Правий погляд: українці і H.Lehnin

В.Ульянов, він же - Вл. Ільїн, він же - Фрей, він же - ..., він же, нарешті, - Ленін. Здебільшого - "Н.Ленин". Чому саме цей псевдонім В.Ульянова, який вперше з'явився у грудні 1901 року в теоретичному журналі "Зоря", став найпоширенішим?
Безперечно, ніякого відношення до Ленського розстрілу робітників в Якутії, що стався більш ніж 10 років потому, його поява не має.
Тоді звідки походить це компартійне псевдо Володимира Ульянова?
Існує декілька версій. Але є всі підстави пов'язувати його виникнення з так званим "Ленинским пророчеством". Опис його викладено в енциклопедичному словнику Брокгауза-Ефрона, що вийшов у 1896 році в Росії.
Одним із провідних авторів цього видання був тоді ще близький товариш і однодумець В.Ульянова - П.Струве. В обов'язки П.Струве входило забезпечувати ув'язненого в цей час В.Ульянова книжками з волі. Важко уявити, що він не передав ув'язненому власну роботу.
Судіть самі.
"Ленинское пророчество, обратившее временно на себя большое внимание, - стихотворение, приписывавшееся монаху Герману, XIII в., но сделавшееся известным лишь около 1693 г. Местечко Ленин, где оно, по сказанию, возникло, значительно и за-мечательно лишь развалинами старинного цистерциенского монастыря (с. 1180). В пророчесте оплакивается гибель дома Асканиев в Бран-денбурге и возвышение Гогенцоллернов, из которых описывается каждый правитель до 11-го включительно; предрекается гибель и этого дома, за которою должно следовать объединение Германии и восстановление католицизма." (т. ХVII-а, СПб, 1896, с.532).
Не всі Асканії, як передбачалося у пророцтві, загинули у конфлікті з Гогенцоллернами. Нащадок цього роду - принцеса Софія Аугуста Ангальт-Цербтська. Ця авантюристка більш відома в Україні як Російська імператриця Катерина II Олексіївна (21.04.1729 р. за ст. ст. - 17.11.1796 р.). Саме за її правління Російською імперією захоплено Північне Причорномор'я, Крим, Правобережна Україна, у 1764 р. ліквідовано гетьманство, у 1775 р. зруйновано Запорізьку Січ, у 1783 р. юридично оформлено на Лівобережжі та Слобожанщині кріпацтво.
Без сумніву, вклад попередниці більшовиків у вирішення аграрного питання в Україні величезний, а сама вона як нащадок Асканіїв та її нащадки мають безпосереднє відношення до "Ленинского пророчества".
І небезпідставно.
Справа в тому, що серед російської ліберальної публіки була поширена версія про те, що син імператриці - зовсім не нащадок Романових по крові. Тож випливало, що Російською імперією править династія Асканіїв, а Німецькою - Гогенцоллернів. Отже, майбутньому вождю пролетаріату, солдат і найбіднішого селянства, без сумніву, добре знайомого з "Ленинским пророчеством" про загибель Асканіїв-Романових та Гогенцоллернів, мабуть, закортіло стати виконавцем цього пророцтва.
Але він пішов іншим шляхом, ніж його брат Олександр. Той хотів вбити царя, а Володимир - заволодіти світом.
Через п'ять років, вже після заслання, В.Ульянов опиняється в Німеччині - на батьківщині "Ленинского пророчества" і комуністичного вчення К.Маркса. Тут, у комфортних західних умовах, В.Ульянов починає свою бурхливу публіцистичну діяльність. (Цікаво, хто все це оплачував?)
Для українців символічно, що саме під публікацією "Г.г. "критики" в аграрном вопросе. Очерк первый" з'являється на той час досить красномовний як для західної, так і для російської публіки підпис "H.Lehnin" (Hermann zu Lehnin"), тобто "Н.Ленин" ("Герман з Леніна").
Пізніше, у 1905 році, ця стаття була доповнена В.Ульяновим і видана в Одесі під назвою "Аграрний вопрос и "критики" Маркса". Бо саме селянство (читай - дрібна буржуазія, пізніше - українські буржуазні націоналісти) вважалися марксистами-ленінцями головною перешкодою на шляху до перемоги світової пролетарської революції (читай - світового панування).
У цій в своїй першій теоретичній роботі "Н.Ленин", поки що на папері, розправляється з "критиками" К.Маркса, які наважилися обґрунтувати право на існування в майбутньому разом з великими капіталістичними сільгоспвиробниками, які використовують найману робочу силу, також і дрібних селянських (фермерських) господарств. Ще більший гнів "Н.Ленина" викликала думка немарксистів про те, що бідність на селі є наслідком не тільки хибного розподілу вирощеного (виробленого), але й специфікою виробництва сільгосппродукції та перенаселенням села.
Натомість "Н.Ленин", осліплений досягненнями технічного прогресу у промисловості XIX століття, не бажав, слідом за К.Марксом, бачити ніякої різниці між застосуванням технічних засобів у промисловості і сільському господарстві і пророкував у майбутньому повну пролетаризацію (читай - люмпенізацію) села та перехід до великого капіталістичного виробництва (читай - комуни, пізніше - колгоспів, КСП). Процитуємо "пророка Н.Ленина":
"Мы не будем распространяться о том, какую гигантскую победу крупного производства будет означать (отчасти означает уже) введение электротехники в земледелие, - это обстоятельство слишком очевидно, чтобы на нем настаивать."
"... ничто не мешает уничтожению противоположности между городом и деревней (причем следует, конечно, представлять себе это уничтожение не в форме одного акта, а в форме целого ряда мер)... "(В.И.Ленин , ПСС, т.5, стр. 95-268).
Втілення в життя теорії Маркса розпочалося з доставки спецслужбами Німеччини до револіційної Росії В.Ульянова, якого так не вистачало троцьким, свердловим, воровським і їм подібним для освячення захоплення влади більшовиками в Російській імперії. Сповна скориставшись його ім'ям для встановлення своєї влади, вони логічно продовжили ганебну справу російських шовіністів по знищенню всього українського в не бачених до того у світі масштабах.
Безумовно, українські селяни не бажали ставати пролетаріями-інтернаціоналістами та воювати щоб "землю крестьянам в Гренаде (читай - Анголі, В'єтнамі, Афганістані тощо) отдать" - саме це пропонувалося українським хлопцям робити у відомій пісні. Не бажали українці кидати свою землю, яка годувала їх пращурів тисячі років, та йти на шахти, фабрики і заводи. За це вірні ленінці їм колгоспне пекло, а непокірних знищили, в т. ч голодоморами, або депортували. Декому вдалося втекти з України і замаскуватися під "савєцкій" народ на безмежних просторах „Савєцкава Саюза".
А тих, хто залишився українцями, так залякали, що їх нащадки й досі тікають з рідної землі та відхрещуються від усього українського (читай - селянського). Навіть отримання незалежності Україною не зупинило цей руйнівний процес. І це добре усвідомлюють нащадки учнів "Н.Ленина", тих, хто й досі контролює владу і економіку в Україні.
А щоб, не дай Боже, українці не забували про уроки "Н.Ленина", поставлено, за вказівкою загарбників, у кожному українському селі й місті статуї на честь іноземного пророка-вождя "Н.Lehnin", прототип якого - В.Ульянов - жодного разу так і не ступив на українську землю. Чи не символічно?
І ходять вулицями імені "кремльовської мумії" та його подільників все нові і нові покоління українців, привчаючись бути інтернаціоналістами, тобто тими, хто готовий за шмат ковбаси вмирати та вбивати інших, захищаючи чужі інтереси.
Тож чи будемо чекати всесильного пророка-вождя, який буде за нас і думати, і працювати, і вести у світле безтурботне майбутнє ? Чи нарешті візьмемось за очищення власної свідомості від бруду байдужості, холопства, яничарства.
Вибирати потрібно кожному з нас самостійно. Переконаний: іншого шляху щоб українцям вижити немає.
Сергій Соломаха