110 років діду Миколі з Подусівки
Про його ювілей нагадв просвітянин зі Славутича Микола Косенко - бо в Славутичі ще багато хто пам'ятає діда Миколу з Подусівки, які він сам себе називав. Микола Олександрович Домницький - йому сьогодні 110 років. А помер він, коли було далеко за 90.
Ще й жалівся: "Чогось одне око не бачить - справне ж, а не бачить"... Взагалі мав унікальний погляд на світ, непіддатний на зовнішні впливи.
Ото як виріс українським юнаком - так ним лишився до кінця життя, попри сталіних, жукових, солженіциних і прочих брежнєвих. Пригадую, як він з'являвся в редакції газети "Комсомольський гарт" - зсутулений, сивовусий, в заношеному піджаку, хоч і чистенькому, і - зі списаним зошитом своїх розмислів. Мало в кого вистачало терпіння розбирати те його писання, подкуди хаотичне, мало не в стилі Фолкнера...
А писав він цікаво,я к і думав. Бо казав, що пам'ятав дитям ще, як Петлюра у Чернігів по мосту в'їжджав (думаю, що це легенда), чітко пам'ятав митрополита УАПЦ Івана Павловського, який служив у Спаському чи Борисоглібському соборі. Питаю- як він, мовляв? Каже дід Микола: "Швидко одівався". Мається на увазі - облачався швидко, бо цей процес у церкві перетворений у ціле театралізоване дійство, коли на кафедрі посеред храму обряджають архієрея.
Дід Микола був невгамовним пропагандистом газети "Сіверщина" - брав кілька десятків примірників у редакції і вирушав електричкою, найчастіше якраз до Славутича - розпродував і повертався за новою партією. Міг і до Одеси електричками добратися - там у нього дочка жила. По дорозі "Сіверщину" продавав. Петро Антоненко якось казав: "Нам би десять таких дідів і обійшлися б без пошти".
Вн жив на вулиці 21 вересня на Подусівці, яку зараз ніяк не перейменуємо. Був би дід Микола - своєю неврипливістю би поміг. Працював все життя бондарем, але жив старовиною козацькою, вільною, незіпсутою Україною.
Василь ЧЕПУРНИЙ
PS На жаль, не знайшов фото діда Миколи - тож ставлю просто фото чернігівської "Просвіти", нині рейдернутої обласною радою. А Микола Домницький був найстарішим активістом "Просвіти".
Ще й жалівся: "Чогось одне око не бачить - справне ж, а не бачить"... Взагалі мав унікальний погляд на світ, непіддатний на зовнішні впливи.
Ото як виріс українським юнаком - так ним лишився до кінця життя, попри сталіних, жукових, солженіциних і прочих брежнєвих. Пригадую, як він з'являвся в редакції газети "Комсомольський гарт" - зсутулений, сивовусий, в заношеному піджаку, хоч і чистенькому, і - зі списаним зошитом своїх розмислів. Мало в кого вистачало терпіння розбирати те його писання, подкуди хаотичне, мало не в стилі Фолкнера...
А писав він цікаво,я к і думав. Бо казав, що пам'ятав дитям ще, як Петлюра у Чернігів по мосту в'їжджав (думаю, що це легенда), чітко пам'ятав митрополита УАПЦ Івана Павловського, який служив у Спаському чи Борисоглібському соборі. Питаю- як він, мовляв? Каже дід Микола: "Швидко одівався". Мається на увазі - облачався швидко, бо цей процес у церкві перетворений у ціле театралізоване дійство, коли на кафедрі посеред храму обряджають архієрея.
Дід Микола був невгамовним пропагандистом газети "Сіверщина" - брав кілька десятків примірників у редакції і вирушав електричкою, найчастіше якраз до Славутича - розпродував і повертався за новою партією. Міг і до Одеси електричками добратися - там у нього дочка жила. По дорозі "Сіверщину" продавав. Петро Антоненко якось казав: "Нам би десять таких дідів і обійшлися б без пошти".
Вн жив на вулиці 21 вересня на Подусівці, яку зараз ніяк не перейменуємо. Був би дід Микола - своєю неврипливістю би поміг. Працював все життя бондарем, але жив старовиною козацькою, вільною, незіпсутою Україною.
Василь ЧЕПУРНИЙ
PS На жаль, не знайшов фото діда Миколи - тож ставлю просто фото чернігівської "Просвіти", нині рейдернутої обласною радою. А Микола Домницький був найстарішим активістом "Просвіти".
| Читайте також |
| Коментарі (0) |