РIЧНИЦЯ ОБЛОГИ ХРАМУ

Уже рiк, як храм св.вмч. Катерини заблокований «професiйними» росiянами — представниками УПЦ МП, «вiтренкiвцями», каурiвцями. Доклали до цього руку i такi партiї, як КПУ, Партiя регiонiв, СПУ.
Внаслiдок злочинних дiй вищеперерахованих шкiдникiв Чернiгiвському iсторичному музею iменi В.В.Тарновського та приватним особам завдано збиткiв так гривень на мiльйон — у храмi вже рiк гниють експонати музею та народних митцiв.
Хронiки одного злочину проти України з коментарями учасника тих подiй
5 квiтня 2006 року видається розпорядження голови Чернiгiвської обласної адмiнiстрацiї Миколи Лаврика про передачу церкви козацькiй релiгiйнiй громадi Київського патрiархату.
1 липня 2006 року навколо храму церкви св.вмч. Катерини ще до того, як у Києвi утворилася «Антикризова коалiцiя», з’явилися намети ПСПУшникiв, регiоналiв, комунiстiв.
Спогади. За повного невтручання мiлiцiї входи до храму заблоковано як автомобiлями «коалiцiонерiв», так i їх замками. Починають масово приїжджати «православнi» з iнших областей України, в основному представники ПСПУ, серед них дуже багато депутатiв. Були й депутати вiд Партiї регiонiв.
Цiкаво було спостерiгати, як на «похiдному храмi» УПЦ МП висять портрети Наталiї Вiтренко, тому i з’явився у нас плакат — «Вимагаємо канонi-зацiї святої Наталiї!».
4 липня 2007 року. на пiдтримку рiшення губернатора про передачу храму св.вмч. Катерини УПЦ КП Українська народна партiя встановлює свої намети.
Спогади. Веселi то були часи, вдень iз ПСПУшниками ми ворогували, доходило навiть до бiйок, уночi ж вони приходили до нас i починалися гарячi дискусiї, навiть грали з ними в шахи, причому ми майже постiйно перемагали. Пiдходили до нас i священики Московського патрiархату, були серед них рiзнi люди — як справжнi пастирi, так i вiдвертi бовдури. З комунiстами та багатьма вiруючими «МПшниками» такого контакту не було.
Хочеться подякувати тим людям, котрi допомагали нам у тi днi продуктами харчування, лiхтариками, наметами, багатьма iншими речами. Спасибi вам велике.
Пригадується такий епiзод: вночi бiля нашого наметового мiстечка стояв «бобик» iз «пепеесниками», десь о 4-iй ранку вiн вiд нас вiд’їжджав, але як! Пiсля довгого стояння «бобик» завмирав, i щоб вiн поїхав, треба було штовхати. I от о 4-iй годинi ночi чулися веселi крики й тупiт чобiт — мiлiцiонери штовхали по колу свiй автомобiль, доки вiн не завiвся.
11 липня 2006 року. До Чернiгова прибувають мощi святої великомученицi Варвари, якi мали бути виставленi у храмi св.вмч. Катерини. Пiк протистояння. Того дня до 4 тисяч вiруючих УПЦ МП, активiстiв полiтичних партiй-коалiцiянтiв, проросiйських громадських органiзацiй, оточивши храм, зверху кричали «Анафема!» мощам св.вмч. Варвари, якi несли на своїх плечах до 500 вiрних УПЦ КП. Близько 500 працiвникiв правоохоронних органiв не допустили масового побоїща.
Мощi святої перебували у церквi св.вмч. Параскеви П’ятницi.
Спогади. Стiльки мiлiцiонерiв одразу я ще нiколи в життi не бачив, вони дiйсно тодi зупинили бiйку, причому основна загроза була з боку немiсцевих вiдморозкiв та чернiгiвських «спортсменiв-бандюкiв». Цiкава iсторiя сталася зi знаменитим кримським «Проривом». Приїхали вони до нас увечерi, переночували нiч, i все — вибули зi строю. Зранку бачу — йдуть, у половини морди поопухали, шиї не повертаються: «Етi Чернобильскiє комари покусалi!» — кричать, їм ще й наша їжа не сподобалась, отруїлись, бiдолашнi, через кожнi 10 — 20 хв. бiгали до туалету.
Того дня була спека, мощi були важкi, йти було далеко, i як тiльки ми принесли їх до Красної площi, пiшов теплий, освiжаючий дощ — це було Чудо.
Як тiльки ми їх занесли у П’ятницьку церкву, вiн припинився, до речi, коли почали «ворiженьки» кричати «Анафема!» мощам св.Варвари i нам, в одного з них почався напад епiлепсiї, так вiн i покотився вниз iз гори.
12 липня 2006 року. Господарський суд Чернiгова прийняв рiшення про призупинення рiшення губернатора областi. Воно було прийняте внаслiдок звернення УПЦ МП та Партiї зелених України — сателiта Партiї регiонiв, якi за допомогою суду вирiшили не допустити вiрних УПЦ КП до молитви у храм.
Через деякий час зустрiчний позов до Деснянського районного суду Чернiгова на оскарження рiшення Миколи Лаврика подав «герой нашого часу» Микола Рудьковський. Судова тяганина триває i досi. Наразi пiсля судових перемог УПЦ КП у Господарському судi мiста Чернiгова УПЦ МП подала апеляцiю до Верховного Суду мiста Києва. Проте, як зазначив єпископ Чернiгiвський i Нiжинський УПЦ Київського патрiархату Севастiан: «Ми впевненi у силi закону i в своїй правотi. Бог не в силi, а в правдi!»
14 липня 2006 року. УНП звернулася до тодiшнього керiвника МВС України зi зверненням, актуальнiсть яке не втратило й досi, цитуємо: «На сьогоднi в Чернiговi церква Московського патрiархату має 12 храмiв. З них 7 храмiв — це пам’ятки архiтектури нацiонального значення, якi Українська держава передала в користування Московському патрiархату. Натомiсть УПЦ Київського патрiархату має в Чернiговi лише 2 храми i не має кафедрального собору». Через декiлька днiв, виконавши свою просвiтницьку функцiю, УНП прибирає свої намети.
5 вересня 2007 року. 27 членiв Молодiжного нацiоналiстичного конгресу, якi прагнули розблокувати вхiд до церкви, спецпiдроздiли МВС України «Беркут» i «Грифон» затримують i допроваджують до мiського вiддiлку мiлiцiї. Цим соцiалiстична мiлiцiя показала, що вона стоїть не тiльки на сторожi «громадського спокою» i є нейтральною по вiдношенню до рiзних сторiн, але й те, що одним можна блокувати безкарно храм, виправити ж цю ситуацiю iншим не можна. Внаслiдок позовiв до суду затриманих дехто з мiлiцiонерiв отримав службовi догани. I все.
12 лютого 2007 року. Українська православна церква Київського патрiархату встановлює намети пiд Катерининською церквою, де розповсюджувались iнформацiйнi матерiали.
23 лютого 2007 року. У вiдповiдь на дiї правоохоронцiв, якi 14 лютого вимагали вiд журналiста витерти зробленi бiля церкви фотознiмки та за виконання ним своїх службових обов’язкiв почали погрожувати затриманням на 3 доби, чернiгiвськi журналiсти провели спiльну акцiю, суть якої полягала в тому, що одночасно представники чернiгiвських газет пiдiйшли до наметового мiстечка i стали фотографувати храм та намети довкола нього.
Спогади. Реакцiя представникiв Московського патрiархату була типовою: «Ви — слуги диявола», — волав дехто з них, а в газетах з’явилися авторськi матерiали журналiстiв пiд заголовком «Анафема на нашi голови».
6 червня 2007 року. Господарський суд Чернiгiвської областi розглянув позов архiєрея Амвросiя (УПЦ МП) i вiдхилив його. Розпорядження М.Лаврика вступає в силу.


Мiф перший: церкву св.вмч. Катерини збудувала iмператриця Катерина II (варiант — Петро I), тому вона повинна належати Росiйськiй церквi.
Мiф другий: храм св.вмч. Катерини так сподобався Катеринi Ющенко, що вона вирiшила передати його УПЦ КП, а потiм «приватизувати» його.
Мiф третiй: церкву передають католикам, що тiльки маскуються пiд православних!
Мiф четвертий: у розпорядженнi представникiв Київського патрiархату, що збираються штурмувати церкву, за Десною є 500 «вiдморозкiв-бандерiвцiв».
Мiф п’ятий: мощi святої Варвари пiсля того, як вони побували в руках «раскольникiв», перестали бути благодатними.
Мiф шостий: Вселенський Патрiарх Варфоломiй тому пiдтримує УПЦ КП, бо вiн сам є розкольником i прихованим католиком.