У школах Чернігова — мовний дискомфорт

Урок в одній із шкіл Чернігова. Вчителька розповідає тему уроку - українською мовою, перевіряє домашнє завдання – діти відповідають теж українською. Аж ось лунає дзвінок на перерву, діти зграйкою вибігають у коридор. І диво: вчителька, що так гарно тільки-но спілкувалася українською мовою, переходить на російську, це ж саме роблять і діти. Проблема вживання української мови у школах давно стала нагальною. Принаймні на адресу «Сіверщини» періодично надходять листи від батьків з проханням розібратися в ситуації.
— Як ти вважаєш, чи повинні вчителі спілкуватися державною мовою під час всього навчального процесу, а не тільки на уроках у державних закладах освіти? – з таким питанням звернувся я до знайомих учнів Чернігова.
— На уроці навчання ведеться українською мовою, я відчуваю гордість за свою мову, — розмірковує Славко П., учень 9 класу середньої школи № 2 м. Чернігова. — Але як тільки пролунає дзвінок на перерву, школа перетворюється на російськомовний простір. Не тільки учні, але й вчителі починають розмовляти російською. Нам ні з кого брати приклад.
— Привчати дітей до спілкування рідною мовою — це справа не тільки батьків. розповідає Яна Огир, учениця 10 класу школи № 31. Ми багато часу проводимо у школі, беручи приклад зі старших людей, яких поважаємо — вчителів. Якби вчителі на очах у своїх підопічних весь час спілкувалися рідною мовою — це був би гарний приклад для нас.
По дорозі зустрівся мені й студент одного з вузів нашого міста Євген Пищик. Я поставив йому два вже традиційні питання.
— Чи вважаєш ти правильним, коли українська мова звучить з уст вчителів тільки на уроці?
— Так.
— Як ти вважаєш, чи повинні викладачі спілкуватися державною мовою під час всього навчального процесу, а не тільки на лекціях у державних закладах освіти?
— Звичайно, згоден. Таким чином ми виховуємо патріотів нашої країни.
Читач може зауважити, ці всі дані підтасовані. Тож хотілося б навести дані серйозних наукових досліджень.
У 2008 році соціолінгвіст Оксана Калиновська (Києво-Могилянська академія) проводила опитування на тему «Мовна ситуація у сфері освіти»:
«Враховуючи, що в освітніх закладах існує велике протиріччя між мовою навчання й мовою спілкування, респондентам було запропоновано питання «Як Ви вважаєте, чи повинні викладачі (вчителі) спілкуватися державною мовою під час всього навчального процесу (не тільки на лекціях чи уроках) в державних закладах освіти?»
Щодо Північного регіону (кілька північних областей, зокрема й Чернігівщина), то 67% погоджуються з тим, що в державних закладах освіти має застосовуватися державна мова протягом усього навчального процесу.
Дані фокус-груп засвідчують: респонденти звертають увагу на те, що україномовний режим у школі «залежить від учителів».
Загалом 64% опитаних вважають, що викладання державною мовою в усіх державних закладах є обов’язковим; 33% так не вважають.
Обов’язковим вивчення української мови в загальноосвітній школі вважає 97% опитаних (необов’язковим – 2,4%). Другою після української мови для обов’язкового вивчення громадяни України визначили англійську мову. Надавши перевагу в обов’язковому вивченні англійській мові перед російською, громадяни України продемонстрували, що вони більшою мірою зорієнтовані на європейський комунікативний простір.
За даними цього ж дослідження, українську мову престижною в закладах освіти вважають 71,3 % респондентів, непрестижною – 23,7%».

А надворі або вдома – хоч китайською
Гурт «Мандри» — безаналогове явище української, а, вірогідно, й світової музичної культури. Поєднавши, на перший погляд, непоєднувані музичні жанри, приправивши їх оригінальними текстами, його учасникам вдалося в результаті отримати твори, які попри логіку звучать гармонійно й цілісно. У гурту однозначно є душа, і це його соліст — киянин Сергій Фоменко, більш відомий як Фома. У нашому з ним інтерв’ю музикант розповів про корені своєї україномовної творчості, проблеми сучасної освіти та культури й поділився власним рецептом переходу на українську мову спілкування.

— Ви навчалися в українській чи російській школі?

— Взагалі, я навчався у трьох школах. І в двох останніх рівень викладання української мови і літератури був пристойним. На перервах спілкувався російською. Але це не означає, що я не знав української. Нею спілкувалися в моїй родині, в бабусиному селі на Кіровоградщині. Я читав україномовні книжки, завжди мав з української літератури п’ятірку. Крім того, вже тоді писав власні твори українською. Але тотально перейшов на рідну мову пізніше.

— Яким має бути мовне середовище в школі?

— Українським, але для цього потрібні зусилля. Вчителі мають найпершими (з усіх учасників навчально-виховного процесу – ред.) спілкуватися українською. Не тільки тому, що це — приклад для учнів, а тому, що педагоги перебувають на державній роботі. А надворі або вдома – хоч китайською.
З дітьми — складніше. Тут мають бути використані сучасні методи викладання та піар-технології, щоб заохотити молодь. Підтримка держави має бути в цій сфері тотальною. У поєднанні з культурним ресурсом, мас-медіа тощо. Це має бути серйозний комплекс багатьох речей. Але повторюю: контроль держави у сфері освіти має бути сильним. Показовим є приклад тієї ж Росії, де державна мова активно захищається та підтримується на всіх рівнях.

— Зараз не лише спілкуєтеся українською, але й пишете пісні. Важко було перейти?

— Мій тотальний перехід на українську був еволюційним і тривав кілька років. Був період і суржика, але я ставився до цього з гумором. У принципі цей етап триває й зараз. Яскравий приклад: мої російськомовні знайомі, серед яких є й етнічні росіяни, спілкуючись зі мною, переходять (принаймні намагаються) на українську. Інколи виходить дуже оригінально (сміється).

— Яка роль сучасної школи у процесі переходу молоді на українську мову?

— Роль велика — це однозначно. Але в нас адміністрації шкіл цього не усвідомлюють. Коли вчителі отримуватимуть пристойну платню та бонус за викладання українською, як це було за Радянського Союзу у випадку з російською, — то ситуація може змінитися. Взагалі такі галузі як освіта, медицина та Збройні сили мають добре фінансуватися, бо без них повноцінну державу уявити важко.

— Своїх дітей віддасте до української школи?

— Дітей поки що немає, але на перспективу хотів би, щоб діти здобували приватну освіту. Українську будуть вивчати обов’язково. Інші мови — також, але українська – пріоритетна.
— Як вважаєте, якою мовою мають розмовляти учителі на перервах і під час екскурсій?

— Усі вчителі, як і державні службовці, мають говорити державною мовою – це однозначно. Це формує повагу до мови. Водночас потрібно провести піар-роботу, а не просто дати вказівку. Треба, щоб люди бачили в цьому позитив. Усе залежить від внутрішнього позитивного ставлення, внутрішнього імпульсу.
Олександр ЯСЕНЧУК