СКАНДАЛ У ТЕЛЕЕФІРІ

Гучний скандал у телевізійному ефірі Чернігова : стався доволі рідкісний нині факт прямої цензури. Притому, об`єктом її стало обласне державне телебачення.

На телерадіокомпанії «Сівер-центр» існує програма «Телеоб’єктив». Це гострі сюжети про наболілі проблеми життя людей. І ось у зв’язку з тим, що ведуча програми пішла у декретну відпустку, дирекція ОДТРК взяла в якості ведучою позаштатну журналістку, з якою було укладено відповідну угоду. Співпраця позаштатних журналістів у медіа є звичайним явищем.. На цей раз такою журналісткою виявилася керівник громадської організації «Громадська думка» Анна Романова. Ця організація постійно проводить кампанії, суть яких – привернути увагу влади, громадськості до тих чи інших проблем і спільно їх вирішувати. Ось і свої послуги по створенню програми «Телеоб’єктив» ця організації та її лідер запропонували телебаченню самі.

Але скандал спалахнув уже після першої ж випущеної Анною Романовою в ефір програми «Телеоб’єктив». Темою її була доволі дивна забудова дитячого майданчика на одній з вулиць Чернігова. «Відрізали» цю ділянку під будівництво чергового магазину, яких в цьому районі і так немало. І одним з основних товарів цього «генделика» мали стати пиво та спиртні напої. Все це викликало невдоволення мешканців вулиці. Такий сюжет і було показано в програмі. Подібні проблемні матеріали -- звичайні для телебачення . Повно таких матеріалів і в пресі.

Тому громом з ясного неба став для обласного телебачення так званий «припис», що його надіслав представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в нашій області Леонід Мельник. В ньому було сказано, що телебачення порушило такі-то норми законів, і подібні програми не повинні надалі виходити в ефір.

Молода й недосвідчена ще журналістка Анна Романова прибігла до Мельника, щоб показати йому наступну вже відзняту програму «Теклеоб`єктив». Аби узгодити для показу в ефірі. Явище, дивне в незалежній, демократичній, як сказано в статті 1 Конституції України, державі. Так і запахло дрімучими порядками комуністичних часів. Другий сюжет пан Мельник взагалі сприйняв вкрай негативно і заявив, що подібних програм не повинно бути на екрані. Знервоване керівництво телебачення, на цей раз без будь-яких «приписів» і офіційних вказівок від Нацради, зняло програму з ефіру, тобто не допустило її на екран.

Назвемо дві основні претензії Мельника до показаної програми.. Перша стосується того, що в програмі начебто рекламується така-то громадська організація. Це при тому, що в сюжеті сама «Громадська думка» не називається, лише промайнули на екрані плакати з її назвою в репортажі з акції протесту жителів. Не названа як голова «Громадської думки» і сама ведуча Анна Романова. Щоб читачі збагнули абсурдність таких звинувачень і те, як у нас знову починають винюхувати крамолу і вводити цензуру,--проста аналогія. Якщо завтра телебачення покаже сюжет з творчого вечора поетеси Надії Галковської, його можуть звинуватити в «рекламі» громадської організації – «Просвіти», адже пані Надія -- голова міського Товариства. Це при тому, що в сюжеті навіть не буде про це сказано ні слова.

Друге звинувачення ще абсурдніше. Мовляв, обласне телебачення «надало в оренду» свої технічні засоби (очевидно, телеапаратуру) для створення «кимось» телепрограми і в таку ж оренду надало свої телехвилі для трансляції «чиєїсь» програми. Абсурдність таких випадів у тому, що програма «Телеоб’єктив» є виключно продукцією обласного телебачення. І що це продукт ОДТРК «Сівер-центр», було чітко написано, як і належить, наприкінці програми.

Всі ці аргументи навела у своїй відповіді Мельнику і сама дирекція обласного телебачення, спростувавши закиди «припису». І, тим не менше, директор ОДТРК Анатолій Тютюнник, очевидно, вибитий з колії цим «наїздом», «від гріха подалі» зняв другий сюжет з ефіру.

Кілька слів про цей сюжет, який глядачі так і не побачили, але який було показано нам, журналістам, на прес-конференції Анни Романової за участю Анатолія Тютюнника. Тут тема ще гостріша—незаконне виставляння по Чернігову численних пивних наметів. Причому, автори програми не обмежилися показом думки обурених чернігівців, котрі говорили про ці «пивнички» як про розсадники пияцтва, хуліганства, антисанітарії. Окрім цих емоцій, цілком зрозумілих, є і юридичний бік справи. В сюжеті показано інтерв’ю керівництва міського управління торгівлі, суть якого—жоден намет, встановлений на момент зйомки програми, не був встановлений згідно офіційного дозволу міської влади. Тобто, вони поставлені самочинно. Тоді це вже запитання й до міської влади -- як таке може коїтися ?

Але повернімося до свободи слова. Адже гасло прес-конференції «Громадської думки» і проведеної нею перед цим акції на центральній площі міста було таким – «Проти пивних наметів, за свободу слова !». Журналісти були просто обурені цим скандал у медіа. Притому, не грає ролі, чия невістка Анна Романова, чи не з`явилася вона на телебаченні за протекцією своєї свекрухи – голови обласної ради Наталії Романової, як дехто торочить. Так само другорядним для мене є те, що, мовляв, «Громадська думка» турбується не так про проблеми чернігівців, як робить собі «піар» та імідж. Я не ідеалізую ці громадські організації, яких зараз з`явилося немало. Але то окрема тема—чи люди розвивають громадянське суспільство, яке у нас бажає кращого, чи чогось хочуть від «піару» на проблемах. Зараз же говоримо про таке вульгарне, антидемократичне явище, як цензура. Особливо в контексті недавніх спроб «виправляння» Конституції, в тому числі і в бік тоталітаризму, а не демократії.

А журналістам залишилося лише висувати версії, що ж було справжньою причиною «наїзду» на обласне телебачення ? Намагання імітувати бурхливу діяльність представництва Нацради? Прагнення догодити забудовникам «генделиків» і пивним магнатам? Участь у політичних іграх, що починаються в місті з наближенням місцевих виборів ? Втім, яка різниця? Цензура є цензура. І рано ще казати – «була»…

Петро АНТОНЕНКО.