„ АКУРАЙКУ” - ПОЛІТИЧНА СПОВІДЬ ВАСИЛЯ ЧЕПУРНОГО.
Назва „Акурайку” – це фрагмент з авдіївської колядки (звідки автор родом) „Акурайку восім барку”, що перекладається на сучасну українську мову так: „Як у райку, в оцім барку”, де слово „барка” таки давньоукраїнське ( із мови санскриту, яка із 2-го тисячоліття до нашої ери стала староіндійською літературною і культовою мовою, і означає „хата” ( у нас ще недавно баржу називали баркою). Отже в одному цьому фрагменті моторошна ще доісторична глибина , де і знаходяться наші праісторичні корені.
Як бачимо, вже й тут відчувається отой політичний струмінь , в основі якого – національна ідея...
Для мене названа книжка найцікавіша своїм історичним пластом, де основою є стосунки українців та так званих великоросів. Ці стосунки у певній мірі парадоксальні. З одного боку, здавалося б, вони мали б бути ідеально-дружніми ( на що, мабуть,і розраховував Богдан Хмельницький, ініціюючи своєрідний союз України і Росії) Адже обидва народи сповідували одну й ту ж віру , до того ж і їхні мови були подібні. Але ота подібність, на жаль, і призвела до втрати Україною своєї суверенності, виборотої в жорстоких боях, до деформації її духовних цінностей. Це виявилося вже в перших десятиліттях після так званого „возз’єднаня”, і чим далі, тим більше давало про себе знати. Незабаром частина мислячих укранців збагнула справжню суть отого „возз’єднаня”, отож гетьман Мазепа і спробував виправити становище – вирватися із жорстоких обіймів Московії. Він вірно міркував, що навіть союз із Швецією менш небезпечний для незалежності України, ніж союз із Московією.
Але було вже запізно.
Через кілька століть про оті „братні обійми” повідала українська народна пісня „А вже триста років козак у неволі” – „під московським караулом у тюрмі”.
Василь Чепурний у своїй книжці досліджує причини згубного для України колишнього „возз’єднання. А причини, виявляється , прості .Перш за все з початку зародження Московії як держави князі , а потім царі московські лише маскувалися словом «возз’єднання , а насправді, вишколені колишніми своїми вчителями татаро-монголами, визнавали лише «приєднання» нових територій.
Автор книжки «Акурайку» прагне за московськими ідеологічними легендами уздріти справжню (імперську) суть російської політики, здебільшого посилаючись на свідчення самих російських істориків та політиків , доводячи: «Хіба не ми , українці, прозивані то черкесами, то малоросами, сумлінно будували Російську імперію? Імена Феофана Прокоповича, Стефана Яворського, Розумовського, Безбородька, багатьох гетьманів, зрештою навіть Гоголя говорять самі за себе»…
Автор цитує фрагменти із передмови Ярослава Грицака до книги Андреаса Каппелера «Росія як політична імперія». Для підтвердження свого бачення справжньої суті російської політики (колишньої і нинішньої) Василь Чепурний використовує багатющий матеріал , у тому числі і свідчення російських істориків і політиків, і на основі тих свідчень стверджує ( повторюючи прогноз Левка Лук’яненка), що „Росія повернеться до історичних кордонів Московського царства”...
По суті, книга „Акурайку” – це політичний автопортрет самого Василя Чепурного. І попри деякі недоліки названої книги ( трапляються повтори , часом надмірна категоричність, що може викликати скептичну посмішку у читача - на зразок „Що нам робити з Росією?” та ін .) її можна назвати посібником з національного патріотизму. І я впевнений , що кожен українець, що уважно цю книжку прочитає, стане духовно багатший і національно свідоміший. А це те, чого бракує нашому загалу , бо патріотичне виховання на державному рівні ведеться досить мляво , тому доводиться компенсувати ту млявість на рівні самодіяльному.
Сосничани книжку „Акурайку” можуть придбати у книгарні газети „ Час”.
Микола Адаменко,
член Національної Спілки письменників України.
| Коментарі (0) |