Приватизація землі: як запобігти зловживанням?

Ситуацію коментує заступник голови обласної ради Олег Олексійович Обушний.

- Насправді, після прийняття вищезазначеного Закону процедура приватизації земельної ділянки громадянином значно ускладнилася.
Для того, щоб стало більш зрозуміло давайте згадаємо процедуру приватизації земельної ділянки до вступу даного Закону в дію.
Людина, яка користувалась на протязі багатьох років не приватизованою земельною ділянкою, або особа, яка взагалі не мала земельної ділянки і вирішила скористатись своїм законним правом на приватизацію, зверталась після вибору земельної ділянки до землевпорядної організації, яка виготовляла технічну документацію, що затверджувалась на відповідній сесії. Після чого особа забирала в органах реєстрації державний акт. Вартість даних робіт по виготовленню технічної документації не була досить дорогою, тобто була доступною для пересічного громадянина, та і в часі робота виконувалася швидко.
Але, після вступу в дію даного Закону, порядок приватизації став інший.
Громадянин звертається з заявою до відповідної ради щодо вибору земельної ділянки, яку він бажає приватизувати. Рада розглянувши заяву звертається до відповідних служб за погодженням. А фактично сам громадянин їздить та збирає погодження у відповідних установах. Лише після отримання висновків великої кількості служб дане питання буде розглядатися на сесії, де може бути затверджений вибір земельної ділянки та наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. І знову людина звертається до цих самих служб за погодженням (тобто пішло друге коло поневірянь), витрачаючи час та чималі кошти на отримання висновків відповідних служб. Але впевненості, що відповідна рада надасть дозвіл на виготовлення документації немає!
Тобто, внесеними змінами до Земельного кодексу України передбачено що громадянин приватизацію земельної ділянки здійснюватиме у два етапи: перший – погодження матеріалів вибору і другий – розробка проекту землеустрою і не за технічною документацією, а за проектом відведення, де потрібно брати погодження 5 служб, а коли виникають нові обставини (землі водного та лісового фонду), то необхідні погодження 7 служб. А такі структури, як наприклад Чернігівська обласна інспекція по охороні пам’яток історії та культури, знаходиться тільки в обласному центрі. То лише можна уявити скільки доведеться затратити як фізичних так і фінансових зусиль людині щоб приватизувати земельну ділянку.
Саме тому, люди часто зневіряються і спиняються на півдорозі до оформлення документів. Можливо однією із причин цього є незрозумілість земельного законодавства для громадян, постійне внесення до нього змін.

В більшості громадяни, які мають бажання отримати землю у власність, самостійно обробляти її чи вирішити проблему будівництва власного житла не мають великих статків, а створений механізм приватизації взагалі їх просто відлякує. Та, нажаль, збільшує можливість корупції в органах державної влади, так як особа звертається до цих структур як перед, так і після проведення сесії.
Аналізуючи ситуацію, що склалася, як не згадати слова із Святого Письма:
«И вам, законникам, горе, что налагаете на людей бремена неудобоносимые, а сами и одним перстом своим не дотрагиваетесь до них».
От Луки Гл. 11: 46
Зокрема, 10 березня 2009 року на засіданні постійної комісії обласної ради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та природних ресурсів розглянуто та підтримано проект Звернення до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України щодо спрощення процедури приватизації земельних ділянок громадянами України.
«Я сподіваюся, – зауважив Олег Обушний, – що центральні органи державної влади підтримають ініціативу депутатів обласної ради та внесуть зміни у відповідні закони, що дасть можливість спростити процедуру приватизації земельних ділянок жителями територіальних громад».
[/b]Коментар записав Олександр Соломаха
[b]