НАТО та Україна, правда та реалії

Наша держава визначила свою стратегію у напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції. Проголошений новим керівництвом країни курс на побудову правової держави та громадянського суспільства підтверджує орієнтацію на європейські цінності. Кінцевою метою є вступ до Організації Північноатлантичного договору.
Але щоб приймати рішення про вступ до НАТО, потрібно знати правду, що таке Ал»янс? Як він реформувався після завершення «холодної війни», якими є політичні цілі НАТО?
А саме головне: чи готове суспільство до вступу, в тому числі її Збройні Сили України ( в подальшому ЗСУ).
Дозволю напомнити читачу про нові критерії оцінок готовності, які пред»являє НАТО до країн кандидатів на вступ до цієї організації.
Вони повинні врахувати:
наявність відповідно до стандартів НАТО, потужної, мобільної, якісно озброєної професійної армії, здатної брати участь у військових та гуманітарних операціях Ал»янсу;
готовність країни-кандидата брати участь у захисті безпеки іншої країни-члена Ал»янсу;
наявність відповідного демократичного іміджу країни-кандидата;
наявність широкої підтримки з боку населення країни-кандидата ідеї вступу до НАТО;
спроможність уряду ефективно керувати армією, здійснювати демократичний контроль над збройними силами та стійкий зв»язок між військовими та цивільними;
створення ефективної демократичної державної системи та розробка механізму взаємодії міністерства оборони , внутрішніх справ у кризових ситуаціях.
Давайте розглянемо два аспекти, перший, це стан оборонно-промислового комплексу і другий це перехід Збройних Сил України на професійну основу( частина критерій оцінок готовності країн кандидатів на вступ до НАТО).
Сьогодні уже ні у кого не викликає сумнівів, що рівень оснащеності воєнної організації держави Україна озброєнням дуже низький, а ресурс бойової техніки випуску 50- 60-х років практично вичерпувався.
За 16 років незалежності до складу ЗС України надходить дуже обмежена кількість нових озброєнь , це декілька танків БВ «Булат», корвет «Тернопіль» та ще кілька проектів програм АН-70.
Оборонно-промисловий комплекс, який ще залишився, у зв»язку з скороченням замовлень втрачає конкурентноздатність, руйнівні корупційні процеси що допускаються в ході приватизації негативно позначаються на стані справ в оборонних галузях.
Для прикладу розглянемо підприємство - ВАТ «ЧеЗаРа», який відносився до військово-промислового комплексу держави.
Більшість чернігівчан знають, що Чернігівський радіоприладний завод, яким в 90-х роках пишалась область, де працювало 15 тисяч робітників, де були зосереджено новітні технології, де кожний пілотований космічний апарат російського чи українського походження забезпечувався навігаційно-телеметричною апаратурою виготовленою на підприємстві, де апаратура
« Надежда» була гідно представлена у міжнародній системі рятування для потерпілих від стихійного лиха на морі і перебував у переліку підприємств, які мали стратегічне значення для економіки й безпеки України, сьогодні втрачено.
Унікальними технологіями підприємства заволоділи іноземні компанії, які в найближчий час збільшать кількість безробітних до загальної черги у місті, перепрофілюючи завод в складські центри (перевалочний пункт товарів площею в 280 гектарів).
Не краща ситуація на підприємствах оборонки мм. Києва, Миколаєва, Луганська, Черкас.
Розрахунки на нове дихання української «оборонки» в разі вступу в НАТО, про які час від часу заявляють окремі чиновники зовнішньополітичного відомства , є наївними.
Виникає питання: чи потрібен взагалі Україні оборонно-промисловий комплекс, оскільки вона прагне стати членом НАТО?
Неоднозначна ситуація складається і через те, що у відносинах з Російською Федерацією відбуваються серйозні зміни, зокрема лунають заяви з боку високопоставлених посадовців щодо перегляду співробітництва з Україною в секторах оборонного комплексу в разі вступу України в НАТО.
Аналізуючи відносини між Російською Федерацією та НАТО можна сказати, що вони скоординовані по всім напрямках діяльності у тому числі боротьба з міжнародним тероризмом, космічні проекти, і т. п., хоча на практиці з підозрою ставиться до поглиблення співпраці України з Ал»янсом.
Україна та Російська Федерація протягом багатьох років мали дуже тісні стосунки в питаннях безпеки і сьогодні повинні толерантно, з великою повагою один до одного вирішити усі питання співпраці з НАТО.
Україна не повинна згортати співробітництво зі своїми традиційними партнерами-країнами СНД в питаннях розвитку оборонно-промислового комплексу, отже відомо, що бюджет любої держави поповнюється за рахунок військово-технічного співробітництва.
Тільки не розумію, чому Україна посідаючи шосте місце в рейтингу постачальників озброєнь, отримуючи від цього значні кошти ( понад 2млрд. дол.) не спромоглася реформувати ні Збройні Сили, ні оборонно-промисловий комплекс?.
Відповідно до Державної програми розвитку Збройних Сил України до 2011року країна повинна мати професійну армію.
Професійна армія передбачає комплектування особового складу за контрактним принципом, формування професійного сержантського корпусу.
На жаль тільки сліпий не бачить, що програма комплектування ЗСУ військовослужбовцями за контрактом зайшла в глухий кут. Експерименти наочно демонструють, що потрібні реальні фінанси, а не політичні заяви окремих політиків.
Брак службового житла став однією з головних причин, що унеможливлює повне укомплектування контрактниками військових частин, які дислокуються на території Чернігівської області.
Із 448 контрактників, які були призвані на службу в 2007 році у військові частини Збройних Сил України Чернігівським обласний військовим комісаріатом - 63 розірвали контракт і залишили військову службу.
За 1-й квартал 2008 року 18 контрактників військової частини А 0870
звільнились зі служби.
Середнє грошове забезпечення контрактника складає 800 гривен, що за невеликим винятком є нижчим від середньої заробітної плати в області ( в травні вона складала -1365 грн) і позбавляє військовослужбовця можливості наймати житло за власний кошт та утримувати хоча б одного члена сім»ї
(посадовий оклад сержанта контрактної служби Казахстана в 2007 році складав-300 у.о.)
Доречно нагадати читачу, що квартирна платня в м .Чернігові складає, як мінімум 800-1000 гривен.
Переобладнання казарм у військовій частині А 0870 під службове житло в 2007 році не відбулось, причина, - відсутність фінансування.
Саме з ініціативи керівництва облдержадміністрації питання щодо комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями за контрактом було розглянуто в травні поточного року на колегії, відповідно прийняті ряд кардинальних заходів на покращання зазначеної ситуації.
Таким чином, ми занадто повільно рухаємось до формування професійної армії.
З огляду на викладене хочу зазначити, уряд країни являється виконавцем Планів реформування Збройних Сил України, але про яку реалізацію можна говорити , якщо за 14 років змінилось 14 урядів.
Цілком очевидно, що сьогодні нема політичної відповідальності нинішнього уряду щодо підвищення соціальних стандартів військовослужбовців.

Держава може очікувати і вправі вимагати від військовослужбовця ефективного виконання своїх обов»язків лише за умови дотримання наданих йому соціальних гарантій.
Одна справа, заяви щодо негайного переходу до професійної армії перед черговими виборами, а друга справа її реалізація.
Аналізуючи стан внутрішньої та зовнішньої політики в державі, відсутність консолідації суспільства, тотальна корупція у владі, системна криза та повне непорозуміння політичних партій значення питання створення професійної армії, постійна боротьба за владу окремих політико-економічних корпорацій не дає можливості розв»язувати проблему фінансування Збройних Сил України.
Отже, на мій погляд Президенту України, як Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України, враховуючи стан виконання програми формування професійної армії потрібно негайно вносити зміни до державного бюджету щодо збільшення фінансування ЗСУ, чи відмовитись тимчасово від скорочення Збройних Сил України залишивши підготовлених лейтенантів та збільшити призов молоді на строкову військову службу.
Повідомляю читача, що загальне недофінансування Державної програми розвитку Збройних Сил України у 2006-2007 рр становить понад 4 млрд. грн.
При подальшому збереженні такої тенденції Програма розвитку ЗСУ дає невтішний прогноз.
І на останок, сьогодні жодна країна світу не може гарантувати свою безпеку тільки власними силами, тому нам потрібно співробітництво як з НАТО, так і нашим сусідом Російською Федерацією - це позитивний шлях і в першу чергу до покращання життя військовослужбовців Збройних Сил України.
Першочерговим для України є досвід Польщі, Чехії, Румунії інших країн, які пройшли реформування збройних сил та оборонно-промислового комплексу, краще вчитись на чужих помилках чим на своїх.
Україна повинна зайняти своє відповідне, достойне місце в Європі.

Р.S.
Збройний конфлікт на Кавказі повинен остудити голови високо посадовців та примусити їх переглянути підходи до вищезазначених проблем Збройних Сил України.
Василь Стригун