Чим невдоволені жінки?

На саміті тисячоліття ООН у вересні 2000 року в Нью-Йорку було ухвалено Програму цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ). До неї приєдналася й Україна. Переді мною брошура з цією програмою. Не стомлюватиму читача її переказом. Але завважте, як гарно називаються шість розділів ЦРТ, до яких ми йдемо.

Подолання бідності. Забезпечення якісної освіти впродовж життя. Забезпечення сталого розвитку довкілля. Поліпшення здоров’я матері та зменшення дитячої смертності. Обмеження розповсюдження ВІЛ-інфекції, СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів. Забезпечення гендерної рівності.

Правда ж, гарні цілі? Однак, виявляється, хронологічно ми пройшли вже половину, навіть більше шляху до цих цілей, а вони, як ото горизонт, — все на тому ж місці. Та й про саму програму ЦРТ за ці роки народ наш якось не чув. Виправити цю ситуацію взялося Представництво Організації Об’єднаних Націй в Україні (ПР ООН), спільно з нашим урядом. У рамках створеної програми проходить і цикл медіа-заходів для журналістів України.

Нещодавно в Києві за сприяння Національної спілки журналістів відбувся черговий такий медіа-захід. Поважні експерти з означених структур розповіли нам, як воно з гендерною політикою в Україні. Одразу ж наголосили, що не слід плутати гендер з фемінізмом, цебто боротьбою жінок за рівноправ’я. Гендер — поняття ширше, якщо казати спрощено — рівність прав і можливостей у суспільстві, незалежно від статі. Жінки ж у нас подекуди вибороли навіть більше прав і можливостей, ніж варто. Наприклад, право чи можливість бути годувальниками сім’ї або розвивати таку бурхливу громадську діяльність, за якою на другий план відходить усяка жіночність.

Однак у політичному плані до гендера, чи то пак, до елементарної рівності жінок з чоловіками в Україні ще далеко. На стану сипати цифрами, але всього 8 відсотків жінок у парламенті — це свідчить саме за себе. Чи ще красномовніший приклад. За 17 років незалежності у нас перебуло три президенти, понад десяток глав урядів, шість спікерів і десятки віце-спікерів та віце-прем’єрів. Так от на ці загалом кілька десятків вищих посадових осіб держави за всі роки ми нараховуємо аж одну жінку. А ще — на сьогодні «нуль» губернаторів на 25 таких посад. В економіці жінки контролюють менше 10 відсотків бізнесу. Мало втішає, що серед підприємців — 38 відсотків жінок… Це переважно підприємництво на рівні торб і базарів. А чим вище, тим їх менше. Не випадково заробіток жінок у середньому по країні становить 68,6 відсотка від того, що у чоловіків.

Що тут зарадиш? Три роки дії названого закону — це для України час «розкачування», до того ж у нас навчилися закони не так виконувати, як не виконувати. Як правило, найдієвіше все робиться на папері та у звітах. Скажімо, можна похвалитися, що «завершено створення рад з гендерних питань і проблем сім’ї при обласних державних адміністраціях», як прочитали ми, журналісти, в одному зі звітів. Що ж, ще одною говорильнею побільшало. Ми багато чули про діяльність цієї ради у нас на Чернігівщині?

Мабуть, жінкам і далі зостається покладатися на свої дужі плечі. І за права боротися, часом у прямому розумінні. Так, як одна з цікавих гостей цього медіа-заходу. До нас прийшла олімпійська чемпіонка з вільної боротьби Ірина Мерлені. Ця тендітна молода жінка образити себе не дасть. Але й іншим українським жінкам, схоже, теж не завадили б прийоми вільної боротьби, а то й карате чи самбо.

...Чи не найбільш цікавим на цьому медіа-заході, який складався з тренінгу та «круглого столу», став дотепний тест. Група жінок-журналісток отримала завдання – написати, намалювати узагальнений портрет типового українського чоловіка. А чоловіки-журналісти творили, відповідно, такий же портрет українськоі жінки. Результат, зізнаюсь, дещо ошелешив. Чоловіки написали 10 пунктів про жінок, з яких лише один був відносно негативним (надмірний потяг до магазинів одягу). А от жінки виписали чоловікам 13 пунктів, з яких усі, крім одного (!), були негативними. Починаючи з лінощів і до «шкідливих звичок» (куріння). На це можна б заперечити, принаймні щодо одного пункту: стосовно куріння, то тут у жінок майже повний «гендер», а з динаміки поширення тютюну й молодіжною віковою категорією — жіноцтво вже й попереду.

Та справа навіть не в тому. Всі названі жінками чоловічі недоліки абсолютно реальні. Справа в іншому. Давно відома істина: характеризуючи когось, ти характеризуєш себе. То щось же змушує наших чарівних жінок бути такими критично налаштованими, вічно невдоволеними? І, мабуть, вони таки мають рацію. Але це вже запитання не лише до чоловіків, а до всього українського суспільства. Яке, мабуть же, крокує до отих гарних цілей розвитку тисячоліття?

Петро АНТОНЕНКО.[r]