43 річниця скасування рабства українців
Вітаю всіх з 43 річницею скасування рабовласництва в Україні! Саме 26.12.1974 року, в окупованій московитами Україні, пастанавлєнієм совміна ссср N677, дозволено видавати паспорти українцям, мешканцям сіл.
22 тисячі сіл, 22000 резервацій для українців, було створено московитами в Україні, 22000 гетто для апатридів без громадянства. Мільйони рабів, щоб виїхати за межі резервації, звертались до сільради за візою. Візи були трьох видів: 3 денна, місячна та 2 місячна. Перебування без візи поза межами резервації більше 1 місяця - кримінальне переслідування. А, як вичислити в горадє рабів? Вірно, виключно через українську мову. Тому українець, щоб не бути виявленим, намагався в горадє розмовляти московською, а ояничареним таким же українцям, котрим московит дав шанс вислужитися в міліції - їх виявляти. Все працює! І омосковлення, і "розділяй та володарюй". Війна на знищення українців триває з 1654 року, а активна фаза з 1917 року. Все розраховане, сплановане та заточене на вбивство українця.
До 1950 року голова сільради мав право на вбивство "неугодного" в селі.
До 1954 р. відсутність грошей в сільській місцевості - натуральний обмін.
До 1961 р. відсутність пенсії.
До 80 рр - трудової книжки. Записи в трудовій - одним словом "робив". Без вказання кваліфікації - всі повинні бути однаковими рабами, без ієрархії. Робота обліковувались і "оплачувалася" виключно трудоднями. Є випадки, що в трудовій записано "робив" 364 дні на рік.
В українському селі не існувало вихідних, робочі дні - субота та неділя, Великдень та Різдво, офіційно 6 днів вихідних приурочених до московсько-совєтських "свят".
Раби-калхознікі бєзпаспартниє не мали права відпочивати поруч з паспортними, для них існували окремі "профілакторії".
Жодної програми з асфальтизації, електрифікації та побудови освітніх закладів в селі.
Все до дрібниць московитами сплановано - 22 тисячі резервацій зі ідеальними умовами для перемелення українця, території для тримання людей в скотстві.
А звідси українська мова, культура, традиції - бєзпаспортнава "скота"-калхозніка, а все "чєловєчєскоє" - рускоє. Належність до українства - ущербність та упослідження, до рускіх - висшеє сословіє.
Це не вивчена тема. Українці намагаються викинути з пам'яті цю ганьбу, однак нам варто ретельно вивчити цю сторінку, це зміна нашого психотипу. Потрібно ухвалювати державні програми підтримки - направлені на українців з сіл, враховувати усі аспекти та постапартеїдні наслідки.
Це все було щойно, якихось 40 літ тому, ми все маємо їм пригадати.
P.S. Якщо з іншими окупантами в нас плюс мінус є порахунок, то з ними все попереду. Долг платєжом красєн, да, рєбьяткі?
Андрій МІЩЕНКО
22 тисячі сіл, 22000 резервацій для українців, було створено московитами в Україні, 22000 гетто для апатридів без громадянства. Мільйони рабів, щоб виїхати за межі резервації, звертались до сільради за візою. Візи були трьох видів: 3 денна, місячна та 2 місячна. Перебування без візи поза межами резервації більше 1 місяця - кримінальне переслідування. А, як вичислити в горадє рабів? Вірно, виключно через українську мову. Тому українець, щоб не бути виявленим, намагався в горадє розмовляти московською, а ояничареним таким же українцям, котрим московит дав шанс вислужитися в міліції - їх виявляти. Все працює! І омосковлення, і "розділяй та володарюй". Війна на знищення українців триває з 1654 року, а активна фаза з 1917 року. Все розраховане, сплановане та заточене на вбивство українця.
До 1950 року голова сільради мав право на вбивство "неугодного" в селі.
До 1954 р. відсутність грошей в сільській місцевості - натуральний обмін.
До 1961 р. відсутність пенсії.
До 80 рр - трудової книжки. Записи в трудовій - одним словом "робив". Без вказання кваліфікації - всі повинні бути однаковими рабами, без ієрархії. Робота обліковувались і "оплачувалася" виключно трудоднями. Є випадки, що в трудовій записано "робив" 364 дні на рік.
В українському селі не існувало вихідних, робочі дні - субота та неділя, Великдень та Різдво, офіційно 6 днів вихідних приурочених до московсько-совєтських "свят".
Раби-калхознікі бєзпаспартниє не мали права відпочивати поруч з паспортними, для них існували окремі "профілакторії".
Жодної програми з асфальтизації, електрифікації та побудови освітніх закладів в селі.
Все до дрібниць московитами сплановано - 22 тисячі резервацій зі ідеальними умовами для перемелення українця, території для тримання людей в скотстві.
А звідси українська мова, культура, традиції - бєзпаспортнава "скота"-калхозніка, а все "чєловєчєскоє" - рускоє. Належність до українства - ущербність та упослідження, до рускіх - висшеє сословіє.
Це не вивчена тема. Українці намагаються викинути з пам'яті цю ганьбу, однак нам варто ретельно вивчити цю сторінку, це зміна нашого психотипу. Потрібно ухвалювати державні програми підтримки - направлені на українців з сіл, враховувати усі аспекти та постапартеїдні наслідки.
Це все було щойно, якихось 40 літ тому, ми все маємо їм пригадати.
P.S. Якщо з іншими окупантами в нас плюс мінус є порахунок, то з ними все попереду. Долг платєжом красєн, да, рєбьяткі?
Андрій МІЩЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |