"Стара Європа очима молодого українця"

Захід, який був приурочений до Дня Європи, проводився в приміщенні обласної

До речі, це не перший проект Геннадія. Його попередні виставки "Жінки у коридорах влади: інша Я", присвячена 8 Березня і “Від Тихого до Атлантики” у рамках тематичної зустрічі “20 січня. США. Інавгурація: надії на зміни”.
«"Стара Європа" на цих знімках - це Європа моїми очима, така, якою я її розумію. Європа без «шрамів», тобто без кордонів. Я хочу донести людям свої враження від подорожей, спробувати пояснити в чому саме я бачу їхнє уособлення. А це і незвична для нас архітектура, і буденне життя європейців, їхні цінності: виваженість, розуміння, повага»,- зазначив Геннадій Максак на початку відкриття своєї виставки.
Спілкуючись із автором експозиції, мені, насамперед, було цікаво почути його враження від подорожей, роздуми щодо самобутності Європи, дізнатися про наступні проекти. А також, порівняти власні спогади про «Стару Європу», чи так само її сприймаю і бачу я. І от яка розмова у нас вийшла…

«Стара Європа» не тому, що є якісь відокремленості між старою і новою Європою. Для мене – це якийсь загальний світ, який має власний код етнічних цінностей і настроїв, які я і намагався передати в своїх роботах. Саме так, до речі, я і відбирав фото для виставки. Кожна робота, яка представлена в експозиції – це і є мій погляд, окрема частинка життя країни. Те, із чим я асоціюю «Стару Європу».
І що ж нового побачив, на цей раз, молодий українець у Старій Європі?
Фото, які тут представлені – це мої подорожі Європою протягом трьох останніх років. Цього разу, я відмітив для себе одну річ: зараз Україна, окрім популяризації своєї культури в світі, намагається прищепити нашим людям ту систему цінностей (наприклад ставлення до архітектурних історичних пам’яток), яка в Європі вже віками укорінена у свідомості і ментальності населення.
А що для тебе стало цінністю у твоїх «європейських» фото і яку роботу ти вважаєш «родзинкою» своєї виставки?
Моя улюблена – «Гравці». Подивись, вони грають в шахи. Дві людини, дві протилежності: білий і темношкірий, сивий і брюнет, старий і молодий, один грає білими, інший – чорними. Вони суперники, але між ними немає кордонів ані расових, ані вікових, ані релігійних… Саме ця збалансованість, толерантність, терпимість є, можливо, головною характеристикою і цінністю моєї виставки.
Тож, Європа без кордонів – фотографія без кордонів?
Певно так. Кордони взагалі лімітують. А так не повинно бути.
Ти представив лише п’ять країн. Чи будуть, колись, представлені інші країни і які саме з них ти хотів би показати чернігівцям?
Знаєш, я багато подорожую. І це не лише європейські держави. Тому, можливо, будуть тематичні виставки. Наприклад «Людина світу, як вона є». До речі, тут теж є декілька фотографій, які демонструють мій інтерес і, такі собі, замальовки із звичайного життя звичайних людей. Але іншого для нас життя, іншого покрою.

Твоя правда, саме так я її і сприймаю. Так, це моя Європа: спокійна, врівноважена, стримана, задоволена собою… Я буваю там не один, разом із колегами, але завжди намагаюся усамітнитися, щоб побачити і схопити ту миттєвість, яка є для мене символічно європейською. А з миттєвостей, про які ти казала, власно і складається життя.
Тобто в Європі ти шукаєш спокою. Тобі там комфортно?
Мені там комфортно тоді, коли я відчуваю, що я є її частиною.
А ти себе так відчуваєш?
Так, і цьому, безумовно, допомагає знання мов і те, що я не вперше спостерігаю ті процеси, які там відбуваються. І з кожним разом я все більше відчуваю себе частиною тієї Старої Європи, яка представляє собою певну культурну цінність.
Це не перший твій проект. Що на нас чекає наступного разу?
Вже є наміри зробити щось подібне і про наше рідне місто, адже воно не гірше за європейські. У нас, в «творчій майстерні фотографії», випрацьовується проект, який покаже невідомий Чернігів. Символічні замальовки і бренд нашого міста відомі всім, але ми, чернігівці, іноді, навіть, не маємо уяви про ті незвичайні мальовничі куточки, якими

Отже, чекаємо на нові цікаві роботи і я бажаю тобі успіхів у наступних проектах.
Дякую за розмову.
Розмову вела
Юлія Найда




Коментарі (1) |
| |