реклама партнерів:
Головна › Новини › 

Візантія платила данину Любечу

Перший міжнародний фестиваль традиційної слов’янської культури та бойових єдиноборств «Київська Русь» відбувся 14 — 17 серпня у стародавньому Любечі, що в Ріпкинському районі. Представляючи органи виконавчої влади та місцевого самоврядування області, заступник голови, керівник апарату облдержадміністрації Володимир Приходько, заступник голови обласної ради Олег Обушний поклали квіти до пам’ятника на честь Любецького з’їзду князів 1097 року, взяли участь у відкритті святково-видовищної програми фестивалю — театралізованого дійства, яке представили артисти Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка. Відбулися показові виступи вихованців шкіл бойових єдиноборств, клубів історичного фехтування, фольклорних колективів Чернігівщини, Славутича, Гомельщини, вогняне шоу «Живі вогні» з Брянська.

Звертаючись до учасників та гостей фестивалю, заступник голови обласної ради Олег Обушний (на фото) сказав:

— Любеч вписаний золотими літерами в історію великої Української держави. Адже історія стародавнього Любеча починається з далекого 882 року. Знаємо, що багато видатних людей народилися і творили тут. Великий Антоній народився 983 року в Любечі, ще до прийняття Київською Руссю християнства. Він побував у Палестині і пропагував християнську віру по давньоруській землі. Антоній був потужною дієвою особою в Києві, його авторитет був вищим, ніж у князя Ізяслава Ярославича, за що той і не злюбив його. Тоді Антоній на запрошення брата Ізяслава — чернігівського князя Святослава Ярославича прийшов до Чернігова і побудував печери на Болдиних горах. Багато інших видатних людей, які зробили величезний внесок в історію, розвиток Української землі, родом з Любеча. Хочу згадати і перший офіційний з’їзд князів 1097 року, який відбувся в Любечі, бо він був центром Київської Русі. На цей з’їзд прибуло 8 князів, онуки Ярослава Мудрого: Олег Святославич, Давид Святославич, Ярослав Святославич, прибув великий київський князь Святополк Ізяславич, Володимир Всеволодович Мономах, Ігор Давидович, Володар та Василько Ростиславичі. На з’їзді князі домовилися про припинення міжусобних війн у Київській Русі і що кожен буде тримати свою вотчину та не зазіхати на землі свого брата. З цього ми можемо зробити висновок, що українські землі були і є центром Великої Русі. Адже на Любецький з’їзд 1097 року прибули правителі князівств, центрами яких були міста, що зараз належать Українській державі.

Ми повинні бути горді з того, що наші предки несли цивілізацію далеко на північ і на схід, зокрема і в нинішню Московську державу.

Недарма після походу князя Олега 907 року, коли був прибитий щит до воріт найбільшого тоді міста Цареграда, в якому жило близько мільйона людей, в договорі 911 року було написано, що Візантія платить данину найперше Києву, потім Чернігову, Переяславу, на четвертому місці – Любеч, завершує список Новгород.

«Треба робити висновки з нашої історії і вчитися ставити державні інтереси вище від особистих, тоді наш давньоруський народ буде процвітати», — зазначив заступник голови обласної ради та висловив переконання, що фестиваль традиційної слов’янської культури та бойових єдиноборств «Київська Русь» — це перший крок до відродження та процвітання древнього Любеча.

Відділ інформаційного забезпечення та зв’язків із громадськістю виконавчого апарату Чернігівської обласної ради.[r]









Коментарі (1)
avatar
1
Хотелось бы пояснить некоторые ошибки замеченные мною в тексте "Візантія платила данину Любечу".
1. "бо він був центром Київської Русі". Это ошибка, т.к., если посмотреть на карту Киевской Руси того времени, то она простиралась от Галицкого княжества на юго-западе, до Новгородской земли на северо-востоке и от Владимиро-Волынского и Полоцкого княжеств на западе до Ростово-Суздальского и Муромско-Рязанского княжеств на востоке. Таким образом получается, что центром земель Киевской Руси было Смоленское княжество. Выбор Любеча местом съезда князей, скорее всего связан с удобством подъездых путей к нему по рекам, как из Киева, так и с западных земель Киевской Руси.
2. "На цей з’їзд прибуло 8 князів, онуки Ярослава Мудрого: Олег Святославич, Давид Святославич, Ярослав Святославич, прибув великий київський князь Святополк Ізяславич, Володимир Всеволодович Мономах, Ігор Давидович, Володар та Василько Ростиславичі". Здесь опять ошибка. Волынского князя звали не "Ігор Давидович", а Давид Игоревич!
3. "З цього ми можемо зробити висновок, що українські землі були і є центром Великої Русі. Адже на Любецький з’їзд 1097 року прибули правителі князівств, центрами яких були міста, що зараз належать Українській державі." Здесь присутствует подмена понятий. Понятия "украинские земли" тогда не существовало. Русь - это единое территориальное целое, включавшее нынешние украинские, белорусские и российские земли. Отражением этого взгляда являются и многочисленные литературные произведения - от "Поучения Мономаха" до "Слова о погибели земли Русской". Авторам этих произведений одинаково близки Киев и Новгород, Чернигов и Смоленск, Галич и Владимир (на Клязьме), Переяславль и Рязань, Ростов и Полоцк, Суздаль и Новгород-Северский, вся Русь от Карпат до Волги и Дона.
4. "на Любецький з’їзд 1097 року прибули правителі князівств, центрами яких були міста, що зараз належать Українській державі". Кроме того, о чём уже было сказано (не было тогда понятия Украинской державы), здесь снова присутствует ошибка. До Любечского съезда не было закрепления князей за определённым княжеством. Достаточно сказать о том, что все из перечисленных князей княжили в разных городах Русской земли. Так Мономах начинал княжить в Ростове (земля вятичей), затем в Смоленске, Чернигове, Переяславле, Киеве. Только на этом съезде князья решили, чтобы все они владели своими волостями: Святополк - Киевом; Владимир Мономах - Переяславлем, Суздалем и Ростовом; Олег, Давид и Ярослав Святославичи - Северскою землёю и Рязанскою; Давид Игоревич - Волынью, а Василько и Володарь - городами Теребовлем и Перемышлем.
5. "Ми повинні бути горді з того, що наші предки несли цивілізацію далеко на північ і на схід, зокрема і в нинішню Московську державу." Этот пассаж комментировать очень трудно, т.к. русичи являются общими предками современных украинцев, русских и белоруссов. При освоении и заселении суздальско-залесского края (в то время Залесской Украины) особенно мощным колонизационный поток был из Южной Руси (Киевщины, Черниговщины, Переяславщины). Они даже принесли с собой туда и гидронимическую и топонимическую номенклатуру (Лыбедь, Почпайна, Ирпень, Трубеж, Переяславль, Галич, Звенигород, Перемышль и др.).
6. "Недарма після походу князя Олега 907 року, коли був прибитий щит до воріт найбільшого тоді міста Цареграда, в якому жило близько мільйона людей, в договорі 911 року було написано, що Візантія платить данину найперше Києву, потім Чернігову, Переяславу, на четвертому місці – Любеч, завершує список Новгород." При всём моём уважении к Любечу, здесь идёт перечисление городов с юга на север. В те годы с Новгородом мог спорить только Киев.
Таким образом, данная статья является очень политизированной, изобилует ошибками, неточностями и подменой понятий.
avatar