«П’ять років Президента Ющенка»

Досвід Ющенкової демократії і формування гідної опозиції

При політичному програші, який тепер має українська Україна, надія залишається на формування в парламенті сильної опозиції. Але дрібні опозиційні партії і групи так і не зробили належних висновків після виборів. Триває переоцінка своїх можливостей, нездатність опанувати свої безперспективні амбіції і підтримати сильнішого заради досягнення основної мети – назавжди утвердити в суспільстві справжню нашу історію, розвиток рідної мови, утвердити соціальну справедливість. Кожній розумній людині було зрозуміло, що на виборах націонали-максималісти програють. Адже пострадянське населення в Україні в переважній більшості не готове їх сприйняти. Абсолютно реальною силою для перемоги і продовження поступового посилення українізації була Юлія Тимошенко. Та всі кандидати в президенти під антитимошенківськими гаслами насправді творили зло Україні. У результаті тепер отримали відвертий накат на українську освіту Табачника (безумовно, за установкою першої особи), ставку нового уряду на соціальні обмеження, відхід від європейського вибору, постановку питань перегляду нашої історії в інтересах Росії, навислу двомовність як зашморг для Української держави. Урешті, Донецький суд під головуванням «українки» Каріне Абдукадирової вважає українця С. Бандеру не українцем, відсікаючи минулі покоління, корені Української держави. Отже, «величезне спасибі» Ющенку і його меншим соратникам за позицію на виборах.

Це ж треба було так ненавидіти Прем’єра, яка (до речі, не боячись втратити рейтингу) принципово говорить українською і в Донбасі, і в Криму, була б тепер гарантом чесної української історії. Вона віддано, як могла, працювала для українського народу в умовах кризи, і так ненавидіти її, щоб зрадити українській справі. Саме — зрадити, адже приведено до влади антиукраїнські сили. Лише один приклад. Як можна було зняти з губернаторства патріота Авакова і привести до влади Добкіна, людину, яка всіма силами обмежує українство в Харкові? Прикладів — безмежна кількість, всі ви їх знаєте. Так, не дано було стати колишньому президенту українським Бісмарком. Завів розгнуздану демократію, супроводжувану нехтуванням законності і процвітанням безкарності, в ній сам зганьбився. Під час виборів необхідно було забути образи і працювати на нашу загальну справу.

Частиною помаранчевих зроблена непоправна помилка —зруйнування попередньої більшості в парламенті — і не винесено з цього уроки для формування ними опозиції. Націоналам-максималістам украй необхідно повчитися в комуністів, які заради основних своїх прагнень (антиукраїнство і антиНАТО) об’єднались з ідеологічними противниками — регіоналами. Так роблять усі успішні і розумні політики світу. У політиці перемагає той, хто ставить реальні завдання для досягнення основної мети.

Бачте, не влаштовує Тимошенко. Але серед прибічників Ющенка чи є хоча би подоба високоавторитетного лідера? Не хочу ображати їх, але потрібно знати своє місце, воно у всіх надзвичайно скромне, з нищівним рейтингом. То коли не дано бути гетьманом, потрібно гордитись і статусом українського солдата — «піднощика снарядів». Яценюк також не здатний у майбутньому перемогти. Адже поведінка і його вигляд справляють неприємне враження. Нема привабливої усмішки, нема співпереживання, нема акторських даних.

Необхідно невідкладно одуматись і допомогти дійсному лідеру, яка навіть в умовах економічної кризи здобула більшість у більшості областей України. То що нам ще потрібно? У нас є сильний, привабливий, надзвичайно талановитий лідер, яким пишалась би будь-яка велика розвинена країна. Підтримаймо ж її!

Тимошенко дехто не може простити ситуації з «мазуриком». Дійсно, вона не втрималась або відразу не зорієнтувалась після образи, так буває іноді чи не з кожним з нас. Але вчинок Президента по відношенню до неї, який зумовив ту ситуацію, був знущальним.

У важких обставинах інколи, можливо, доводилось йти і на вчинки не завжди нам приємні. Всі політики подібне допускають заради досягнення головної мети. Хіба подібні дії не вчиняв І. Мазепа? Головне ж: Тимошенко — провідниця нашої ідеї, борець за справедливість для людей. То давайте зараз увіллємо свої сили в її боротьбу, створимо єдину українську опозицію.

Віктор КАНІВЕЦЬ, професор, доктор сільськогосподарських наук