реклама партнерів:
Головна › Новини › Невідома Україна

Американець племені черокі, що вчить українців любити Україну

"Індіанці пережили власний геноцид, тому Джеймсу Мейсу був близький і біль українців, що пережили геноцид - Голодомор" -- говорив сьогодні на представленні книги публіцистики Джеймса Мейса у прес- клубі "Ділове слово" директор Чернігівського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, кандидат історичних наук Володимир Бойко, який є автором передмови. Збірка видана газетою "День".

Цікаво, що сам Мейс був лівих поглядів, коли брався за тему українського Голодомору, а в результаті, узнавши правду, став йти проти совєтологів і навіть мав у США проблеми з роботою. Зрештою, переїхав жити в Україну, де й одружився з письменницею Наталією Дзюбенко. До речі, вона є авторкою цікавого роману про апостола Андрія Першозваного.

Кандидат історичних наук Тамара Демченко говорила глибоко про український Голодомор: "Колиска (українське село) перетворено на місце страти". Тамара Павлівна з цієї трагедії виводить багато сучасних проблем: пияцтво, наркоманію, розпад родин, відчуження дітей від батьків. Адже в основі лежить страх та відчуття вини тих, хто вижив. Тому ми й досі не можемо вийти з тіньового євразійства, як наголосила історик.

Певну дискусію викликали запитання Василя Чепурного про відповідальність Росії та Ізраїлю та Сергія Соломахи про відсутність у Чернігові навіть пам'ятного знаку жертвам великого голоду.
Директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації Андрій Подорван запросив підтримати акцію «Запали свічку», яка відбудеться у Чернігові біля П’ятницької церкви 23 листопада.

До речі, автором ідеї "Запали свічку" був також Джеймс Мейс -- індіанець з племені черокі, який казав українцям: "Ваші мертві покликали мене".



Теги:Джеймс Мейс, Україна - Росія, Голодомор, Запали свічку, Україна - Ізраїль


Читайте також






Коментарі (3)
avatar
1
Вже нарешті дозволено публічно говорити про Голодомор-геноцид хоч загальними фразами, а от про факти  на конкретному місцевому рівні, наприклад Чернігові, - повне табу.
Мабуть нащадки катів чекають щоб повмирали останні правдиві свідки, які ще
пам"ятають розповіді про ці події від своїх виживших батьків і дідів.
Останні мовчали про це все життя.
Звісно, я маю наувазі не катів і їх нащадків.
Цих все влаштовує.
avatar
2
Та найбільше заборонено говорити про відповідальність і відповідальних. Ізраїль не соромиться стягувати гроші уже з Литви навіть, уже з правнуків гроші, а українці бояться говорити навіть про тих сімох організаторів Голодомору, визнаних такими українським судом -- Йосипа Сталіна (Джугашвілі), Вячеслава Молотова (Скрябіна), Лазаря Кагановича, Павла Постишева, Станіслава Косіора,  Власа Чубаря (єдиний українець!) та Менделя Хатаєвича. Що вже казати про Росію, яка проголосила себе правонатсупником СРСР чи про єврейських комісарів... Все той же страх, про який говорила шановна пані Демченко.
avatar
3
Шановна пані Демченко (вважаю Ви про Марію Павлівну) чомусь уникає відповідёй на такі запитання:
1. На скільки відсотків Україна і Чернігівщина виконали план хлібозаготівель станом на 01.11.1932 року? 
2. Скільки хліба конкретно в вагових одиницях держава заготовила (взяла) на Чернігівщині і в Україні станом на 01.11.1932 року?
3. Чому в селах голод був, а в містах не було. Морили, виходить, не всіх українців, а лише сільських? ! то не в усіх селах, в моєму, наприклад, ні 33, ні 47-го року голоду не було, а в сусідньому Липовому Розі був і люди вмирали.
4. На скільки відсотків виконали план хлібозаготівель і скільки хліба держава заготовила в Україні і на Чернігівщині станом на 01.11.1933 року? В чому причина такої великої різниці в показниках? 
5. Куди подівся хліб врожаю 1932 року? Адже ні державі, ні людям він не дістався, і голод дійсно таки був, і масовий.
avatar