Права людини. «Нетрадиційна» тема

— Якби ж ми знали, —у розпачі казали батьки двадцятидворічного хлопчини, який, наче живий, лежав у домовині.
— Що ви б знали ? — через кілька днів я намагався допитатися у згорьованих батьків.
— Це ж єдиний наш син, — відповіли вони мені. — Гарно навчався в школі, інституті, займався активно спортом - і на тобі…
— А що трапилося? – перепитав я.
— Та… як вам розказати, - неохоче промовила мати. – У нашого сина була дівчина трохи молодша за нього, гарна, розумна. Та якось вона розповіла нам, що наш син має статевий потяг до … свого друга, а вона, не хотіла б, аби так було. З метою впливу батьків на сина дівчина нам і відкрилась… Ми ж, дурні, як дізналися про таке, відразу накинулися на сина. А він нам: «Ну, тепер ви про все знаєте, тож приймайте мене таким, яким я є».
— І що ж ви відповіли йому?
— Ми категорично поставили вимогу: або ти станеш «нормальним» і будеш тільки зі своєю дівчиною, або щоб ноги твоєї у нашій хаті не було… А батько ще і вдарив його по обличчю. Син теж був сильний, замахнувся на батька, але не вдарив… Ми з сином не розмовляли три дні, а на четвертий день, коли пішли на роботу, сталося лихо — наш син покінчив життя самогубством.
Ця невигадана історія трапилась у Чернігові. А скільки їх, схожих на цю? І хто винен у цьому? Чи правильно роблять батьки, з’ясовуючи подібним чином стосунки зі своїми дорослими дітьми? Як зрозуміти старшому поколінню нові «підходи та принципи» співжиття молодих людей? Чи часом зовнішньо-внутрішня агресія одних людей до «інших» не провокує непотрібного конфлікту з трагічними наслідками? Чи вважаються хворобою вподобання, непритаманні більшості населення? А, може, агресивну атмосферу створюють штучно, забуваючи про толерантність і взаєморозуміння? І, нарешті, чи має хто-небудь право засуджувати тих людей, які чимось (одягом, схильностями, знаннями, світоглядом) відрізняються від інших?
Усі ці та інші питання порушувались під час міжнародної конференції з питань підтримки прав людини «Права лесбіянок та геїв – права людини!», що проходила днями у Києві.

Офіційно

Організатори проведення у столиці України вищезгаданої міжнародної конференції — німецькі правозахисні організації. Саме у Німеччині у тридцяті роки минулого століття нацисти знищили фізично та запроторили до в’язниць від 5 до 15 тисяч засуджених за гомосексуалізм. Хоча за деякими документальними джерелами того часу, багато було серед нацистських формувань, зокрема штурмових загонів, і осіб нетрадиційної сексуальної орієнтації.
Проведення у Києві конференції підтримали: Фонд ім. Хершфільд-Едді (Німеччина), Інформаційно-правозахисний центр для геїв та лесбіянок «Наш світ» (Київ), Міжнародна амністія в Україні та інші організації. Для участі в конференції до Києва з’їхались представники з Росії, Білорусі, Молдови, Польщі, Болгарії, Румунії, Великобританії, Швейцарії, Бельгії, Угорщини.
Окрім відеопривітання комісара з прав людини Ради Європи Томаса Хаммарберга та вітального послання мера Берліна Клауса Воверайта, на конференції виступили не тільки офіційні особи із західних країн, а й посланці гей-організацій з Сімферополя, Харкова, Черкас, Донецька, Миколаєва, Гомеля, Кишинева…
Досить жваво на конференції обговорювались питання стосовно становища лесбіянок та геїв у країнах Центральної, Східної Європи, а також у більш широкому — міжнародному - контексті.

Акценти

У 2004 році кримінальне переслідування в Україні вже було скасоване (до 1991 року діяла стаття за мужолозтво, коли добровільно-взаємні сексуальні стосунки між особами однієї статі вважались протиправними), тим не менше спецслужби отримали секретні вказівки: на місцях необхідно було вжити ряд заходів щодо збору інформації на осіб, котрі будь-яким чином мали стосунки до гомосексуалізму. Для чого «верхам» знадобилися такі відомості? Зважаючи на те, що в той час точилася гостра політична боротьба, владна сила, якій підкорялися тоді і спецслужби, зажадала мати на своїх політичних опонентів дієвий компромат. Де зараз зібрані матеріали – невідомо. Але те, що й сьогодні деяких осіб нетрадиційної сексуальної орієнтації використовують часто спецслужби у своїх цілях (задля отримання потрібної для самих служб інформації), – питання досить актуальне і вписується, на жаль, у межі Закону «Про оперативно-розшукову діяльність».
Здавалося б, кримінального переслідування гомосексуалів і лесбіянок в Україні не існує. Але чому ж тоді є безліч фактів дискримінації осіб за належністю їх до так званих сексуальних меншин? Однозначної відповіді тут не існує. Але є багато факторів, які сприяють цьому.
Учасники конференції акцентували увагу на наступних факторах:
- в українському суспільстві широко розповсюджена гомофобія і упереджене ставлення до лесбіянок і геїв;
- політики з різних блоків не визнають рівних прав стосовно людей з нетрадиційною сексорієнтацією;
- на законодавчому рівні не існує ефективного захисту від дискримінації на основі сексуальної орієнтації у трудовій сфері та інших сферах соціального життя;
- лідери релігійних організацій і екстремістські групи об’єднались у протистояння гей-лесбійському співтовариству;
- в Україні на національному рівні не існує просвітницьких програм, націлених на толерантне ставлення до гомосексуалів з боку державних службовців, деяких агресивних молодіжних течій, правоохоронних органів.

Учасники міжнародної конференції «Права лесбіянок і геїв – права людини» ухвалили відповідну резолюцію.

З виступів на конференції

«Наявність дискусії з цього питання в Україні вважаю величезним проривом демократичного процесу у вашій країні. У Росії про це можна тільки мріяти».
Ігор ПЕТРОВ,
керівник Російської організації ЛГБТ (Санкт-Петербург).

«Моя відкритість не стала перепоною для мене як в особистому житті, так і на роботі. Це не стало причиною для будь-яких перепон… Я отримав керівну посаду, і моя донька, яка в Швейцарії, отримала достойну посаду, незважаючи на те, що її оточення дізналося, що я належу до нетрадиційної «теми».
Анатолій ЄРЕМА,
продюсер телеканалу «1+1».

Статистичні факти

Репресивна домінанта

Загальне число осіб, засуджених у СРСР за статтею, введеної до кримінального законодавства 7 березня 1934 року, досягає 250000. За п'ятдесят років існування статті кількість судимостей за цією статтею склало 60 тисяч осіб. Ці дані ґрунтуються на загальновідомих фактах, відображених у радянських джерелах. Відомо, що з кінця 60-х до кінця 70-х років за цією кримінальною «нормою» щороку засуджувалося близько 1000 осіб. У перші десятиліття дії статті "за мужолозтво" кількість засуджених була приблизно такою ж.

Мовою цифр
Геї про себе:
- 55% зустрічали людей, які вважають, що на ВІЛ/СНІД хворіють частіше за все чоловіки, які практикують сексуальні контакти з особами однієї статі;
- 43 % доводилось чути на свою адресу образливі вислови і прізвиська;
- У 35% респондентів деякі друзі, знайомі засуджують їх за те, що вони мають гомосексуальні контакти.

Мабуть, тому 57% опитаних чоловіків, які практикують секс з чоловіками, підтвердили, що вони намагаються все зробити так, аби ніхто з оточення не дізнався про їхні контакти з чоловіками через страх викриття.
Тільки навряд це розв’яже проблему.

ВИСЛОВИ
«Справи у Німеччині в останнє десятиліття значною мірою просунулись уперед порівняно з іншими країнами. Ось чому ми повинні виступати за подальшу соціальну повагу і рівноправність для лесбіянок, геїв, бісексуалів і трансгендерних людей по всьому світу. Ми повинні рішуче підняти наш голос, коли справа стосується відповідность стандартам прав людини…»
З вітального послання мера Берліна Клауса Воверайта
з нагоди міжнародної конференції в Україні.
«…За підрахунками різних авторів, виключно гомосексуальну орієнтацію мають від 1 — 2% до 5 — 6% чоловіків і від 1% до 5 — 6% жінок. Епізодичні або тимчасові сексуальні контакти має тим не менше третина чоловічого населення…»
Ігор КОН,
академік Російської академії освіти.
(«Введення в сексологію»).

Більш детальне висвітлення цієї теми в друкованому номері газети «Сіверщина» від 16 жовтня ц.р.

Підготував Сергій КОРДИК