Бабині застороги

До застережень своєї баби Анці, знаної на Мараморощині знахарки, Андрій Ворон ставився з поблажливою усмішкою, як і до інших забобонів. Але при тому не раз пересвідчувався, що вони дивовижним чином часто справджуються. Таки баба «щось» знала…

Не можна викидати з дому горіхи, плоди та овочі. Якщо підгниють чи заплісніють, краще їх прикопати за хатою.
Не можна викидати на сміття залишки круп та каш. Краще згодувати їх птиці або бездомним тваринам.
Не гоже виливати молоко та викидати рештки сиру. Віддайте їх котам, це принесе удачу в дім.
Також не можна викидати особистий одяг. Його слід випрати, підшити і віддати убогим.
Жінки не повинні одягати шапку чоловіка.
Якщо розсипали цукор, не поспішайте його прибирати. Подумайте про щось бажане, очікуване. Приємні новини не забаряться.
Ніколи не позичайте сіль. Нехай дадуть за неї хоча б копійку. І ще: негоже зберігати сіль у відкритій сільничці. Прикривайте її бодай листком.
Не приносьте в будинок чужий посуд. І свій посуд не позичайте порожнім, покладіть хоча б горішок, плід або печиво.
Не тримайте тріснутого, кривого і щербатого посуду, а також тарілок, на яких з’явилися темні плями.
Ножиці не тримайте на відкритому місці.

Біля вхідних дверей притуліть до стіни старий віник руків’ям донизу. Не варто прибирати в домі ганчіркою зі старої білизни чи сорочки.
Прибирання слід починати з витирання пилу. Причому з найвищих поверхонь меблів. Далі – полиці, скрині, стіл, а тоді вже братися за підлогу. У воду для миття бажано вкинути дрібку солі і цяпнути трохи настою лавру або м’яти.
Шарувати підлогу починайте з дальніх кутків, а закінчуйте порогом. Воду виливайте за паркан.
Кращі дні для висаджування городини – середа, п’ятниця, субота.
Ніколи не беріть насіння у жадібних і лихих людей.

Не позичайте у сусідів садовий інвентар. Не хваліться про урожай на своєму городі і в саду.
Гілочки верби, освячені в церкві на Великдень, розкладіть проти ночі по кутах обійстя так, щоб ніхто цього не бачив і не знав.
Добре, якщо ваш город і сад оточений парканом, хоча б поперечними жердинами. Якщо ні, то вбийте в землю на чотирьох кутках осикові кілочки. Щоосені міняйте їх. А найкраща загорода – живопліт.
Опудало в городі має «дивитися» на вулицю.
Як оберіг у домі тримайте за сволоком віхтик м’яти, кропу, часнику та кропиви.
Перед виходом із дому привітно подивіться в дзеркало і побажайте собі доброї путі. Ніколи не дивіться в дзеркало у хвилину гніву, смутку і плачу.

Вирушаючи в далеку дорогу, остерігайтеся, щоб нічого не кинути на підлогу.
Якщо попереду важкий день чи важлива зустріч, то перед виходом із дому торкніться столу. Повертаючись додому, торкніться одвірка. А взуття залишайте за порогом або в сінях.
Не кидайте у птахів каміння – розклюють ваші добра.
Просити добрий урожай слід у Миколи-теплого.
У нашому селі двічі не здоровкатися з однією людиною – посуд буде битися.

Напився води, решту з горнятка не виливай у відро – криниця не буде прибувати.
Сміття з підметеного двору бодай дрібку на вулицю викидали – щоб усе недобре пішло з чужими ногами й колесами.
Насіння нікому не зичили, доки самі не засіялися.
Пораючись на городі, двері підпирали віником – щоб недобрий гість не внадився.
Коли розв’язували вузлик – дмухали на нього. Легше розв’язувався.
Якщо в хаті довго не знаходили потрібне, перев’язували ниткою ніжки столу. І ще раз уважно оглядалися довкола.

Якщо годинник переставав ходити – давали йому тиждень «відпочити». А відтак знову заводили.
Недужого в чорний одяг не одягали.
Якщо корова втрачала молоко, вранці брали її на мотузок і вели по ближніх кутках довкола села – так, щоб замкнулося коло.
Корову не пускали на відкриту пашу в русальну п’ятницю, Великодну п’ятницю, Дев’ятий четвер і Вознесіння.
Вважалося, що не потонеш, якщо вирівняєшся на воді хрестом, очима до неба. І намагайся спокійно й глибоко дихати.
Перед далекою дорогою чи важливою справою позичали окраєць хліба в коваля або іншого майстра, який у поті чола заробляє свій хліб. І брали з собою.

Дуже тішилися, коли знаходили на дорозі загублену конем підкову. Особливо, якщо це була підкова із задньої ноги. Вважалося, що вона «закалилася» на дорогах, вибиваючи іскри з каміння, набралася земної сили. Її прибивали високо над дверима, щоб до неї ніхто не торкався. Дехто клав її під ліжко – для доброго сну. Баба закопувала стару підкову в грядку і завжди мала буйну городину. Не знаю, чи це підкова помагала, чи те, що баба була вдатною земледільницею.

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ

Із книги "Вік і лік. Рецепти на всяку оздоровчу потребу від карпатського знатника Андрія Ворона".