...А ти - люби!

***
Ми любимо себе колишніх:
красивих, дужих, молодих.
Коли роки – пелюстки вишні,
життя – на вдих.
Нам позичали ріки очі,
щоб подивитись на громи.
Ті, що хрестили нас пророче, –
тепер – дими.
Ще день малює празеленим,
розносять небо голуби
таким же юним і шаленим,
а ти – люби.

Неоніла ЯНІЦЬКА