Авдіївська солянка під обстрілом

Сиджу на чергуванні на КП. В руках рація "Моторола'' і планшет з кількома каналами зв'язку. Поруч двоє пациків готують солянку. Дія відбувається під Авдіївкою.

Після ретельного скобління дошки, на ній ріжеться цибуля. Другий годувальник ріже ковбасу. На світ Божий дістається все, що знайшли.

Один з приготувальників незадоволений: в підрозділі є ресторанний кухар, проте підрозділ розкидано вздовж лінії фронту і кухар відпочиває далеко від нас, а готувати доводиться йому замість кухаря.

Раптом недалеко гупає. На мить розмови припиняються, шиї втягуються в бік пострілу.
- Шо було, прильот?
- Та прильот. Шукають арту.

Різка компонентів солянки продовжується. Війна війною, а обід за розкладом.
- Огірків дістань.
- Є. - і на столі виникають три банки огірків.

Зняття проби. Огірки подобаються, тому відкриваються всі банки. Під час проб приходить взводник лейтенант Льоня,який збирається на завтрашнє чергування і починає пити розсол із однієї з банок.

-Льонько, постав банку, не пий! - благим матом. Той не реагує. Випивши пів банки розсолу, він цікавиться, що тут відбувається.

Тут гупає знову. КП ходить ходором.
- Готуємо фірмову Авдіївську страву ''Солянка під вогнем".

Після цих слів прилітає касетка і навкруги починається канонада. Усі затихають. Як серія вибухів припиняється, кухарі відправляють Льоню пошукати оливків або лимонів.

За кілька кілометрів від передової!
Як тільки пройшла серія вибухів від касети!
І ці підори хочуть нас перемогти?

Лейтенант прибіг, але лимонів і маслин не знайшов. Фраза ''Ну що за Авдіївка, навіть лимонів не знайдеш!" змушує мене реготати. Пацани знизують плечами і продовжують готувати, шукаючи то перець, який хтось кудись подів, то аджики. Починає смачно пахнути м'ясом, що підтягує до місця приготування не тільки наших штатних котів Замполіта і Багіру, але і місцевих сільських. Сільські нахабно нявчать під дверима, вимагаючи уваги. Штатні бойові коти не поспішають. Сидять мовчки і терпляче чекають, мовляв, нікуди не дінетесь, нагодуєте. Солянки я не дочекався. Здав зміну наступнику і пішов відпочивати. Я хоч і не кіт, але свою порцію ''Авдіївської солянки під обстрілом'' матиму

Вадим ДЖУВАГА