Чугайстер у прилуцькій "Просвіті"

У більшоті людей чомусь давно склалися стереотипи стосовно товариства «Просвіта». Багато хто думає, що засідання «Просвіти» проходять у нудній обстановці наповненій офіціозом. А хочете, доведу, що це не так, принаймні у нас в Прилуках?
Останнього четверга кожного місяця у помаранчевій залі арт-кафе «За двома зайцями» відбуваються засідання прилуцького осередку «Просвіти». І відбуваються вони, все ж таки, цікаво, всупереч усім попереднім твердженням. Що не засідання, то приємні щирі бесіди, читання віршів, обговорення культурницьких новин, знайомство з неординарними творчими особистостями…
Квітневе засідання – аж ніяк не вийняток.
Почалося воно з розмови про те, хто де і як відсвяткував Великдень. Голова місцевої «Просвіти» Оринка Григоренко розповіла про великодні традиції на Львівщині, звідки вона родом. Прилуцькі ж просвітяни – про Великдень у Прилуках.
Наступною темою стало питання про відкриття благодійного рахунку в одному з місцевих банків аби залучити небайдужих людей до встановлення пам’ятної дошки відомому краєзнавцю Георгію Гайдаю.
Після цього молоді прилуцькі поети декламували свої вірші перед досвідченим літературознавчим загалом, від якого мали змогу почути слова критики та похвали.
А далі Оринка презентувала всім присутнім просвітянам та гостям… Чугайстра! Язичницьке створіння з`явилось на «Просвіті» не просто так: Чугайстр – це творче псевдо київського хлопчини з акустичною гітарою. Насправді ж звати його Павло Чуйко.
Як виявилось, Павло дійсно вивчає язичництво і не тільки. Раніше він викладав англійську мову в одній з київських шкіл. А ще до того працював у бюро перекладів. Та попри те, що Чугайстр живе у Києві, де більшість молоді говорить російською мовою, і те, що він чудово знає англійську, хлопець пише українською. А пише він вірші, які сам таки кладе на музику.
Головною метою теперішньої чугайстрової творчості, як сказав він сам, є прагнення довести, що жорстко можна писати не лише англійською чи російською, а й українською. Зокрема, жорстко на рівні фонетичному.
Раніше Павло писав російською. І от зараз, вважаючи, що російською вже і так багато написано, Чугайстр пише українською. А виходить це у нього, судячи з аплодисментів публіки після виконання Чугайстром кількох власних пісень, досить непогано.
Вже потім, після закінчення засідання, Павла запитали: «У Вас, напевно, є свій гурт, адже граєте Ви так само гарно, як відомі всім музиканти?»
На що Павло відповів: «Мабуть, тому і не маю гурту, що не хочу бути таким, як усі…»
У той час, коли Чугайстр знайомив аудиторію зі своєю пісенною творчістю, до зали завітало ще п’ятеро гостей з Києва, запрошених Оринкою.
Це вже була компанія більше поетична й прозова, ніж пісенна.
На чолі товариства був хлопець у вишиванці. Як всі вже потім дізнались, це був Андрій Волошин. Хлопець представляє своїх друзів: «Антон – історик, пише прозу, Віталій – археолог, Андрій – викладач філософії, Ігор – майбутній президент України!»
На обличчях у присутніх зявились посмішки. Лунають аплодисменти як привітання для гостей.
Ось уже й Андрій Волошин презентує свою першу збірку віршів «Nасправді Nещастя Nемає», котра щойно вийшла друком. Читає вірші, по ходу відповідаючи на запитання присутніх. Завязується жива бесіда. До неї долучається як молодь, так і старше покоління, що, за їх словами, намагається йти в ногу з модернізацією світу.
Після Андрія місце виступаючого зайняв Мечеслав Рисич. І це знову ж таки псевдо. «Антон!» – так представився він, ще тільки-но зайшовши до зали. Антон також нещодавно видав збірку. Проте збірка не поетична. Мечеслав Рисич – молодий прозаїк. До збірки «Світла Стежа» ввійшло чотири його оповідання. Уривок одного з цих оповідань і зачитав Антон, представляючись публіці, що сиділа в залі. Навмисне створивши інтригу, Антон не зачитав і не розповів фіналу оповідання.
Проте потім і Антон, і Андрій Волошин залишили по декілька примірників своїх збірок на продаж у книгарню арт-кафе, не виставляючи ціни. «Хто скільки дасть» – Сказав Андрій.
Знову взявши до рук гітару та недопиту чашку чаю, на стілець сідає Чугайстр. Розмова продовжується. Іще декілька композицій у виконанні Павла. Композиції його мають неординарні тексти й жорсткі рокові або запальні рок-н-рольні мелодії.
На завершення гітару в Павла попросив Андрій Волошин… Пісня у виконанні Андрія, із мотивом: «Я вдарю тебе перший раз!..», змусила багатьох сміятися, декого навіть плакати.
І вже встаючи зі свого місця й готуючись вийти, Петро Бойко, знаний у Прилуках та за їх межами художник-стиляга, показав одну з своїх останніх робіт. Різне було серед відгуків на неї. Та мабуть, і не треба, щоб ці відгуки були схвальним. Адже, як сказав Джордж Бернард Шоу: «Картину, яку хвалять більше десяти відсотків публіки, слід спалити.»
Ось так і завершилося квітневе засідання прилуцької «Просвіти». Ну що, Ви вірите, що на «Просвіті» цікаво? Хочете переконатися в цьому – приходьте: останній четвер кожного місяця, 16:00, помаранчева зала арт-кафе «За двома зайцями»…