Андрій Малишко - ювіляр

Сьогодні 110 років з дня народження Андрія Малишка і я пригадала дві зустрічі з цим відомим українським поетом, який, за всіма зовнішніми ознаками був совєцьким літератором, - свого часу навіть "розвінчувачем націоналізму" Сосюриної поезії "Любіть Україну"... Утім, десь глибоко у душі залишався ... просто добрим поетом і до того ж - українським поетом. Маючи радянські нагороди за війну і повоєнну працю, аж дві Сталінських премії, одну Шевченківську та одну Державну премію УРСР ( ще й така була!), він залишався для влади все ж "неблагонадійним інтелігентом"! І тільки тому, що в його ліриці озивалася тонка, красива і любляча українська душа - душа народу.

Тому у моїй першій телепрограмі ПОГЛЯД директори і цензори не дуже вітали той факт, що у музичному розділі завжди - поряд із новими "ВІА" - звучав Юрій Гуляєв, Дмитро Гнатюк, Анатолій Солов"яненко, Сергій Козак, пізніше - Анатолій Мокренко, а Андрій Самійлович приходив на ефір із Олександром Білашем, братами Георгієм і Платоном Майбородами та із класиками Левком Ревуцьким та Андрієм Штогаренком...

Зараз аж страшно писати ці прізвища, бо теперішні "шанувальники музики" ( вибачте, не всі, звичайно) не пригадають ці легендарні імена... А між тим то була грандіозна епоха у ПЕРШІЙ українській ПОПУЛЯРНІЙ музиці!

І що цікаво? Тільки фахівці будуть із подивом і захопленням згадувати той незабвенний час уже завершальної хрущовської "відлиги", знатимуть із пізніше відкритих архівів, ЯК писалися ті великі пісні, ХТО їх прикривав, ЯК трактували їх "радянський патріотизм", яким у тих творах І НЕ ПАХЛО!

Так було з усіма Малишковими піснями - особливо із всесвітньовідомою "Піснею про РУШНИК", із чудесним романсом "МИ ПІДЕМ, ДЕ ТРАВИ ПОХИЛІ", було із "ВЧИТЕЛЬКОЮ" та незабутньою лірикою тексту "ЗНОВУ ЦВІТУТЬ КАШТАНИ"...

У 1991 році у Обухові, на бАтьківщині Андрія Малишка відкрився пам"ятник Поету, хороший краєзнавчий музей із великою експозицією життя і творчості Андрія Малишка, в центрі якої - портрет молодого і сильного автора та його безсмертні слова: РІДНА МАТИ МОЯ, ТИ НОЧЕЙ НЕ ДОСПАЛА! ТИ ВОДИЛА МЕНЕ У ПОЛЯ - КРАЙ СЕЛА... І В ДОРОГУ ДАЛЕКУ ТИ МЕНЕ НА ЗОРІ ПРОВОДЖАЛА І РУШНИК ВИШИВАНИЙ НА ЩАСТЯ, НА ДОЛЮ ДАЛА...

...Добре було би сьогодні, при свічці в квартирі чи в хаті і при сиренах по всій Україні пригадати ці пісні, може і заспівати їх. Але конче було би необхідно розповісти молодшим "по епосі" про одного із дуже талановитих митців нашої землі та навчити онуків ... зовсім недавнім і дуже справжнім творам українського мистецтва...
Завтра - після нашої Перемоги - може і мусить розпочатися ЗОВСІМ ІНШЕ ЖИТТЯ і до цього треба готуватися всім і скрізь, сепаруючи нездале в історії та підзбируючи для майбутнього все найкраще, усе найістотніше із життя українського духу...

Людмила ЛИСЕНКО