Свій до свого по своє

Кредитна спілка – не мода, а веління часу
Ми сидимо у затишному кабінеті кредитної спілки «Чернігівська». Голова її правління Валентина ГРІНЧЕНКО (на фото) пригощає мене кавою з тістечком, і ми ведемо неспішну розмову про життя-буття кредитної спілки.
Спілка - велика сила
Почалося все 10 років тому, коли двоє чернігівських ентузіастів: активіст спілки «Фермер» Олексій Лимар та голова обласної організації Спілки жінок України Ірина Дорожкіна запропонували групі людей, які гуртувалися довкола цих організацій, створити кредитівку. Ідея була зустріта схвально. Напевне, вона вже давно була присутня у повітрі, адже в історії кожної спільноти настають часи, коли не можна покладатися ні на державу, ні на добрих сусідів, а тільки на самого себе.
Тим більше, що історія створення кредитних спілок в нашій області налічує не багато не мало, а 135 років! Так-так, саме 1873 року на Чернігівщині з’явились перші ощадно-позичкові товариства: Волинське, Лавське, Савинське Сосницького повіту. На той час земські діячі дивились на організацію кредитної кооперації як на одне із своїх головних завдань для поліпшення фінансового становища селян.
Таку ж мету - допомагати людям - переслідує й кредитна спілка ХХI-го століття. Але повернімося у 1998 рік…
Валентина Митрофанівна Грінченко пригадує той час, посміхаючись:
- Ідея створення кредитної спілки всім нам дуже сподобалась. Ми швиденько зібрали вступні внески (вони становили 20 гривень), подали документи на реєстрацію і у вересні мали печатку та купу офіційних документів, які підтверджували існування кредитної спілки «Чернігівська». На нашому рахунку було аж…350 гривень.
- І що?
- Ну, що тут сказати. Ми всі регулярно збиралися, висували різноманітні ідеї, обговорювали їх, що от, мовляв, добре було б, якби отак чи отак… Розмови розмовами, але грошей-то не було! Та ми все одно продовжували збиратися. Я виконувала обов’язки виконавчого директора на громадських засадах, і мої домашні трохи бурчали: «Чого ти туди їздиш, якщо тобі зовсім нічого не платять?» А я їздила, як на роботу, бо у мене і моїх колег було потужне бажання зробити щось гарне, корисне й дуже потрібне всім. Здавалося, що десь близько має бути вихід! Адже колись наші земляки вижили в далекій Канаді саме завдяки створенню кредитних спілок.
Свій до свого по своє
Зустрічі й обговорення тривали не один місяць. Напевне, ідея мала набути такого собі енергетичного живлення і остаточно дозріти, а тоді… Тоді сталося майже диво!
Надійшла пропозиція від Спілки жінок України (СЖУ) взяти участь у тренінговій програмі. Розпочалася співпраця із СЖУ по програмі зменшення безробіття серед жінок, і від СЖУ була отримана зворотня фінансова домога у кілька десятків тисяч гривень.
Завдяки цьому на 31 грудня 1999 року (тобто через рік «з хвостиком» після реєстрації) активи кредитівки «Чернігівська» становили вже 40573 грн, і вона мала двох штатних працівників. Крига скресла!
Ще через рік молода кредитна спілка почала тісно співпрацювати з Центром підтримки жіночого бізнесу (він відкрився на базі обласної СЖУ) і надала перші кредити його випускницям – Т.Жогалко, Г.Ілляш, Т.Василець, А.Троцик. Треба зазначити, що сьогодні ці жінки активно продовжують розвивати свій бізнес і вже багаторазово користувалися послугами кредитної спілки.
Також 2000-го року кредитна спілка «Чернігівська» вступила до Національної Асоціації кредитних спілок України (НАКСУ), а ще отримала значну допомогу від представника Канадської програми розвитку кредитних спілок в Україні, голови правління кредитної спілки «Кредит-Союз» м.Черкаси Володимира Казарінова. Активи нашої спілки на кінець 2000-го року становили вже 142000 грн при трьох штатних працівниках.
У кредитівці – все гаразд!
Сьогодні кредитна спілка «Чернігвська» налічує 9 тисяч членів, має кілька філій (у Прилуках, Носівці, Мені, Киїнці, Ріпках, Ніжині), 27 штатних працівників і активи понад 8 млн грн! Спілка свято дотримується міжнародних принципів кооперативного руху та власних правил поведінки на фінансовому ринку. Ось вони:
- бути поза політикою і поза прибутковим бізнесом;
- допомагаючи сусіду – допомагаєш собі;
- допомагаючи собі й сусіду – допомагаєш державі стати заможнішою та соціально справедливою.
Коли кілька тижнів тому тривожною хвилею прокотилася інформація про світову кризу, і люди, які мають рахунки в різних банках, дуже стривожилися, то яка реакція була у членів кредитівки «Чернігівська»? Запитую про це Валентину Митрофанівну.
- Знаєте, нам було тільки вісім дзвінків. Люди запитували, як у нас справи?
- І як же справи?
- А у нас все гаразд! Діяльність наша відкрита. Рух коштів прозорий. Шалених кредитів ми не видаємо – у нас все виважено. Внески людей на рахунках мають аж потрійний захист, і це гарантує стабільність і надійність. Тож ніхто з наших людей особливо не хвилюється.
- А нових членів у кредитівку Ви приймаєте?
- Звичайно!
- І який внесок потрібно сплатити?
- Як і раніше, - двадцять гривень.
- А кредити даєте всім?
- Звичайно, кожен член нашої спілки може брати кредити – для того вона й створена. Сума кредиту може бути різною – від 100 гривень до 5 тисяч з терміном повернення від одного місяця до двох років.
- А для чого беруть кредити люди Вашої спілки?
- Для сплати за навчання, для ремонту квартири. Завдяки нашим кредитам можна підключити будинок до газопроводу, водопостачання тощо – у кожного свої потреби. До речі, ми маємо гарну програму по внесках, і, скажімо, пенсіонерам було б набагато вигідніше тримати
гроші на наших рахунках.
…Кава випита. Розмова завершена, але вона породила цілий рій думок про те, що, можливо, рядовим жителям нашого краю варто не піддаватися на оманливі спокуси банків-метеликів, яких сьогодні безліч, а все-таки дійсно об’єднатися довкола потужної своєї кредитівки. Адже разом – краще!
Інеса ФТОМОВА.
[email protected]