Євпаторія -- Козлов
Пісок цьогоріч не обпікав п"яти, а лоскотав своїми міліарднотертими кристаликами. Сонце ще теж не відступилося від людей. А Євпаторія? Вона сама не знає -- яка вона. Лежить собі, розімліла, терпить сотні тисяч ніг відпочивальників і снить давнім раєм безлюддя, який і застали тут греки, що заснували перше відоме в цих краях місто Кіркінітіду.
Родзинки, які варто бачити
Караїми
Цього літа ми вперше побули в караїмському кафе "Караман" біля кенас (молитовний будинок) -- для маленького народу караїмів Євпаторія є тим же, що й Мекка для мусульман, Рим для католиків. У Євпаторію вони прийшли із родового гнізда Чуфут-кале, яке зараз починає відроджуватися -- принймні, влітку там уже живе одна караїмська сім"я. На надгробній плиті 1106 року написано:" В цій могилі поховано шановного Есефа, сина Самуїла-старця, який помер в Кезлеві та доставлений на Джуфт-Кале". Це більш ідентична назва Чуфут-Кале.
Хто такі караїми? Це народ іудейського віросповідання, позбавлений раввинських забобонів. Не я сказав це, а Адам Міцкевич, що відвідував євпаторійські кенаси. Євреї, до речі, дуже не люблять караїмів. У всьому світі їх збереглося лишень дві тисячі.
Але треба віддати належне: Караїмська вулиця -- одна з двох найкращих у місті. Друга -- Дуванівська, названа на честь Семена Езровича Дувана, багаторічного євпаторійського голови, який, власне, перетворив зачухане селище Російської імперії у місто- курорт. Доживав віку С.Дуван за кордоном, рятуючись від російських большевиків. А повернувся додому пам"ятником, встановленим за міського голови -- українця Даниленка.
... Так ось кафе караїмів є найбільш відвідуваним харчовим закладом відпочивальниками, адже його чир-чири (чебуреки) найкращі. А буза! О, буза в спекотну пору! Буза, що робиться з проса і виграє злими бульбашками!
Татари
Гезльовські ворота (кримсько-татарська назва міста -- Гезльов чи Кезльов, яку українці переробили на свій лад, коли визволяли тут своїх бранців) цьогоріч зустріли кавою, музеєм. Про найцікавіше моє враження читайте тут -- http://vip.val.ua/ua/chep/579/
Євпаторія -- це й мечеть Хан-Джамі чи Джума-Джамі. У ній вінчалися на царство кримські хани, хоча столицею їх був Бахчисарай. Поставлена мечеть великим зодчим Мімаром Ходжі Сінаном 1552 року. Важко сказати ким він був по національності, адже виховували його яничари, які, як добре відомо, набиралися з хлопичків усіх підкорених націй. Ходжі Сінан прожив 110 років і побудував 131 мечеть, 55 медресе -- шкіл, 19 мавзолеїв (російська ідея заховати Ульянова-Лєніна в мавзолей теж походить від Азії), 7 бібліотек, 31 палац, 35 лазень, а ще віадуки, мости, фонтани...
До речі, у середньовчному Кезлеві було багато фонтанів, у які вода надходила з гір. По місту прокладено ходи триметрової висоти -- кярізи, по яких ходив доглядач. А в них -- керамічні труби для води. Просто і геніально. Коли ж прийшли росіяни -- все поруйнували. Навіть "размыкали руины", говорячи словами поета Максиміліана Волошина. Не говорячи вже про систему водопостачання. Але й сьогодні у Євпаторії така вода з кранів, що можна пити спокійно -- надходить з гірського льодника.
Українці
Якщо раніше "Кримську світлицю" -- єдину в Криму україномовну газету, діставали у кіосках десь із закапелків, то тепер лежить, хоч і збоку, але не заховано. Ще й у всіх неприватних кіосках є газета "Україна молода" та журнал "Український тиждень". На жаль, так і не побачив "Флот України".
Взагалі, присутність українців у Євпаторії мінімальна, хоча 25 тисяч населення міста (четверта частина!) таки українці. Нема українського храму! А у двох московських церквах лякають Київським патріархатом, священик якого святить паски в полі. Натомість чудову грецьку Іллінську церкву змоскалили -- переробили так, що замість греків- великомучеників понамальовували то царську сім"ю Ніколая Другого, то св. Іоанна Кронштадтського... Українську бібліотеку важко знайти та й працює вона як Бог дасть.
Зате порадувало повідомлення у тій таки "Кримській світлиці": створюється унікальний музейний комплекс української культури "Оберіг" під Бахчисараєм на ріці Бельбек. Уже стоять хати коваля, гончара, кобзаря, буде зведено пам"ятник кобзарю -- автору знаменитого "Козацького маршу" Євгену Адамцевичу, що похований у Криму. Комплекс буде працювати цілорічно і там можна буде поїсти кулешу, узвару, борщу тощо. І це правильно, адже населення Кримського ханства -- значною мірою було українським.
Між іншим -- для євпаторійської бібліотеки імені А.Пушкіна я подарував свою книгу "Акурайку". Може, прочитають? Якщо не викинуть...
Росіяни
Тут і Суворов, що керував окупаційними військами, і Анна Ахматова, що два літа жила в будинку грека, а тепер тут чудове літературне кафе із шаленими цінами. Це і Маяковський, що писав:" Очень жаль мне тех, которые не бывали в Евпатории", це і Горький та, власне, у совєтський час тут грілася маса московських гостей. Багато їх і зараз. Є, скажімо, пляж і санаторій "Орен -- Крим", що означає зовсім не "Відкритий Крим", як подумали б англізовані громадяни, а "Оренбург -- Крим". І дядько-гучномовець на їх пляжі меле, меле, а потім несподівано українською:" Рідний Оренбург!". Бо й у оренбурзьских степах повно нашого українського цвіту.
Євпаторія -- це і Крим Голіцина, який тут жив і відроджував виноробство після того, як його звели на пси ті ж таки росіяни після окупації Кримського ханства.
На щедрій кримській землі всім є місце. Але для росіян -- День незалежності України є "грустный праздник" (газета "Крымское время" за 20 серпня). Що тут сказати...
Марк Бен-Наїм проти Юрія Луценка
Як і по всій Україні, у Криму теж розміщені плакати Юрія Луценка, на яких маленький хлопчик з синьо-жовтим прапором на батькових плечах каже:" Я гордий, що українець!". І заклик міністра внутрішніх справ:" Українцю, захищай свої права!". І що ви думаєте?
Якийсь Марк Бен-Наїм, що зветься правозахисником, звернувся до прокуратури та СБУ з вимогою порушити проти міністра кримінальну справу за ...розпалювання міжнаціональної ворожнечі! Може, й правда євреї самі провокують антисемізм, щоб грошики з Америки капали безупинно?
А закінчити ці нотатки хочу поезією Лесі Українки, яка лікувалась у Євпаторії.
Кримські спогади
Бахчисарай
Мов зачарований, стоїть Бахчисарай.
Шле місяць з неба промені злотисті,
Блищать, мов срібні, білі стіни в місті,
Спить ціле місто, мов заклятий край.
Скрізь мінарети й дерева сріблисті
Мов стережуть сей тихий сонний рай;
У темряві та в винограднім листі
Таємно плеще тихий водограй.
Повітря дише чарівним спокоєм,
Над сонним містом легкокрилим роєм
Витають красні мрії, давні сни.
І верховіттям тонкії тополі
Кивають стиха, шепотять поволі,
Про давні часи згадують вони…
Василь Чепурний
Коментарі (0) |