Шварценеггери з Мезина

«Стародавні мешканці с.Мезин, які жили тут 15 — 17 тисяч років тому, були схожі на Шварценеггера», — вважає Леонід Залізняк, професор Києво-Могилянської академії, завідувач відділу кам’яної доби відділу археології АН України, який проводив у Мезині на Коропщині розкопки років 25 тому.

Навіщо стільки
істориків?

12 вересня громадськість святкувала 100-річчя відкриття Мезинської стоянки – поселення первісної людини, де були знайдені найдавніші у світі музичні інструменти, нотну грамоту та перший у світі орнамент – меандр. Святкував і Василь Куриленко, директор місцевого музею. Василь Єлисеєвич вже протягом 40 років невтомно трудиться на історичній ниві. Робить нові історичні відкриття.

Того дня до музею приїхали гості: Наталія Романова — голова Чернігівської обласної ради, Олександр Шанойло – віце-губернатор з питань АПК Чернігівської ОДА, середнє і дрібне чиновництво, науковці з Києва та Чернігова. Всі шанували Василя Єлисеєвича та низько вклонялися йому – «до землі». Та ніхто, окрім представників Шостки, які подарували музею кольоровий телевізор, ніяких матеріальних цінностей не надав. Єдиний позитив — пообіцяли внести Мезин до обласного кільця туристичних об’єктів. Нарешті!

Наталія Романова сказала: «Я дивлюсь на вас, юні мезинці, і бачу серед вас майбутніх істориків та археологів». Проте чомусь ні вона, ні інші чиновники не побачили серед них майбутніх господарів туристичних готелів, виробників сувенірів, керівників туристичних фірм, які б запрошували до Мезина туристів, обслуговували їх і, заробляючи на цьому гроші, сприяли б розвитку рідного краю, нормальним заробіткам місцевих краєзнавців.

Таких, як Василь Єлисеєвич, для котрого, за його словами, найбільша радість життя — те, що вдалося розшифрувати знайдений браслет із меандром. Який виявився найдавнішим місячним календарем. Взагалі варто поставити за життя пам’ятник такій непересічній людині, як Василь Куриленко, котрий заради науки проміняв Петербург на Мезин.

20 000 років тому

Професор Леонід Залізняк так прокоментував значимість Мезинської стоянки:

— 13 тисяч років тому вимерли мамонти, тоді населення сучасної території України пережило своєрідну катастрофу. Замість доби мамонтів настала доба північного оленя, що призвело до повної зміни населення. Нащадки мезинців у наступну епоху (мезоліту) тут не жили. Вони, очевидно, пішли на північ, а їхнє місце зайняли етнічні групи, які просувалися із заходу із басейну Вісли, Прибалтики. Вони принесли власні нові традиції, і тут народилося нове культурне явище.

— Якими були на вигляд мезинці?

— Були менші на зріст від нас, дрібніші. Вищих від нас на світі людей ще не було – бо ми найкраще харчуємося і довше живемо. Тоді чоловік жив до 34 років, а жінка — до 30 років. Народжували в той час, як і ми. Але їм достатньо було раз народити, а потім можна було і не жити. Просто відбувалася швидша зміна поколінь, і це характерно не тільки для цих, але й для всіх мисливських суспільств. Вони були європеоїди, кроманьйонці. Якщо взяти кроманьйонця, то він нам нагадує Шварценеггера, мезинці мали розвинуту мускулатуру, але були трохи від нас менші.

Таких стоянок, як Мезин на території України нараховується до 1000. Однак лише Мезин та ще декілька стоянок заслуговують на такі почесті.
— Чому до Мезинської стоянки така увага?

— Мезинська стоянка — це своєрідна лабораторія, де українські археологи протягом 100 років відточували і вдосконалювали свої методи розкопок і свої методи інтерпретації матеріалів. Ця лабораторія дозволила відкрити величезний шар знань про ту добу, приблизно 15 — 17 тисяч років тому. Тоді тут був арктичний клімат, температура доходила до 40 градусів морозу, але мамонти зникли 13 тисяч років тому, зникли й стоянки, подібні до Мезинської.

Після того, як я взяв це інтерв’ю, відбулись виступи чиновників, виступ голови Свердловської агрофірми Олександра Боровика. Потому відбулося погашення немаркованого конверта, екскурсія по Мезинській стоянці та музею.

Після виступів уся братія переїхала до с.Свердловка, де в місцевому клубі відбулася науково-практична конференція «Мезинська палеолітична стоянка у контексті вивчення старожитностей Подесення».

Життя без газу. Повернення до палеоліту

Все було б нормально, якби мезинці не передчували повернення до палеоліту. Як співали того дня у своїх куплетах про стародавніх мезинців школярики:

«Світлу й газу ще
не мали,
щось на стінах
малювали».

Напередодні всім мезинцям було розіслано повідомлення від ВАТ «Чернігівгаз» про те, що «Згідно з пунктом № 6 постанови Кабміну від 9 грудня 1999 року «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» передбачено припинення газопостачання... Тому з 15 вересня 2008 року Вам буде припинено постачання природного газу у зв’язку з тим, що власники газопроводу не уклали договір зі спеціалізованим підприємством на технічне обслуговування газопроводів. Така ситуація може призвести до аварії з тяжкими наслідками».

— Газопровід, який був збудований 10 років тому, ніхто не обслуговував, — прокоментувала ситуацію Людмила Черницька, заступник голови правління ВАТ «Чернігівгаз» з правових питань, — а це була причина жахливої аварії в Дніпропетровську, коли вибухнув цілий будинок. Після того і в нашій області була створена комісія, котра познаходила багато газопроводів, що не обслуговуються. У Мезині газ ми відключати не будемо. Тому що передзвонив власник газопроводу і сказав, що укладе з нами договір про те, що наше підприємство буде обслуговувати цей газопровід і перевіряти його технічний стан.

— А хто вам телефонував?

— Олександр Григорович Боровик, Герой України.

Олександр ЯСЕНЧУК.[r]