55 років кінокартині "Зачарована Десна"
55 років тому на екрани вийшов фільм "Зачарована Десна", знятий за мотивами однойменної книги - свого роду гімну Олександра Довженка його дитячим літам, його роду.
Якби над фільмом працював сам режисер, це, без сумніву, був би хрестоматійний шедевр української кінокласики, однак...однак серце не витримало того болю і несправедливостей, що випали на долю цієї талановитої людини.
Тож над фільмом працювала дружина Довженка Юлія Солнцева на батьківщині Олександра Петровича - в Сосницькому р-ні. Фільм вийшов на екрани у 1964 році.
Основним місцем зйомок стало село Змітнів, що розкинулося на березі Десни. Також знімалися сцени у селі Масалаївка.Ми вас познайомимо з тим, як проходила робота над фільмом за спогадами змітнівчан - акторів, що взяли участь в різних епізодах.
ДУБИНА ТАМАРА ЮХИМІВНА (1936 р.н.):
«Щоб зняти фільм О. Довженка «Зачарована Десна, збудували над Десною, на кручі, хату. Ця хата була невелика: вікна майже в землі, обгороджена тином, а на ньому глечики. Соняшників «насадили» (несправжніх) і знімали сцени біля хати.
Побудували й базар. Торгуючими й покупцями на базарі були в основному місцеві жителі. Режисери загадували, щоб люди розмовляли, торгувалися. Як на справжньому базарі.
А ще знімали за Десною косовицю в урочищі Форинівка. Під час зйомок діди-косарі (а це були жителі села брати Марко і Кресан Сердюки) билися за копиці сіна. Кресан «відрубав» голову Марку, і обидва лежали в крові (буряковий сік). Всі присутні почали плакати.»
ГВОЗДИКІВСЬКА АНАСТАСІЯ ІВАНІВНА(1927 р.н.):
"Фільм "Зачарована Десна" знімався на великій кручі, Дзендзиковій горі, як її називали в селі. Тепер її вже нема, увалило в Десну. Уся вулиця вже в Десні. Другорядні ролі та масовки грали ми, жителі с.Змітнева, Верби, Купчич та інших сіл. З Верби привезли горшки, глечики. На зйомках я була продавцем цих горщиків. Мій брат Петро продавав капусту на ярмарку".
ШВИРКОВА(ПЛЕТНЬОВА) ВАЛЕНТИНА ІВАНІВНА:
«На кручі стали ставить млин. Лопастьми він був розташований до села, а заходили до нього через зроблені двері. По очереді там чоловіки сиділи і крутили колесо, робили вигляд «робочого» млина. Для зйомок було використано праву сторону кручі. Недалеко від вітряка вниз до Десни спускалась стежка, по якій місцеві люди носили воду до своїх садиб. Вона була вузенька і крутовата. На зйомках її використали для «сліпців», які піднімались вгору по цій стежині. Далі була друга дорога, яка спускалась біля діда Миші хати, біля тинів. Ось тут і знімався ярмарок. Працював на горі млин, підвода підвозила мішки з «зерном» – тирсою, хлопці в полотняних сорочках і таких же штанях і в постолах брали ці мішки і носили в середину цього млина.»
ПШЕНИЧНА МАРІЯ ПРОКОПІВНА (1941 р.н):
«Знімали фільм у 1963 році, коли моєму синові Петру був лише один рік. На зйомки я його носила теж. Пам’ятаю, Юлія Солнцева подарувала нам конвалії і сфотографувала нас.
Але довго мені зніматися не вдалося. Хтось із односельців чи на глум, чи із зависті наговорив моєму чоловікові, що нібито я на студії йому зраджую з паном. Я ж у ролі панночки була. А паном був набагато старший за мене чоловік із села Купчич (нині він уже давно помер) Луценко Микола. Отож прямо посеред зйомок прибігає мій чоловік і говорить: «Так, панночко, марш додому». Так що знімалась я у ролі панночки всього один день. Після мене панночкою була дівчина із Сосниці.»
ІСАЧЕНКО ІВАН ЗАХАРОВИЧ (1926 р.н.):
"Андрійченко Миша грав роль Довженкового батька (дублер - наше уточн.). Він запрягав пару добрих коней і гнав їх щосили з кручі на кручу і прямо в річку. І так багато разів, декілька дублів. А потім запалили вогонь і заставляли його їхати ще й через вогонь".
ПАНЧЕНКО ЛІДІЯ ІВАНІВНА (1954 р.н.):
«Кінофільм «Зачарована Десна» знімався влітку 1963 року. Мені було 9 років. На знімальний майданчик мене запрошували кожний день. Це тому, що в мене був чудовий український одяг і пошитий якраз на мене. Мої батьки пошили його для старшої сестри, але в той час він був якраз по мені. Сорочка вишита не просто червоними і чорними нитками, а яскравими шовковими нитками, красиво розшита корсетка і дуте намисто. Костюмери з першого дня запримітили мій одяг, і я на ньому заробила багато грошей. Це для мене тоді було головне.
Ми, діти, дуже любили ходити по базару. Там був такий епізод, як хлопець залицявся до дівчини, пригощав її цукерками, а нам треба було підглядати за ними. Само по собі це було дуже смішно, та ще й після кожного дублю нам роздавали ці цукерки. Це було справжнє щастя.
А ще мені подобався епізод на поромі. На поромі переправлялися через Десну вози із сіном і панська коляска. Коляска, у якій сиділа панночка, першою з’їжджала з порома на берег, і там до неї підбігав старець з палицею, він хотів ударити панночку. Всі, хто був на поромі, бігли її рятувати, а я сиділа на сіні і ніяк не могла побачити, що ж сталося з панночкою, тільки чула, як вона верещала.
Одного разу, коли не було зйомок, ми, діти, гуляли біля Десни. Ця панночка (вона була дуже красивою) у звичайному одязі сиділа і розмовляла з нашими хлопцями. Там був і мій брат Петро, тому я підійшла. Вона дала мені цукерку і посадила коло себе. Я була на сьомому небі від щастя.
Іноді мій костюм брали іншій дівчинці, міській, яка вела вервечку старців на гору. Тоді мені вдягали її плаття, дуже красиве, такого ні в кого не було, і я дуже в ньому пишалася.»
Спогад про те, як створювались декорації до фільму, залишив ПЕТРЕНКО МИКОЛА ПАНТЕЛІЙОВИЧ:
«Працював я у той час у будівельній бригаді, яка створювала декорації для зйомок фільму. На кручі ми побудували вітряк, але він був не справжній. Щоб крутилися крила млина, всередині сиділа людина і за допомогою колеса з ручкою приводила в рух весь механізм.
Цікавою була робота біля села Масалаївка. Восени треба було відзняти весняну повінь. На Десні цього зробити було неможливо. Тому режисер прийняв рішення на Убеді перекрити шлюзи. Побудували ми бутафорську церкву, розібрали в декількох хатах покрівлі, відтворюючи картину повені, яку описав О. Довженко у своїй кіноповісті. Розлив видався прекрасний. Священик плавав на човні від хати до хати і освячував паски. Заробітну плату, як на той час, ми отримували велику – по 7-9 карбованців за день».
Кінооператор ОЛЕКСІЙ ТЕМЕРИН про найцікавіші моменти зйомок:.
«Для відтворення на екрані сцени про повінь на Великдень недалеко від Сосниці в заплаві ріки Убідь, притоки Десни, було побудовано декорацію великого села Загребелля з церквою. Одночасно з будівництвом декорації чернігівські гідромеліоратори споруджували навколо величезну 'багатокілометрову дамбу з греблею і водозливом. Живописно-монтажний хід сцени треба було передбачити і розв'язати заздалегідь, щоб, коли все буде готове, перекрити річку й залити побудовану декорацію водою, відтворити картину затопленого села. Заздалегідь на місцях майбутніх мізансцен, де повинні рухатись операторський візок чи кран зі знімальною та освітлювальною апаратурою, були побудовані міцні помости й укладені рейки.
Коли все було готове, річку перекрили, і вода розлилась, відтворивши картину повені на Десні. Знімаючи ці кадри стихії, нам хотілося якомога дбайливіше зберегти авторське бачення. З допомогою водоскидів, споруджених на дамбі затопленого села у поєднанні з вітродувами і потужними бризками від пожежних рукавів, нам вдалося відтворити на екрані цю розбурхану стихію народного лиха.
Трагічну сцену відступу головного героя з рідного села з товаришами по зброї знімали після сцени «повені». Воду спустили, перекрита річка Убідь увійшла у свої береги, і декорація великого села опинилась на сухому місці. її, майстерно оброблену горючими матеріалами і піротехнічними засобами, довелося спалити, щоб відтворити на екрані кадри, з таким разючим громадянським мужнім пафосом написані Довженком.»
________________
Так, друзі, наші земляки потрапили в справжнє кінодійство. Може, пізнаєте кого?
А може, серед вас є такі, хто може доповнити ці історії власними спогадами чи фотографіями? Будемо дуже раді новій інформації!!
Будемо раді взагалі будь-якій інформації щодо зйомок фільмів у нашому районі - давніх і сучасних. А за підбірку спогадів дякуємо учням і вчителям Змітнівської ЗОШ І-ІІ ст, які все це записали від односельців!
Сосницький літературно- меморіальний музей Олександра Довженка
Валентина Лось на кручі, де стояв бутафорський вітряк і проходили зйомки
Якби над фільмом працював сам режисер, це, без сумніву, був би хрестоматійний шедевр української кінокласики, однак...однак серце не витримало того болю і несправедливостей, що випали на долю цієї талановитої людини.
Тож над фільмом працювала дружина Довженка Юлія Солнцева на батьківщині Олександра Петровича - в Сосницькому р-ні. Фільм вийшов на екрани у 1964 році.
Основним місцем зйомок стало село Змітнів, що розкинулося на березі Десни. Також знімалися сцени у селі Масалаївка.Ми вас познайомимо з тим, як проходила робота над фільмом за спогадами змітнівчан - акторів, що взяли участь в різних епізодах.
ДУБИНА ТАМАРА ЮХИМІВНА (1936 р.н.):
«Щоб зняти фільм О. Довженка «Зачарована Десна, збудували над Десною, на кручі, хату. Ця хата була невелика: вікна майже в землі, обгороджена тином, а на ньому глечики. Соняшників «насадили» (несправжніх) і знімали сцени біля хати.
Побудували й базар. Торгуючими й покупцями на базарі були в основному місцеві жителі. Режисери загадували, щоб люди розмовляли, торгувалися. Як на справжньому базарі.
А ще знімали за Десною косовицю в урочищі Форинівка. Під час зйомок діди-косарі (а це були жителі села брати Марко і Кресан Сердюки) билися за копиці сіна. Кресан «відрубав» голову Марку, і обидва лежали в крові (буряковий сік). Всі присутні почали плакати.»
ГВОЗДИКІВСЬКА АНАСТАСІЯ ІВАНІВНА(1927 р.н.):
"Фільм "Зачарована Десна" знімався на великій кручі, Дзендзиковій горі, як її називали в селі. Тепер її вже нема, увалило в Десну. Уся вулиця вже в Десні. Другорядні ролі та масовки грали ми, жителі с.Змітнева, Верби, Купчич та інших сіл. З Верби привезли горшки, глечики. На зйомках я була продавцем цих горщиків. Мій брат Петро продавав капусту на ярмарку".
ШВИРКОВА(ПЛЕТНЬОВА) ВАЛЕНТИНА ІВАНІВНА:
«На кручі стали ставить млин. Лопастьми він був розташований до села, а заходили до нього через зроблені двері. По очереді там чоловіки сиділи і крутили колесо, робили вигляд «робочого» млина. Для зйомок було використано праву сторону кручі. Недалеко від вітряка вниз до Десни спускалась стежка, по якій місцеві люди носили воду до своїх садиб. Вона була вузенька і крутовата. На зйомках її використали для «сліпців», які піднімались вгору по цій стежині. Далі була друга дорога, яка спускалась біля діда Миші хати, біля тинів. Ось тут і знімався ярмарок. Працював на горі млин, підвода підвозила мішки з «зерном» – тирсою, хлопці в полотняних сорочках і таких же штанях і в постолах брали ці мішки і носили в середину цього млина.»
ПШЕНИЧНА МАРІЯ ПРОКОПІВНА (1941 р.н):
«Знімали фільм у 1963 році, коли моєму синові Петру був лише один рік. На зйомки я його носила теж. Пам’ятаю, Юлія Солнцева подарувала нам конвалії і сфотографувала нас.
Але довго мені зніматися не вдалося. Хтось із односельців чи на глум, чи із зависті наговорив моєму чоловікові, що нібито я на студії йому зраджую з паном. Я ж у ролі панночки була. А паном був набагато старший за мене чоловік із села Купчич (нині він уже давно помер) Луценко Микола. Отож прямо посеред зйомок прибігає мій чоловік і говорить: «Так, панночко, марш додому». Так що знімалась я у ролі панночки всього один день. Після мене панночкою була дівчина із Сосниці.»
ІСАЧЕНКО ІВАН ЗАХАРОВИЧ (1926 р.н.):
"Андрійченко Миша грав роль Довженкового батька (дублер - наше уточн.). Він запрягав пару добрих коней і гнав їх щосили з кручі на кручу і прямо в річку. І так багато разів, декілька дублів. А потім запалили вогонь і заставляли його їхати ще й через вогонь".
ПАНЧЕНКО ЛІДІЯ ІВАНІВНА (1954 р.н.):
«Кінофільм «Зачарована Десна» знімався влітку 1963 року. Мені було 9 років. На знімальний майданчик мене запрошували кожний день. Це тому, що в мене був чудовий український одяг і пошитий якраз на мене. Мої батьки пошили його для старшої сестри, але в той час він був якраз по мені. Сорочка вишита не просто червоними і чорними нитками, а яскравими шовковими нитками, красиво розшита корсетка і дуте намисто. Костюмери з першого дня запримітили мій одяг, і я на ньому заробила багато грошей. Це для мене тоді було головне.
Ми, діти, дуже любили ходити по базару. Там був такий епізод, як хлопець залицявся до дівчини, пригощав її цукерками, а нам треба було підглядати за ними. Само по собі це було дуже смішно, та ще й після кожного дублю нам роздавали ці цукерки. Це було справжнє щастя.
А ще мені подобався епізод на поромі. На поромі переправлялися через Десну вози із сіном і панська коляска. Коляска, у якій сиділа панночка, першою з’їжджала з порома на берег, і там до неї підбігав старець з палицею, він хотів ударити панночку. Всі, хто був на поромі, бігли її рятувати, а я сиділа на сіні і ніяк не могла побачити, що ж сталося з панночкою, тільки чула, як вона верещала.
Одного разу, коли не було зйомок, ми, діти, гуляли біля Десни. Ця панночка (вона була дуже красивою) у звичайному одязі сиділа і розмовляла з нашими хлопцями. Там був і мій брат Петро, тому я підійшла. Вона дала мені цукерку і посадила коло себе. Я була на сьомому небі від щастя.
Іноді мій костюм брали іншій дівчинці, міській, яка вела вервечку старців на гору. Тоді мені вдягали її плаття, дуже красиве, такого ні в кого не було, і я дуже в ньому пишалася.»
Спогад про те, як створювались декорації до фільму, залишив ПЕТРЕНКО МИКОЛА ПАНТЕЛІЙОВИЧ:
«Працював я у той час у будівельній бригаді, яка створювала декорації для зйомок фільму. На кручі ми побудували вітряк, але він був не справжній. Щоб крутилися крила млина, всередині сиділа людина і за допомогою колеса з ручкою приводила в рух весь механізм.
Цікавою була робота біля села Масалаївка. Восени треба було відзняти весняну повінь. На Десні цього зробити було неможливо. Тому режисер прийняв рішення на Убеді перекрити шлюзи. Побудували ми бутафорську церкву, розібрали в декількох хатах покрівлі, відтворюючи картину повені, яку описав О. Довженко у своїй кіноповісті. Розлив видався прекрасний. Священик плавав на човні від хати до хати і освячував паски. Заробітну плату, як на той час, ми отримували велику – по 7-9 карбованців за день».
Кінооператор ОЛЕКСІЙ ТЕМЕРИН про найцікавіші моменти зйомок:.
«Для відтворення на екрані сцени про повінь на Великдень недалеко від Сосниці в заплаві ріки Убідь, притоки Десни, було побудовано декорацію великого села Загребелля з церквою. Одночасно з будівництвом декорації чернігівські гідромеліоратори споруджували навколо величезну 'багатокілометрову дамбу з греблею і водозливом. Живописно-монтажний хід сцени треба було передбачити і розв'язати заздалегідь, щоб, коли все буде готове, перекрити річку й залити побудовану декорацію водою, відтворити картину затопленого села. Заздалегідь на місцях майбутніх мізансцен, де повинні рухатись операторський візок чи кран зі знімальною та освітлювальною апаратурою, були побудовані міцні помости й укладені рейки.
Коли все було готове, річку перекрили, і вода розлилась, відтворивши картину повені на Десні. Знімаючи ці кадри стихії, нам хотілося якомога дбайливіше зберегти авторське бачення. З допомогою водоскидів, споруджених на дамбі затопленого села у поєднанні з вітродувами і потужними бризками від пожежних рукавів, нам вдалося відтворити на екрані цю розбурхану стихію народного лиха.
Трагічну сцену відступу головного героя з рідного села з товаришами по зброї знімали після сцени «повені». Воду спустили, перекрита річка Убідь увійшла у свої береги, і декорація великого села опинилась на сухому місці. її, майстерно оброблену горючими матеріалами і піротехнічними засобами, довелося спалити, щоб відтворити на екрані кадри, з таким разючим громадянським мужнім пафосом написані Довженком.»
________________
Так, друзі, наші земляки потрапили в справжнє кінодійство. Може, пізнаєте кого?
А може, серед вас є такі, хто може доповнити ці історії власними спогадами чи фотографіями? Будемо дуже раді новій інформації!!
Будемо раді взагалі будь-якій інформації щодо зйомок фільмів у нашому районі - давніх і сучасних. А за підбірку спогадів дякуємо учням і вчителям Змітнівської ЗОШ І-ІІ ст, які все це записали від односельців!
Сосницький літературно- меморіальний музей Олександра Довженка
Валентина Лось на кручі, де стояв бутафорський вітряк і проходили зйомки
| Читайте також |
| Коментарі (0) |