70… Могло бути…

Неперевершений соловей кохання, красень із синіх гір волею долі зв’язав прихід і відхід з життя в одну цифру — 30. Саме 30 листопада дякуємо Богові за те, що подарував нам радість народження великого співця українського народу, а 30 червня щорічно — сумуємо. Кумир і Красень. Людина і Майстер. Легенда і Гордість. Його ім’я стало музичним пісенним брендом України і відповідає рівневі національного героя.

У нашій вдячній пам’яті він назавжди залишиться гірським красенем в опришківському сардаку, підперезаний гуцульським чересом, з дивовижно чистим голосом. Минуло 26 років (як швидко летить зрадливий час!), відколи його кришталевий, мов гірська вода з карпатських буркутів, голос з волі Божої назавжди влився до космічного оркестру.

Нині Назарчик у бронзі зустрічає перехожих на фасаді свого чернівецького будинку (де мешкав), на меморіальних дошках Вижницького районного Будинку культури (де розпочинав свій творчий шлях), Чернівецької філармонії (де базувалася його «Смерічка»), і на надгробку чернівецького цвинтаря (де назавжди спочив). Парадоксально, але ніде він не є подібним до себе.

Рука жодного майстра не спромоглася повторити його вроду, його незабутню зовнішність…

Михайло МАСЛІЙ