Аграрії знову ризикують...

Цього разу проблемами агрострахування переймалася Аграрна палата України (АПУ). З цієї нагоди 30 березня вона провела слухання, що відбулися в рамках відкритого засідання президії. Як годиться, того дня зібралися всі, хто входить до її складу. Бо хто ризикне проігнорувати таку важливу тему? І були гості. Не ті, які, зазвичай, у таких ситуаціях виконують роль весільних генералів. А справжні, яким довелося не просто взяти участь в розмові про агрострахування, а я б навіть так сказав – задали їй тональність, визначили її напрямок та розставили в ній акценти.

Очікувалося, що роль почесних гостей виконають поважні представники Міністерства аграрної політики. Та не судилося – всі його чиновники, які перебувають при високих і дуже високих посадах, того дня були заклопотані вельми важливими державними справами. Так, ніби агрострахування належить до числа дріб’язкових. І саме це трохи збентежило організаторів заходу. Бо щоб там не казали, а АПУ не просто має статус всеукраїнської громадської організації, вона є реальним лідером серед громадських організацій, які опікуються вітчизняним сільгоспвиробництвом і всіма тими питаннями, які мають до нього стосунок. Тому не безпідставно вважали, що варті більшої уваги якщо не з боку самого міністра аграрної політики, то хоча б когось з його заступників. Тим паче, що їх у нього чимало.

Відтак, роль почесних гостей дісталася представникам проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC) «Розвиток агрострахування в Україні». І вони з нею успішно впоралися. Таку оцінку їх роботі учасники слухань дали по їх завершенню. А до того моменту спеціалісти проекту багато говорили про потребу оздоровлення українського агрострахування.

А говорити було про що. Так, на вітчизняному страховому ринку працює близько 70 компаній, які обслуговують аграріїв. Для України такої їх кількості забагато. На думку керівника проекту IFC «Розвиток агрострахування в Україні» Гарі Роше, сорока компаній було б цілком достатньо. Та головне не в цьому: страховики не прагнуть прозорості і тому не поспішають розкривати інформацію про свою діяльність. І як наслідок, сільгоспвиробникам вкрай важко ухвалити рішення щодо того, кому саме надати перевагу, а відтак, кому саме віддати гроші за страхові послуги.

Інформаційний голод щодо діяльності страхових компаній відчувають навіть державні регулятори: вони не володіють ситуацією, яка складається на страховому ринку. Тому і не спроможні реально впливати на неї. Тим більше, що не мають достатніх важелів для цього.

Взяти хоча б про ті ж самі ліцензії, які в Україні набули універсального характеру. Для наших страховиків що озимину страхувати, що автівки, майно, життя – все одно: аби гроші платили. Тому цілком зрозуміле здивування Гарі Роше, який був впевнений і зараз залишається переконаним у тому, що на цьому ринку мають працювати винятково професіонали - страхові компанії, які розуміються на специфіці сільгоспвиробництва і які володіють спеціальною ліцензією, що підтверджує це розуміння.

У нас же все складається з точністю до навпаки – немає спеціальних дозвільних документів, немає достатнього розуміння специфіки агровиробництва, натомість є доволі вагомі суми страхових премій, про які мало хто навіть здогадується, і які мало хто збирається повертати тим, хто вже зазнав поневірянь від стихійних лих. Звідси і недовіра з боку сільгоспвиробників, які прагнуть гарантій убезпечення власних бізнесів, до страховиків, які покликані цю роботу виконати.

Вся надія на майбутній страховий закон «Про особливості здійснення страхування сільськогосподарської продукції за державної фінансової підтримки», який наприкінці минулого року вже пройшов першу апробацію Верховною Радою. Спеціалісти сходяться у думці - документ ще потребує суттєвого доопрацювання, однак вже сама його поява вселяє надію на те, що держава погоджується упорядкувати відносини, які складаються на рівні страховиків та аграріїв, стати потужним гравцем на страховому ринку, надати йому цивілізованих ознак.

«Державна підтримка агрострахування здійснюється в усіх країнах, - зауважив Гарі Роше. - Вона забезпечує стабільність та гарантії розвитку аграрної галузі. І добре, що Україна, яка залишається однією з провідних у світі аграрних країн, зрозуміла це».

Гарі Роше визнав, що нинішня ситуація у сфері агрострахування хоч і хибує на численні недоліки, але критичною її вважати не можна. Два з половиною роки тому, коли очолюваний ним проект пристав до роботи, вона була набагато гіршою. Тож «всі ми стаємо свідками прогресу».

Можливо, цей прогрес не належить до числа тих, про які так і хочеться сказати – «нічого собі!» І все ж спеціалісти страхового ринку належним чином відреагували на нього. Зокрема, вони позитивно поставилися до основних тез Концепції розвитку системи агрострахування в Україні, розробником яких виступив проект IFC «Розвиток агрострахування в Україні». Так само у переважній більшості вони дали високу оцінку новому стандартному продукту страхування озимої пшениці, до народження якого проект також має пряме відношення.

Як з’ясувалося, цим ресурс прогресу не вичерпується. Вже ближче до осені на ринку з’явиться новий стандартний страховий продукт, який стосуватиметься всіх озимих культур, включаючи жито та тритикале. Про це учасників зібрання сповістив експерт проекту Роман Шинкаренко.

Схоже, що доводи фахівців проекту IFC «Розвиток агрострахування в Україні» для представників АПУ виявилися доказовими. За підсумками відкритого засідання президії вони ухвалили резолюцію, в якій, зокрема, зазначається: «…система управління ризиками має бути невід’ємною частиною аграрного виробництва. Її розробка та впровадження є нагальною потребою не тільки для агровиробників, а й для держави. Основною складовою системи має стати страхування сільськогосподарської продукції».

Максим НАЗАРЕНКО,

Національний прес-клуб «Українська перспектива»