27 років словес про "ліквідацію наслідків"
Репортаж з парламентських слухань Перші у Верховній Раді сьомого скликання парламентські слухання, що пройшли на тому тижні, здавалося б, чітко окреслили проблему вже своєю назвою — «Про стан, заходи і перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи». Спікер Ради Володимир Рибак у вступному слові констатував про чорнобильські проблеми в країні через 27 років після катастрофи: «Сьогоднішня кількість проблем, що вимагають вирішення, не зменшилася. Навпаки, екологічні, соціальні, психологічні, медичні та інші негативні процеси загострюються і набувають системного характеру». Але, власне, чому «загострюються» і «набувають»? Відповідь на це питання і намагалися шукати учасники слухань. Серед них було мало самих парламентарів. У залі Ради були переважно представники виконавчої влади, наукових, громадських організацій, у тому числі чорнобильських.
Спершу вислухали представників урядових структур. З міністрів виступила лише Наталія Королевська, очільник Мінсоцполітики. Вона нагадала статистику: на сьогодні 2 мільйони 132 тисячі 257 осіб віднесені до постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи. Серед них майже 117 тисяч — інваліди, понад 462 тисячі — потерпілі діти.
Пані міністр густо сипала цифрами: «У 2013 році на соціальний захист осіб, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, за різними бюджетними програмами Мінсоцполітики, Мінфіну, Міністерства надзвичайних ситуацій, а також з урахуванням витрат Пенсійного фонду передбачено сумарно 11 мільярдів 170 мільйонів гривень». Цифри для простого громадянина видаються захмарними. Але поділіть 495 мільйонів гривень, виділених на безплатне харчування учнів і студентів, потерпілих від аварій, і вийде десь по 5 гривень на день. Поділіть 360 мільйонів, виділених на оздоровлення більш як двох мільйонів постраждалих: це по 160 гривень на рік на брата. «Оздоровитися» на ці гроші неможливо. Тому обрано інший варіант — чергу. Оздоровляється на рік менше 20-ої частини постраждалих (89,5 тисячі), тобто всі пройдуть оздоровлення за 20 років, до півстолітньої річниці аварії, — хто буде ще сущий.
На лікування постраждалих торік виділили 42 мільйони 440 тисяч гривень, що дозволило пролікувати трохи більше 215 тисяч постраждалих.
Одного з десяти і на суму близько 200 гривень. Якраз на упаковку не найдорожчих ліків.
Мало того, що чорнобильське законодавство не виконується і близько, воно ще й має суттєві прогалини. Одна стосується дітей, які народилися від громадян, що постраждали внаслідок катастрофи. Вплив її зловісний і на наступні покоління, тому такі діти часто від народження мають захворювання, пов’язані з Чорнобилем, що передалися їм у спадок від батьків. Але сьогодні, після того, як дітям виповнюється 18 років, вони втрачають право на соціальний захист та медичне забезпечення відповідно до чорнобильського законодавства.
Голова Державного агентства України з управління зоною відчуження Володимир Холоша мав говорити про те, як бути з «чорною» зоною. «Щодо зони відчуження та зони безумовного обов’язкового відселення, то це територія високої техногенної небезпеки площею близько 2600 квадратних кілометрів, і вона є найбільш забруднена радіонуклідами». За 27 років, заявив урядовець, «виконано значні обсяги робіт, спрямовані на поліпшення радіаційного стану зони відчуження». Настільки «значні», що «Проведена дезактивація території площею понад 30 тисяч гектарів». Хто забув арифметику і геометрію: квадратний кілометр — це 100 гектарів. Тобто більш як за чверть століття очищено… 300 квадратних кілометрів, дев’яту частину. Значить, за 235 років усе буде «поліпшено».
Велике пожвавлення в залі парламенту викликав виступ заступника голови правління Пенсійного фонду України Валентини Никитенко. Адже сьогодні в органах фонду на обліку — близько 879 тисяч потерпілих від катастрофи. Багато з них перебували і в залі Ради. А не так давно стояли на багатотисячних мітингах чорнобильців під стінами вищих органів влади, вимагаючи записаного в законах. Марно. На 1 квітня на розгляді в судах перебувало 346 тисяч справ за позовами постраждалих від Чорнобиля на загальну суму 4,9 мільярда гривень. І коли представниця фонду почала сипати абстрактними цифрами «піклування про чорнобильців», у залі почулося: «Ганьба!»
Помиляються ті, котрі вважають, що атомна біда обмежується лише Чорнобилем. Ось цитата з виступу заступника міністра охорони здоров’я Олександра Толстанова: «Населення, яке отримало опромінення від штучних джерел іонізуючого опромінення в Україні, можна поділити на 3 основні групи. Персонал та пожежні ЧАЕС, військові учасники ядерних випробувань у колишньому СРСР з діагнозом «гостра променева хвороба», інші групи постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оперативний персонал діючих атомних електростанцій, персонал 30-кілометрової зони, а також персонал, зайнятий на роботах у перетворенні об’єкта «Укриття» в екологічно безпечну систему, а також персонал заводів, шахт, ядерно-паливного циклу та населення, яке мешкає в зонах атомних електростанцій, урановидобувних та уранопереробних підприємств та їх сховищ». Вражаючий і сумний перелік. До цього варто додати, що вчені давно б’ють на сполох з приводу того, що навіть без аварій працюючі атомні станції завдають серйозної шкоди довкіллю і здоров’ю населення.
Петро АНТОНЕНКО
На фото Василя ЧЕПУРНОГО: екскурсія по вулиці Прип'яті
Скорочено. Повністю читайте в газеті "Сіверщина" за 25 квітня
| Читайте також |
| Коментарі (0) |