайбурзі - заманливо. Спасибі за пропозицію.
Але який був той наш шлях у free visa regime? Невже від Майдану до Брюсселя?
Коли заснували моє село Голінку на межі Київського та Чернигівського воєводства - 1637 року - з-під Конотопу до Кракова кордонів ніяких не було. Був free visa regime.
У часи Івана Мазепи українські товари мали два морських порти: Ригу й Кеніґсберґ. Кордони були, але наше жито, наша селітра, наша городина йшла в Європу з мінімальним митом, а персонально для козаків - free visa regime.
Після 1782 року навіть станові козаки втратили право на free visa regime. І вже не мали його дотепер разом з усіма посполитими. (З невеличким "вікном" на 1941-1944 роки - німці зробили шось на кшталт "робочих мандрівок Європою". Історія ніби й невесела, але більшість українців побачило Європу саме тоді).
Але під час совєцької окупації сталося шось цілком неймовірне. Українці втратили право на вільне пересування навіть ПО ВЛАСНІЙ ТЕРИТОРІЇ. Навіть просто сходити до ... міста. Іди в сільраду ПО ВІЗУ!
Агов, співвітчизники! Агов, кріпаки й кріпачки, діти совєцьких кріпаків!
Ану згадаймо: коли ми отримали безвіз усередині СССР?
Стидно сказать...
Святійший патріарх Філарет отримав совєцький документ у підлітковому віці за хабар - чи то за 500 чи 5000 руб. на лапу в сільраді.
Мій дід Штефан Мартинюк отримав паспорт і free visa regime in the USSR аж усередині 1970-их. Мабуть, уже без хабаря.
Своєму сину, а моєму батьку, він зробив той паспорт за хабар - шоб поїхав вчитися у Харків. Інакше ніяк.
А взагалі НІХТО з моїх прадідів не мав совєцьких документів, хоч останній - Грицько Носенко - помер 1968 року, уже послє пальота Юри Гагаріна у космос.
Так, наші предки в окупованій катсапами Україні жили як худоба, без документів. А коли наших батьків допитували в НКВД-МГБ-КГБ, то до 1972 року в графі "ПАСПОРТ" робили такий запис:
"Проживал вне паспортированной МЕСТНОСТИ".
Чуєте? Так вони називали окуповану Україну. Так вони називали МЄСТНОСТЬ, де проживали 75% українців. І де вони забороняли нам ВІЛЬНО пересуватися.
Кати і людоїди.
Ми не лише звільнилися від проклятого СССР. Ми відкрили ще "закриті" вами міста - Дніпро, Севастополь, Миколаїв, Суми і багато інших.
Так, у Відні ми може тепер усі разом поп'ємо кави - "калхознікі" й "люді із паспортірованной мєстності". Але цей шлях до кав'ярні ми вам не забудем.
Ваші українці
Ростислав МАРТИНЮК
На фото: кримінальна справа на "кулака" Феоктиста Мокляка з записом у графі "Паспорт": "проживал вне паспортированной местности"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |