110-й ранок Широкої війни
Він припав на День Святого Духа - день, який поет українського кореня Максиміліан Волошин називав іменинами Землі. Бо ж дійсно земля в розповні зелені – у буйстві росту і рясту. А миколаївці та вцілілі мешканці Сіверськодонецька ховаються в підвалах, бо руzzкій мір не дає милуватися красою літа землі, а змушує нюхати міазми імперськості. А наші воїни тримають оборону, навряд чи маючи час і змогу подумати про красу відродженої землі, бо вони бачать її зраненою.
За десять днів стратегічна та й тактична ситуація війни в Україні не змінилася принципово. За Сіверськодонецьк тривають бої, у Лисичанську виявляють все нових диверсантів, Миколаїв і Харків під обстрілами, а в районі Херсона наші просуваються по 5-10 кілометрів. Їм би могло допомогти суспільство, все голосніше питаючи владу: «Хто розмінував Кримський перешийок? Хто винен в окупації Херсона, Мелітополя і Енергодара? Чому у Каховку, Скадовськ і Генічеськ окупанти зайшли без опору?».
Тим часом, як щойно підмітив Василь Кирилюк (читайте сайт «Сіверщина»), стара Європа в особі керівників Франції та Німеччини запереживала: а якщо, не дайбо, Україна переможе? Та ще й у союзі з Польщею при підтримці британського лева і американського орла стане лідером Європи? Тож недарма з’явилися вирази: макронити – це весь час розмовляти з Путіним ні про що і шольцити – весь час обіцяти, нічого не роблячи. Макрон, Шольц та прем’єр Італії Драгі їдуть умовляти Зеленського поступитися українськими територіями, бо, як сказав Макрон, Росії\Путіну треба зберегти лице. Певно, навчився у Філіпа Петена, який також намагався зберегти лице Третьому рейху і Гітлеру… Традиція, одначе!
А чернігівці розслабилися – спроквола блукають затишними вулицями, сидять у ресторанах і барах, благо, більшість із них відкрилися, а буйна зелень позакривала сліди рашистів. І – обурюються включенням сигналу повітряної тривоги. Звісно, у Чернігові не чутно, як, скажімо, вчора кацапи обстріляли село Хрінівку на Сновщині, ще раніше – Грем’яч і Михальчину Слободу на Новгород- Сіверщині, Сеньківку на Городнянщині. Зрештою, учора наша протиповітряна оборона збила дві російські ракети над областю. І чомусь про це треба дізнаватися ледь не з закордонних агенцій… Інформаційна політика продовжує лишатися невідповідною ситуації, зрештою, «єдиний марафон», цензурований офісом президента, слухати й далі неможливо – певно, багато агентів російського впливу продовжують там працювати…
…В приміській маршрутці вони сиділи поруч – поважний інтелігент у вишиванці і солдат у літній формі. Інтелігент був у віці, що видавала сивина та зайва округлість живота, а солдат виставив гострі юнацькі коліна і кинув на них навхрест натомлені руки та майже зразу задрімав. Маршрутка минала блокпости і поля, з яких недавно тільки прибрані охвістя російських снарядів. І це було символічно: їхали поруч українська культура і українська армія, що її захищає. З приймача у водія лунала «Ой, у лузі червона калина похилилася…». А в цей час у Києві якась неукраїнська потороча верзла про «маленьку українську культуру»…
… І був сто десятий ранок Широкої війни. І згадували в цей ранок хто що: одні лякалися вкиду про план Росії на 120 днів війни (ну, правильно, до середини жовтня війна й може тривати), а другі згадували про галилейських рибалок, на яких зійшов Дух Святий і вони у сіті свої піймали всю вселенну. І тривала війна на благословенній українській землі, яку посміли спаскудити ті, яким запраглося світового панування – але не силою галилейських рибалок, а зброєю кочових народів Каїна. І наближалася Перемога над кочовиками, що уявили себе Третім Римом.
Василь ЧЕПУРНИЙ
За десять днів стратегічна та й тактична ситуація війни в Україні не змінилася принципово. За Сіверськодонецьк тривають бої, у Лисичанську виявляють все нових диверсантів, Миколаїв і Харків під обстрілами, а в районі Херсона наші просуваються по 5-10 кілометрів. Їм би могло допомогти суспільство, все голосніше питаючи владу: «Хто розмінував Кримський перешийок? Хто винен в окупації Херсона, Мелітополя і Енергодара? Чому у Каховку, Скадовськ і Генічеськ окупанти зайшли без опору?».
Тим часом, як щойно підмітив Василь Кирилюк (читайте сайт «Сіверщина»), стара Європа в особі керівників Франції та Німеччини запереживала: а якщо, не дайбо, Україна переможе? Та ще й у союзі з Польщею при підтримці британського лева і американського орла стане лідером Європи? Тож недарма з’явилися вирази: макронити – це весь час розмовляти з Путіним ні про що і шольцити – весь час обіцяти, нічого не роблячи. Макрон, Шольц та прем’єр Італії Драгі їдуть умовляти Зеленського поступитися українськими територіями, бо, як сказав Макрон, Росії\Путіну треба зберегти лице. Певно, навчився у Філіпа Петена, який також намагався зберегти лице Третьому рейху і Гітлеру… Традиція, одначе!
А чернігівці розслабилися – спроквола блукають затишними вулицями, сидять у ресторанах і барах, благо, більшість із них відкрилися, а буйна зелень позакривала сліди рашистів. І – обурюються включенням сигналу повітряної тривоги. Звісно, у Чернігові не чутно, як, скажімо, вчора кацапи обстріляли село Хрінівку на Сновщині, ще раніше – Грем’яч і Михальчину Слободу на Новгород- Сіверщині, Сеньківку на Городнянщині. Зрештою, учора наша протиповітряна оборона збила дві російські ракети над областю. І чомусь про це треба дізнаватися ледь не з закордонних агенцій… Інформаційна політика продовжує лишатися невідповідною ситуації, зрештою, «єдиний марафон», цензурований офісом президента, слухати й далі неможливо – певно, багато агентів російського впливу продовжують там працювати…
…В приміській маршрутці вони сиділи поруч – поважний інтелігент у вишиванці і солдат у літній формі. Інтелігент був у віці, що видавала сивина та зайва округлість живота, а солдат виставив гострі юнацькі коліна і кинув на них навхрест натомлені руки та майже зразу задрімав. Маршрутка минала блокпости і поля, з яких недавно тільки прибрані охвістя російських снарядів. І це було символічно: їхали поруч українська культура і українська армія, що її захищає. З приймача у водія лунала «Ой, у лузі червона калина похилилася…». А в цей час у Києві якась неукраїнська потороча верзла про «маленьку українську культуру»…
… І був сто десятий ранок Широкої війни. І згадували в цей ранок хто що: одні лякалися вкиду про план Росії на 120 днів війни (ну, правильно, до середини жовтня війна й може тривати), а другі згадували про галилейських рибалок, на яких зійшов Дух Святий і вони у сіті свої піймали всю вселенну. І тривала війна на благословенній українській землі, яку посміли спаскудити ті, яким запраглося світового панування – але не силою галилейських рибалок, а зброєю кочових народів Каїна. І наближалася Перемога над кочовиками, що уявили себе Третім Римом.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |