«Оригінальний» інститут: економічну кафедру очолив… учитель праці

Таке «ноу-хау» в Чернігівському державному інституті економіки і управління (в народі – «регіоналка») сталося приблизно півтора місяця тому, посеред навчального семестру, терміново. До цього кафедру економіки сільського господарства та аграрного менеджменту, яка входить до складу аграрного факультету, 10 років очолював кандидат економічних наук, доцент Анатолій Москаленко. Він же, запрошений на роботу в кінці 90-х років попереднім керівництвом названого вищого навчального закладу з Харківського державного аграрного університету (який він успішно закінчив), і разом з колегами створював з нуля як кафедру, так і весь факультет – був першим деканом. Цей єдиний аграрний факультет на всю нашу аграрну область, що називається, «гримів» - тобто користувався популярністю серед абітурієнтів не тільки сільської місцевості, а його випускники успішно працевлаштовувалися. Свого часу в створенні цього факультету була зацікавлена й Чернігівська облдержадміністрація.

«Регіоналка» — оригіналка?
Отож 20 жовтня цього року відбулося засідання кафедри економіки сільського господарства та аграрного менеджменту. На порядок денний виносилося обговорення і висування кандидатур на вакантну посаду завідувача кафедри, оскільки 5-річний термін трудової угоди керівника сплив. Основним кандидатом на оголошену посаду був Анатолій Москаленко. Аж раптом звідкілясь узявся і Сергій Мельников. Він прийшов з Чернігівського педагогічного університету. Свого часу закінчив цей же навчальний заклад за спеціальністю «Загальнотехнічні дисципліни і праця» і є кандидатом педагогічних наук за спеціальністю «Історія педагогіки». Цей чоловік ніколи не працював на посадах, наближених до профілю названої кафедри, а володіє спеціальностями, пов’язаними з механічною обробкою металів. Підвищення кваліфікації проходив, за його ж словами, в Київському… авіаційному університеті «по безпеці життєдіяльності та охороні праці». Отож не має жодної наукової публікації у фахових виданнях за профілем кафедри, а напрямок його наукової діяльності ніяк не пов’язаний з економікою сільського господарства та аграрним менеджментом.
Цитати з протоколу засідання кафедри:
« — …Ви говорите, що працюєте над докторською дисертацією. Доктором яких наук Ви плануєте стати?
— Економічних (відповідь С.Мельникова).
— Тобто Ви перепрофілюєтесь із педагогів в економісти. Скажіть, будь ласка, які економічні проблеми вирішуються Вашими дослідженнями в докторській дисертації?
— Це – моя таємниця, яку я не можу розкрити (відповідь С.Мельникова).
— …Я не буду запитувати про таємниці, назвіть хоча б, які Ви опублікували праці по темі докторської дисертації і в яких фахових виданнях?
— Ми з науковим керівником, з метою збереження таємниці наших напрацювань, вирішили поки що їх не розголошувати, тому будемо публікувати перед захистом (відповідь С.Мельникова)».
Погодьтеся, розмова мала дещо дивний зміст. Аби цей текст озвучував Міхаіл Жванєцкий – зал би щиро сміявся. Наступна цитата вже не потребує навіть озвучення, аби виглядати комічною.
« … Яким чином Ви будете керувати кафедрою економічного спрямування, якщо не підходите до жодних кваліфікаційних вимог?
— Ви не вмієте слухати: я вже говорив, що маю сільськогосподарські навики, так як маю дачний участок, на якому отримую високі врожаї та можу порадити методи боротьби з колорадським жуком, а також працював над проблемами адаптації сільської молоді» (відповідь С.Мельникова).
« … чи маєте Ви видані навчальні посібники? Ви дуже широко окреслили коло наукових інтересів, конкретно скажіть назви наукових статей.
— Маю два навчальні посібники. Статті я Вам зачитаю: «Зошит для робіт по вивченню правил безпеки життєдіяльності людини» (відповідь С.Мельникова) .
Прості сільські люди в подібних випадках кажуть: «Рятуй, Боже, наші душі грішні…»
Інакше як прокоментувати абсурд, щоб не образити не зовсім адекватну людину?
А новий претендент на посаду завкафедрою продовжував: «Я – не кар’єрист, для мене важлива не посада, а справа. А до вас я йду, щоб покращити вашу роботу, дати вам поштовх».
Звісно, послухавши претендента на завкафедрою, викладачі почали робити толерантні пропозиції. Однак педагог був невблаганний у своїх твердих намірах «дати поштовх» якраз саме цим економістам. І йому, всупереч здоровому глузду, це вдалося. Адже, не зважаючи на те, що його кандидатуру на засіданні кафедри підтримало нуль присутніх, а кандидатуру Анатолія Москаленка – всі, Вчена рада Чернігівського державного інституту економіки і управління затвердила завкафедрою економіки сільського господарства та аграрного менеджменту вчителя праці Сергія Мельникова. Хіба не оригінально?
Яку науку отримають студенти (переважно, за батьківські гроші) від такої кафедри – не важко здогадатися. Як вплине руйнація кафедри на рейтинг аграрного факультету – також зрозуміло.
От тільки кому і навіщо це потрібно?

PS. А, ніби за іронією долі, практично в той час, коли Анатолію Москаленку не довірили його рідну кафедру (з різницею в один день), Міністерство аграрної політики України присвоїло йому почесну відзнаку «Знак пошани». А перед тим були: звання «Відмінник освіти України», грамоти й подяки міністерства аграрної політики, міністерства освіти і науки, Головного управління агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації, безпосередньо Чернігівської ОДА, вигравання грантів на стажування за кордоном, наукові статті…
Любов ПОТАПЕНКО.