Прилуки -- культурна столиця Чернігівщини

Пам"ятники Тарасу Шевченку і Миколі Яковченку, міжнародний Здвиженський ярмарок, унікальний краєзнавчий музей, газета "Наше свято", книги (для прикладу -- "Удай тихоплинний" Олексія Савона), а тепер ще й журнал "Прилуки. Фортеця" -- скажіть, де ще на Чернігівщині є стільки культурних явищ? Чернігів відстає в цьому сенсі ганебно. Взяти, хоча б питання про пам"ятник жертвам Голодомору -- в Прилуках триває робота над ПАМ"ЯТНИКОМ, а в Чернігові депутати ледве-ледве місце тільки для нього визначили... А пам"ятник, скажімо, князю Михайлу і боярину Федору так десь і скніє в проектах Геннадія Єршова -- натомість черговий претендент на папаху міського голови Чернігова відкриває камінь замість пам"ятника. Та ще й на місці перенасиченому іншими пам"ятниками.

Але я -- про Прилуки. Якщо чесно, то місто значно програє у вазі культурно-історичних постатей тому ж таки Чернігову чи Ніжину. Але завдяки енергії Ігоря Павлюченка, промотера багатьох культурницьких акцій, та мецената Юрія Коптєва Прилуки уже мають свої міфи -- невід"ємну частину культурного реноме міста. І "розкрутку" кращу за Чернігів. До речі, журнал "Прилуки.Фортеця", як говорить Юрій Коптєв, поширюється на міжнародних авіалініях -- о, куди залетіли!

Друге число культурологічного часопису "Прилуки.Фортеця" закликає взяти його в руки десь у затишній обстановці -- скажімо, перед каміном. Та й на теплій грубці він також смакуватиме гурманам від культури. І пройтися вулицями Прилук позаминулого століття, де зустрінете Василя Маслова і Георгія Вороного, помилуєтесь сучасною оновленою Театральною площею (це при тому, що в Прилуках нема театру. Але, якщо є площа -- буде й театр!), погомоните з гостем міста Михайлом Слабошпицьким. А село Полонки замилує вас своєю красою і минувшиною. Часопис запросить вас до краєзнавчого музею, де у кожній його кімнаті ви почуєте різні звуки -- крик сови, наприклад, і запахи краю. Навіть запахи є в Прилуцькому музеї -- уявляєте!

Той таки Ігор Павлюченко заінтригує вас художником та письменником Юрієм Шевченком, який пише прилуцьким суржиком і книга якого незабаром вийде у львівському видавництві "Кальварія". "Почуття гумору -- дар Божий, який рятує в повсякденному житті", -- переконаний Ігор Павлюченко. Недарма він так свого Яковченка "розкрутив", який теж тільки гумором і рятувався.

... Мені трапилося побувати в музеї литовської письменниці Анни Брегадире. Певен: ви, як і я, нічогісько не знали про таку авторку. Але в музеї -- звичайній селянській хаті, щоправда, на вісім кімнати, нас екскурсовод "витягала" три години! Отак твориться культура! Інтригою та малопомітним примусом. По цьому ж шляху йдуть і у Прилуках!

Василь ЧЕПУРНИЙ.

До речі, це число журналу цікаве тим, що в ньому голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко, який не любить розповідати про своє важке дитинство, зізнається:"Я ж тут провчився сім років у школі-інтернаті". А Президент Віктор Ющенко каже:" Мені імпонують Ваші прагнення утвердити Прилуки як самодостатнє, багате традиціями місто. Так діють справжні українці!". Отож-бо...