"Батьківщина" звикла до ролі "елітної опозиції"
Лідери «БЮТ-Батьківщини» (називатиму цю політичну силу так, не вдаючись у формальні подробиці трансформації її назви в різні роки) постійно дорікають народові браком підтримки, а всі критичні зауваження на свою адресу, не замислюючись, в автоматичному режимі оголошують «політтехнологіями влади». Ніхто не заперечує підступів регіоналів та їхньої антипатії (і це ще м’яко сказано) до опозиції. Але навряд чи «БЮТ-Батьківщина» є такою бездоганною структурою, що їй нічого не можна закинути справедливо, без, сказати б, роботи на владу. Якби лідери цієї партії намагалися розібратися, чому ж народ не поспішає реагувати на їхні заклики, якби її діячі були здатні сприймати неприємні факти, не відвертаючись від гіркої правди, вони вже давно зрозуміли б, що над ними тяжіє чинник масової недовіри.
Мільйони людей Партію регіонів не сприймають, але не довіряють і «БЮТ-Батьківщині». Чому? Останнє, як видається, мало цікавить провідників цього опозиційного загону. А мусило б. Ми всі живемо в інформаційному суспільстві, де важко щось приховати. Тому кожен крок влади і опозиції стає відомий широкому загалові й викликає в нього певну реакцію. Маси мають змогу постійно порівнювати. Зіставляти декларації та практичні кроки. Все кулуарне достатньо швидко стає публічним. Стратегічна помилка ватажків «БЮТ-Батьківщини» (цим хибувала, до речі, і Юлія Тимошенко) в тому, що вони й досі щиро переконані, ніби їм щось вдасться приховати, сказати одне, а зробити зовсім інше. Маленька брехня породжує велику підозру.
МАСИ НЕ МОЖУТЬ НЕ ВІДЧУВАТИ, ЩО «БЮТ-БАТЬКІВЩИНА» ЗА СВОЄЮ ПОЛІТГЕНЕТИКОЮ Є ТАКОЮ СОБІ «ЕЛІТНОЮ ОПОЗИЦІЄЮ», КОТРА НЕ МОЖЕ І, ЯК ВИДАЄТЬСЯ, НЕ ХОЧЕ СТАТИ НАРОДНОЮ
До того ж їхня політсила, на відміну від УДАРу та «Свободи», має обтяжену політичну спадковість, вона вже була керівною і великих успіхів не досягла, справляючи добре враження хіба що на тлі зовсім уже провальної та антиукраїнської політики Партії регіонів. Тому перед «БЮТ-Батьківщиною» постійно постає категоричний імператив оновлення й очищення, глибокої внутрішньої трансформації. Чи виконано те завдання? Звісно, ні. Маси готові підтримати цих політиків, але за однієї дуже важливої умови. Треба довести електорату, що їхня структура зробила висновки з політичної поразки 2010 року і стала іншою, модернішою, демократичнішою, моральнішою. Адже там було й залишається надто багато людського баласту, всіляких пристосуванців та перекинчиків, і не лише в низах, а й у центральних органах.
Коли Олександр Турчинов скаржиться, що влада пресингує депутатів від «БЮТ-Батьківщини» та їхніх родичів, виникає запитання: а чому цього не роблять із ВО «Свобода»? Тиснуть на тих, на кого можна, – там, де є перспектива «тушканізації», а в середовищі бютівців вона таки існує. Не випадково саме вони виявилися найслабшою ланкою нинішньої опозиції, давши феномен батька та сина Табалових, і це тільки початок, ми спостерігаємо зараз, як формується нова група тушок. Те, що сталося, є наслідком традиційних вад «БЮТ-Батьківщини»: відсутності внутрішньої демократії в партії, браку комунікації між її «верхами» й «низами», кулуарного вирішення принципових питань і такого самого формування кандидатських списків на вибори.
Щоб демократизувати Україну, треба спочатку демократизуватися самим. Зокрема, варто було б навчитися конструктивно сприймати аргументовану критику, не списуючи її всю на «підступи ворогів». Однак поки що у «БЮТ-Батьківщині» не поспішають виконувати соціальне замовлення на очищення і внутрішнє переформатування. А минуло вже понад три роки з моменту політичного «Ватерлоо» 2010-го… Політика – річ жорстока, і хто пізно ходить, той сам собі шкодить.
Ігор ЛОСЄВ
Повністю читайте в журналі "Український тиждень". Тиждень
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
