Красна площа у синьому вбранні … політичному

27 березня Красна площа у Чернігові стала на кілька годин синьою з проміжками білого кольору.
За ініціативою Партії Регіонів в рамках Всеукраїнської акції протесту під назвою «Скажи кризі – стоп!», до Чернігова з’їхалися представники з усіх районів області. Вишикувані в шеренги, вони показували свою згуртованість і дисципліну – для кожної «регіональної» групи заздалегідь були виділені відповідні місця. Видно – з організацією у цій партії все йде на відмінно, принаймні, в показовому плані.
На площі перед адміністративним приміщенням Чернігівської облдержадміністрації майоріли сотні прапорів та відблискували десятки плакатів з гаслами: «Ні – урядовій кризі», «Криза – стоп», «Юля – це криза Ющенка», «Президента і прем’єра до відповідальності».
Час від часу зі стаціонарного монітору демонструвалися ролики про господарчий «талант» та особисті «здібності» лідера Партії Регіонів Віктора Януковича. Про його «успіхи» ділилися з екрану видатні політики держави. А сам він у запису критикував нинішній уряд.
Дійсно, є чого критикувати урядовців і Президента, і справедливо. Але якось до змісту висунутих гасел ставишся скептично, бо якщо вірити цим обвинуваченням, то виходить, що Юлія Тимошенко винна в усіх бідах і світового масштабу? В Китаї, наприклад, онде скорочуються робочі місця у кілька мільйонів, бізнес в Японії почало лихоманити, Італійські банки дійшли до критичної межі, французи незадоволені соціальними пакетами, Сполучені Штати Америки охопила масштабна криза…
А перераховуючи здобутки самого В. Януковича не треба забувати, як при його прем’єрстві заробітна платня затримувалась місяцями, пенсії не виплачувалися вчасно, та й багато іншого негативізму було, але ж тоді начебто і така світова криза не крокувала по країнах.
Зараз ми бачимо, попри усі негаразди, уряд Тимошенко намагається уберегти фінансово-економічний і соціальний баланс в суспільстві. Не зважаючи ні на що (супротив не лише з боку опозиції, а й її нещодавніх союзників, а тепер – непримиренних недругів), вдається утримувати ситуацію в усіх сферах життєдіяльності країни, хоча це зробити в нинішніх умовах досить складно. Прикро, що команда Президента, зокрема Партія «Єдиний центр» теж все робить для того, аби реально послабити позиції уряду, а відтак і роздробити до кінця державу. А це на руку опонентам нинішньої урядової команди, тобто Партії Регіонів (а чи не більше, все - таки, і тому ж «Єдиному центру»?). Але чи вигідно Україні від цього? Однозначно – ні.
Сьогодні такі масштабні акції знаходяться, як бачимо, ще під контролем. Але в умовах, коли тенденція для народного невдоволення стрімко зростає, подібні заходи можуть вислизнути з під організаторської руки і тоді адекватно на масові події гніву буде важко відреагувати. Виникає не паперовий ризик для перетворення країни на суцільний колапс під назвою «мітинги і демонстрації

Сергій КОРДИК

Ось як оцінюють нинішню ситуацію і, зокрема, сьогоднішню акцію протесту відомі експерти-політологи.

Кость БОНДАРЕНКО

(Директор інституту проблем управління імені Горшеніна):
«Та нічого не слід очікувати, опозиція вже неодноразово демонструвала повну відсутність можливостей втілювати будь-які ідеї в життя. Це чергові гроші на вітер».

Ігор ЖДАНОВ

(президент Аналітичного центру «Відкрита політика»):
«По-перше, я розумію так, що це виконання певних зобов’язань, які були дані Віктором Януковичем під час створення нової демократичної коаліції – через 100 днів вивести людей на вулицю. Я поки що не вірю, що саме ПР зможе організувати широку хвилю народного протесту, навіть якщо загалом по країні вийдуть навіть 100 тисяч людей – це не ті цифри, які можуть вразити. По-друге, на мітингу на Майдані в Києві в заявці сказано, що буде 15 тисяч, хоча явка буде разів у п’ять менша. Але це теж не та цифра, про яку можна говорити.
Я думаю, що треба шукати вихід не на вулиці, а треба думати, як консолідувати еліту, яким чином створювати велику коаліцію у Верховній Раді, до якої увійдуть ПР, БЮТ, частина НУНС і Блок Литвина. Я думаю, що це більш адекватна відповідь на ті загрози, які зараз існують в економіці».

Андрій ЗОЛОТАРЬОВ

(директор Центру «Третій сектор»):
«Загалом, я вважаю, що «регіонали» зараз знаходяться у такому становищі, що їм потрібно щось робити, аби не втратити остаточно ті відсотки, які вони зараз мають. Хоча ПР посідає непогану рейтингову позицію, але відчувається, що виборці дуже розчаровані такою діяльністю опозиції і їм треба переконати виборців у тому, що вони чогось варті. І тому цілком прогнозовано, що після 100 днів, які відвів Віктор Янукович на подолання кризи, «регіонали» будуть намагатися привернути увагу до своєї політичної сили.
Але, на мою думку, такі організовані політичні протести, штучні протести, будуть неефективні за цих умов, які склались. Тому, швидше за все, це буде чергова політична акція, до яких українські виборці вже звикли та призвичаїлись».

Віталій КУЛИК

(директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства):
«По-перше, я погано собі уявляю, як Партія регіонів при нинішньому її стані зможе вивести стільки людей на вулиці. Навіть при використанні адміністративного ресурсу та можливості адміністрацій керівників підприємств, які контрольовані фінансово-промисловими групами з ПР, достатньо важко зібрати необхідну кількість людей, забезпечити їх транспортом і взагалі організувати подібну акцію протесту. Крім того ці акції протесту будуть матеріально стимульовані, оскільки виходячи з соціально-економічного стану населення важко зробити цю акцію справді щирою. Тому, з моєї точки зору, це є елемент політичного тиску та елемент політичного торгу між Партією регіонів, БЮТ і президентом.
По-друге, Партія регіонів, нажаль або на щастя, не може очолити весь рух протесту. Те, що протест народу проти соціально-економічної політики уряду Юлії Тимошенко наростає, це факт, але казати, що саме ПР очолить цей протестний рух, достатньо складно.
І по-третє, не можна вимірювати весь протестний рух і всі акції протесту лише тими, які організовуються ПР. Вона намагається очолити весь протестний рух, але він є спонтанним, неорганізованим і носить локальний характер, хоча з часом має тенденцію до об’єднання у загальний новий соціальний рух, який не має прив’язки до жодної політичної партії. Саме за таким безпартійним, але протестним рухом і є майбутнє подібних акцій протесту в Україні. Тому ПР може або приєднатися до цього руху, або намагатися грати на ньому, але жодним чином, я вважаю, ПР не стане авангардом акцій протесту, так само як і не зможе стати авангардом КПУ або інша політична сила».

Віктор НЕБОЖЕНКО

(Директор Соціологічної служби «Український барометр»):
«Нічим такі акції не завершаться. Справа в тому, що соціальні протести мають хвильоподібний характер, тому перші організовані сплески дуже дорогі, вони вражають і без того слабку владу. Тому нічого окрім інтересу ЗМІ і деякого напруження у депутатському корпусі я поки що не очікую».

Олег ПРОЦЕНКО

(директор політичних програм Центру політичного консалтингу):
«Якогось колосального значення, окрім транспортної проблеми в Києві, ці акції не набудуть. Вони продиктовані передусім тим, що лідер Партії регіонів сповідує гасло «тому що послідовний». Він обіцяв, що нинішній коаліції дає 100 днів, після чого виведе людей на вулиці. Тобто з точки зору політичних заяв, вони повинні були витримати цю обіцянку і як мінімум якийсь мітинг організувати. Хоча всі добре знають, що методи вуличної демократії це не стиль Партії регіонів і у них це не виходить найкраще.
Але найголовніше, що за нинішніх соціально-економічних і політичних умов цей інструмент вуличної демократії, який застосовує ПР, він абсолютно неприйнятний і не дасть жодних результатів для тієї ж громадськості, яка вийде на вулиці, тому що ті питання, які стоять сьогодні перед владою і перед опозицією, вони в багатьох аспектах спільні і не можуть вирішуватись у такий спосіб.
Фінансово-економічну кризу мітингом на майдані Незалежності ми подолати не зможемо. Так само знайти вихід з політичної кризи за рахунок уже на сьогоднішній день віджилої акційної політичної діяльності неможливо».

Юрій ЯКИМЕНКО

(директор політико-правових програм Центру Разумкова):
«Вуличні акції такого масштабу не вперше пройдуть в Україні, тому я думаю, виходячи з попереднього досвіду, що ніяких непередбачуваних і негативних наслідків вони не матимуть, за винятком, коли до цих акцій будуть включатися ті сили, які захочуть їх використати у власних інтересах. Але, на мій погляд, організатори цієї акції – Партія регіонів – не дозволять цього зробити. Тому, в принципі, такий масштаб є демонстрацією політичної сили і потенціалу мобілізації Партії регіонів, але крім цього вони реальних наслідків мати не будуть.
Що стосується практичного виходу, то тут швидше за все ситуація буде залежати від політичної поведінки фракції ПР у Верховній Раді. Якщо вона дійсно вдасться до тих намірів, про які говорили деякі її представники щодо блокування трибуни парламенту, чи то до доведення парламенту до недієздатності з метою розпуску і призначення дострокових виборів, то це, на мій погляд, матиме більшу вагу і реальний вплив на ситуацію, ніж вуличні мітинги, такі як цей протест».

Матеріали з опитування експертів надані Центром політичного консалтингу.
Керівник – Лілія Мельникова