НЕ ВIРЮ МОСКВI НАВIТЬ У СПОРТИВНIЙ IСТОРIЇ!

Цiкавий фактичний матерiал високопрофесiйно журналiстськи подано в матерiалi П.Антоненка «Шлях до Євро-2012» у «Сiверщинi» вiд 27 квiтня 2007 року.Разом з тим хотiлось би зробити одне застереження, а саме: Москвi не можна довiряти навiть у спортивнiй iсторiї. Збiрна СРСР нiколи не була чемпiоном Європи. 1960 року розiгрувався Кубок Делоне, за iнiцiативи вiдставного генерального секретаря футбольної федерацiї Францiї Анрi Делоне. Провiднi футбольнi держави (Нiмеччина, Iталiя, Великобританiя, Iспанiя) участi в турнiрi не взяли. Тодi нiхто не гадав, що подiбний турнiр стане в майбутньому найвищим єврофорумом футболу. Його розглядали як «заповнення вiкна» мiж чемпiонатами свiту.
Все ж бажаючих розiграти Кубок Делоне виявилося чимало — 17 країн. I турнiр отримав ще одну назву — Кубок Європи.
Кубок i чемпiонат, звiсно, далеко не одне й те саме. Турнiр проводився без вiдбору, без iгор у групах — лише за олiмпiйської системи. I 1964 року ще не всi європейськi країни визнали турнiр. Додалося 7 країн. Серед них —Iспанiя, котра й обiграла збiрну СРСР у фiналi i стала володарем Кубка Європи.
Лише пiзнiше УЄФА офiцiйно ввела змагання на першiсть континенту. Стартувала вона 1966-го. Закiнчився перший чемпiонат Європи 1968 року. Отже, першим чемпiоном Європи вважають збiрну Iталiї. Перший чемпiонат Європи збiрна СРСР закiнчила без нагород.
Змагання на першостi Європи з кожним разом ускладнювалися. На чемпiонатi Європи 1988 р. команда Лобановського провела 11 матчiв, iз них — 6 найскладнiших. На той час вiд змагань на Кубок Делоне минуло чимало часу. Багато з пам’ятi стерлося. Москва цим скористалася i зробила чимало для пiдмiни понять. Москва вважає, що виявлення найсильнiшої команди Європи започатковане не 1968 (1966), а 1960 року. I не дивно: переважну бiльшiсть тодiшньої збiрної СРСР складали гравцi московських команд iз вкрапленням «дриблiнгу» «Динамо» (Тбiлiсi). Правонаступнику СРСР це вигiдно.
Такому статистичному обману пiддалися засоби масової iнформацiї УРСР. Зрiвняно в правах напiвтовариський турнiр на Кубок Делоне, котрому не надавалося континентального значення з боку багатьох країн, з чемпiонатом Європи. Тим самим применшено значення успiхiв (вiце-чемпiонства) 1972 i 1988 рокiв, коли якiсну бiльшiсть становили вихованцi українського футболу. 1972 року вони представляли не лише «Динамо» (Київ). Були представники з «Шахтаря», «Карпат», «Зорi», а також iз ... московського ЦСКА.
До речi, на ЧЄ-1976 (1/4 фiналу) збiрнiй СРСР, яку тодi прозивали «ослабленим варiан¬том київського «Динамо», пiдставила пiднiжку сама Москва. Тодi московський (центральний) провiд футболу не дозволив повернутися зi «Спартака» до рiдного мiста Києва воротаревi...
До речi, у вiдбiркових iграх до ЧЄ-80 киянам було вiдмовлено (у московських кабiнетах) на широке представництво у збiрнiй СРСР. Повна перевага була надана столичним гравцям. Наслiдок — останнє мiсце у групi пiсля Грецiї, Угорщини та... Фiнляндiї.
Читачам, напевно, цiкаво було б дiзнатися, що найбiльш славетний тренер збiрної Польщi (обiграна пiд його проводом i збiрна СРСР на Олiмпiадi-72) К.Гурський народився i прожив довоєннi роки у вельми футбольному на той час мiстi — українському Львовi, головна команда якого чотири рази ставала чемпiоном у довоєннiй Польщi.

В’ячеслав БАБЧЕНКО,
м.Корюкiвка.

Коментар до листа.
Дякуємо нашому обiзнаному й небайдужому читачевi за цiкавий вiдгук на публiкацiю газети. Дiйсно, можна чимало говорити на цю тему: спорт i полiтика. Особливо щодо стосункiв метрополiї — Московiї, Росiї зi своїми колонiями — республiками СРСР. Тут є поле i для цiкавої дискусiї. Можна погодитися з нашим читачем i сказати, що збiрна СРСР не була першим чемпiоном Європи, але так само можна й не погодитися i вважати її першим чемпiоном. I це зовсiм не принижує Україну i український спорт, який десятки рокiв, врештi, був лише часткою «радянського спорту» — так склалося полiтично. Мабуть, дiйсно та збiрна СРСР 1960 року була в основному росiйською. Але треба визнати, що й розквiт українського футболу настав пiзнiше. Лише у 1961 роцi вперше україн¬ська команда стала чемпiоном СРСР — якраз київське «Динамо». Вiдтодi дiйсно почався трiумф українського футболу в СРСР. З тої пiвсотнi футбольних команд, що у рiзнi десятилiття виступали у вищому дивiзiонi чемпiонату СРСР, перше мiсце за кiлькiстю чемпiонських титулiв належить не комусь, а саме «Динамо» (Київ). I цей рекорд з розпадом СРСР вже нiколи не буде побито. А московськi «Спартак», «Динамо» чи ЦСКА можуть тепер колекцiонувати титули лише чемпiонiв Росiї.
Щодо чемпiонатiв Європи: можна взагалi залишити це питання вiдкритим. Нехай буде першим Кубок iменi Делоне, дiяча французького футболу. Але багато змагань (чи взагалi акцiй) народжувались в однiй iпостасi, а потiм трансформувались в iншу. Врештi, у чемпiонатiв Європи, якщо не помиляюсь, взагалi нема нумерацiї. На вiдмiну вiд чемпiонатiв свiту, якi точно облiковано (проведено їх 18). До речi, теза «Кубок i чемпiонат — рiзнi речi» — теж дискусiйна. Нагадаю, що офiцiйна назва чемпiонатiв свiту з футболу (i саме так їх усi називають) все ж — Кубок свiту. А якщо вже проводити аналогiї, то спочатку вiн називався ще й Кубок Жюля Рiме, в честь ще одного видатного дiяча французького футболу, котрий iнiцiював свiтовi першостi.
Щодо неучастi у турнiрi 1960 року багатьох провiдних футбольних держав, то i тут є аналогiя. Перший чемпiонат свiту пройшов 1930 року на далекому Американському континентi, в Уругваї. Теж без усякого вiдбiрного турнiру. Приїхали кiлька команд, якi могли зiбрати кошти на недешевий заокеанський вояж. Не випадково й перемогли господарi — Уругвай. До речi, коли пiсля 12-рiчної перерви, пов’язаної з Другою свiтовою вiйною, чемпiонати свiту вiдновили, то у першому повоєн¬ному у 1950 роцi теж перемiг Уругвай. Де, на яких футбольних задвiрках ця країна зараз? Але нiхто не сперечається, що за Уругваєм — титул 2-кратного чемпiона свiту.
А загалом хочеться запросити читачiв, котрi, як автор листа, небайдужi до спорту, полiтики, iсторiї, до спортивних дискусiй на сторiнках газети.

Петро АНТОНЕНКО.