Між владою і громадою

Почувши вперше про комітети самоорганізації населення у Прилуках, подумав, що повернувся на кілька десятиліть назад, коли в сумнопам'ятні радянські часи так багато велося розмов про поступове відмирання власне влади і перебирання її функцій громадськістю. Поділився своїми думками з прилучанами, які до тих комітетів мають найбільшу причетність, зокрема із секретарем міськради Володимиром Папазовим.
— Схожість є, — погодився він, — але тільки на перший погляд. А в чому різниця — самі розберетеся. Після ознайомлення з роботою комітетів безпосередньо. Усю ж інформацію, яка редакцію цікавить, надамо в повному обсязі.
Щоб не інтригувати тих, кого зацікавить прилуцький досвід, розкрию карти відразу. Познайомився, побачив, переконався. Запевняю: комітети самоорганізації населення — добре. А чим саме, спробую розповісти далі. На основі побаченого та почерпнутого із матеріалу, виданого в рамках реалізації проекту — переможця Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, який щороку проводиться Фондом сприяння місцевому самоврядуванню України.

КСН —що це таке?
Офіційною мовою комітет самоорганізації населення — представницький орган, створений частиною мешканців, які на законних підставах проживають на відповідній території міста, для вирішення завдань, передбачених Законом України «Про органи самоорганізації населення». Правові основи організації та діяльності КСН передбачені також безпосередньо Конституцією України та Законом «Про місцеве самоврядування в Україні».

Якщо розтлумачити це простішою мовою, то слід підкреслити суттєву деталь; йдеться про реалізацію прав тих мешканців міста, які живуть у ньому на законних підставах. Тобто нелегали не можуть впливати на те, як бажають жити прилучани. Як і громадяни інших держав.

А для чого ті КСН?
Дуже просто. Для того, щоб створити найсприятливіші умови людям вирішувати різноманітні житейські питання. Це, звичайно, теоретично. А на практиці ми познайомилися, як вирішується ряд таких питань у мікрорайоні м'ятно-дослідної станції, де четвертий комітет самоорганізації населення очолює Світлана Задорожня.

М'ятно-дослідна станція — це прилуцька околиця, де мешкає 8 тисяч людей. Іншими словами — середньої руки райцентр. Аптеки ж в одному з віддалених житлових масивів не було. Комітет, заручившись підтримкою міськради, знайшов приватного підприємця з відповідною ліцензією, який узявся забезпечити людей необхідними медикаментами. Щоб не доводилося їздити за ними у центр Прилук, витрачаючи кошти і, головне, — час. Останнє, як відомо, в ситуації, коли хворому потрібні якісь ліки терміново, може мати в буквальному розумінні слова життєво важливе значення.
А ще в приміщенні комітету, який зайняв кілька кімнат житлового будинку, розмістили бібліотеку, організували на одну із вулиць підвезення потрібного краму.
Ці проблеми можна було вирішити на місцевому рівні. Відновити у мікрорайоні зупинку приміських поїздів, ліквідовану без достатнього вивчення її значення для пасажирів, можна було тільки через керівництво Південної залізниці. Це не зупинило КСН. Зупинка відновлена.

У влади менше головного болю
Про це прямо заявляють у всіх відділах міськради, коли мова заходить про практичну користь від КСН. Узяти хоча б оформлення документів, необхідних для отримання субсидій з житлово-комунальних платежів. Усі потрібні довідки люди беруть саме в комітетах самоорганізації населення.
Власне, будь-яке питання влада доносить до людей через посередництво КСН. Саме вони організовують обговорення всіх пропонованих до вирішення питань, збирають і систематизують відгуки, пропозиції. Це у випадку, коли ініціатива йде згори. А коли знизу?
«Відбувається те саме, але у зворотному напрямку», — говорить голова нещодавно створеного КСН у мікрорайоні Рокитний Анна Чумаченко. Цей комітет створений перед новим 2007 роком. Але й він уже встиг не лише провести презентацію, а й вирішити ряд конкретних питань. Приміром, після вивчення думок громадян було запропоновано ліквідувати щойно створену автостоянку. Усі розуміють, що паркувати машини, кількість яких постійно зростає, потрібно. Але для цього слід знаходити місця, в яких автомобілі зі свої¬ми неминучими викидними газами, плямами від мастила і пального, звуковими сигналами, зрештою, ризиком від можливих аварій найменше заважали б людям. Адже машини повинні насамперед створювати зручності людям, а не навпаки.

А що буде завтра?
Перераховувати здобутки КСН у Прилуках можна довго. Саме завдяки їхньому сприянню здійснено ряд життєво необхідних заходів. Тут і розширення водогінних мереж, і газифікація, і телефонізація, і організація прийомів хворих лікарями безпосередньо в міськрайонах, і проведення спільно з правоохоронцями профілактичних заходів, спрямованих на відвернення правопорушень (до речі, під час відвідання КСН у Рокитному ми зустрілися з дільничним інспектором, капітаном міліції Юрієм Ніколаєвим), пожвавлення роботи ветеранських організацій, сприяння художній самодіяльності, дитячій творчості, навіть виготовлення стендів з різноманітними корисними порадами — від рецептів смачних страв, якими діляться місцеві господині, до порад, як мінімізувати ризик від можливої появи у житлових помешканнях непроханих гостей.
У подальшому всі ці форми будуть удосконалюватися, впроваджуватимуться нові. Для прикладу можна взяти досить актуальне питання реформування житлово-комунальної сфери. Йдеться і про перепідпорядкування водогінних і теплоко-мунікаційних мереж, і про створення співвласників багатоповерхових будинків. В останньому прилучани можуть стати прикладом для інших міст Чернігівщини. У хорошому розумінні слова.

Тут уже діє 17 таких об'єднань.
У майбутньому (керівництво міськради сподівається, що в недалекому) планується створення нових КСН, адже південно-східна частина міста, знана в Прилуках під екзотичною назвою БАМ, поки що ними не охоплена.

***
Насамкінець хотілося звернути увагу на таку, що не планувалася наперед, але виникла і привертає увагу, деталь: усі голови шістьох комітетів самоорганізації населення — жінки. Більшість із них — педагоги за фахом. Що ж, гендерна політика, про потребу в якій періодично виникають розмови на різних рівнях, у Прилуках, можна сказати, діє. Так само, як і наближення влади до громади. І тут хотілося б поста¬вити крапку в асоціації, яка зафіксована на самому початку кореспонденції. Подібність КСН до формувань часів радянських справді існує. Але відмінність — також.
Колись про передачу владних функцій громадськості розводилися на фоні жорсткої централізації влади. Зараз (і це показує приклад прилучай) менше лунає декларації, а більше робиться діла. Хоча...
Проблеми, як кажуть, є. Не перевелися ще так звані демократи, які не проти під акомпанемент солодких промов про децентралізацію опосередковано втрутитися в Закон «Про місцеве самоврядування в Україні». А це може негативно позначиться, зокрема, на фінансуванні різних місцевих програм, зачепивши у тому числі й комітети самоорганізації населення. Але це вже, як у таких випадках прийнято говорити, тема іншої розмови.

Олександр ОЛІЙНИК. м.Прилуки.