Безпека підземна, та корені наземні

Жахливими заголовками рясніє чернігівська преса та інтернет-видання. Іноді. З певною періодичністю. Так було і цього літа. «Каліцтво під землею», «Перехід для потенційних калік» або просто й невибагливо «Підземні переходи Чернігова конче потребують ремонту».

Так було і нинішнього літа. Наші колеги чи то попереджали нас, чи закликали владу до дій, чи «випускали пару». Або, можливо, всього лиш «робили сюжет» на нескладну тему.

Згодом сходи, після ґвалту в пресі й тривалого неквапливого ремонту, знову можна долати розміреною ходою, а не вдаючи з себе альпініста. Але… Скільки часу плити цих сходинок пролежать на своїх місцях?

Давайте ставити питання про інше: чому необхідність такого ремонту виникає знову і знову? Чому початково не вдалося зробити якщо не «на віки», то на десятки років? І чому так, один раз і надовго, не можна зробити під час ремонту?

Дивлячись на ці сходи, вкотре згадується старий анекдот про те, чому у нас асфальт кладуть під дощем або в сніг: щоб наступного року знову було замовлення на ремонт. А ще згадується море. Пам’ятаєте? Лежите на теплому піску і чути шум хвиль: відкат за відкатом…

Микола ПЕТРЕНКО, фото автора